Перші стусани нашої малечі :)

За останню добу сталось кілька дуже вагомих для нас подій. Так от, вчора ввечері я вперше добряче відчула стусани нашої малечі :). Чесно, вже давненько задумувалась, коли ж нарешті відчуватиму дитинку в собі, а вчора, вже коли майже заснула, відчула такі приємні рухи :). Описати їх словами дуже і дуже важко, це щось схоже на лоскотні легенькі копнячки зсередини живота :), але дуже і дуже приємні :). Наш татусь каже, що давно вже відчував ці стусани прикладаючи руку до животика, але вони були дуже легенькі :), а я ось ніяк не могла відчути цього задоволення, та нарешті таки дочекалась :).

А сьогодні ми також ходили на УЗД і дізнались, що в животику росте донечка :). Так так, у нас народиться дівчинка! Ми досі думали що хлопчик, навіть звертались до дитинки, як до хлопчика, а от і ні, виявилось, що таки донечка :). Вага нашої малечі по результатах УЗД ~388 грамів +/-57гр :)))!

А ще нам сказали, що дуже ймовірно наша дівчинка народиться не 14-15 лютого, як ми очікували, а 4-го, що нас також потішило, і у нас насправді вже 21-й тиждень, а не 20-й. Одним словом суцільний позитив :). Фотки, нажаль, зробити не змогли, бо у лікарки не було ні плівки ні паперу, зате самі надивились на нашу крихітку :). Дуже добре було видно хребет і серденько, також гарні довгі ніжки і ручки ну і звісно голівку.

Ми дуже раді що у нас буде донечка, це перша і люба дитинка, пізніше подаруємо їй братика ;). Ось уже будуть бантики, косички і платтячка, а ще купа ляльок :). А поки треба придумати ім’я, щось гарне і милозвучне.

Клонований дощ

Прогноз погоди на найближчі кілька днів нагадує або безкінечний цикл, або копі-пейст збоченого редактора погоди. Дощ, холод, і ніякого сонечка. І де та сонячна і тепла погода, яка стояла минулого року в цей період? Хоча цього року це, звісно не так критично, - все таки одружувалися ми рік назад.

Зранку на роботу йти не охота. На роботі неохота працювати. В вікно дивитися взагалі не бажано - згадуються японці з їхнім харакірі, але так як погода для харакірі недостатня підстава, то просто псується настрій. В Україні почалася рідна, полярна зима. Хоча, мабуть гірше полярної - в нас вища вологість, і часто (майже кожен день) дує вітер, який виймає душу і телепає нею по змерзлому тілі. Анна прихворіла, і ці 2 дні вдома - відповідно в асьці в мене пусто, в гугл толку взагалі мертво. Робочий скайп звісно повниться меседжами, але з чого цей абзац почався - тим і закінчиться - працювати неохота.

Вчора хотіли купити собі тепловентилятора. В результаті купили пилесос - тоже треба, а по тепловентилятор підемо сьогодні. Та, ми знаємо що вентилятор буде висушувати повітря і треба буде провітрювати хату, але хоч щось - краще тепло і сухо ніж холодно і мокро :).

Почався навчальний рік, в гуртожитках повно студентів. Мабуть, їм також холодно, бо під гуртожитками політеху спалили Тойоту-джипа. Прямо під табличкою "Вас вітає студентське містечко". Спершу я подумав машину туди пригнали після ритуалу спалення, але потім додивився що щит так добряче розплавився, - значить, в студентів був вогник :)

Минулих вихідних в Долині був день міста (попутньо з днем нафтовика), була велика сцена і багато всіляких міроприємств, на які ми просто не ходили, - через погоду. Натомість подивилися Хенкок і Вонтед (Особливо небезпечні). Хенкок - супер кіно, динамічне і з приколами. Вонтед - якась чергова туфта від Мукмамбетова, чи як його там. Знову в Хабенського роль повязана з алкоголем, - в нього інші ролі взагалі бувають? Зіркова Джолі в фільмі з примітивним сюжетом і дуже затягнутою дією. Чому головні герої після кожної сутички залазили в крижану воду так і залишилося загадкою. Мабуть, для гарних кадрів. Мене особисто зараз не пре холодна вода, яка тече з неба.

Навіть останні етапи Формули - і то були дощові. А в дощ Феррарі важко виграти, ось і ще один мінус дощу. Через тиждень гран-прі Сингапуру - там буде тепло (+27), ніч, і знову може бути дощ. Цікаво буде подивитися на це місиво машин.

Зараз гарний час аби забитися під ковдру, відкрити книжку, і співпереживати яскравим емоціям героїв книжкових. Остання прочитана книжка - Марія Матіос "Солодка Даруся". Пише жіночка дуже сильно, дуже художньо, та ще й про нас, Західну Україну, правда тих часів, коли сюди прийшла радянська влада. Є і кілька дуже "живих" описів як совіти насаджували колгоспи, як боролися з партизанами і куркулями, які в колгоспи йти не хотіли, бо не хотіли віддавати нароблене роками важкої праці. Зараз її (Матіос) активно рекламують - по всьому місту реклама нової книжки. За "Солодку Дарусю" їй дали Шевченківську премію, а от остання книжка - приклад заробляння грошей на бренді - 30 грн за 60 сторінок. Почекаємо до інтернетівської версії.

Накрилися плани піти в ліс на пікнік відмітити річницю - треба буде залишатися в приміщенні. Але тим яскравішими будуть спогади про минулий рік. З оптимізмом чекаємо весни, хоча зимову морозну погоду можна і потерпіти - тільки швидше перейти від зеленого до білого, а то сіро-мокре дуже важко уживається з комфортом.

А як ви боретеся з дощовим настроєм?

Зазолотилась осінь

Як часто ви зараз гуляєте? Просто, за руку, поруч з коханою людиною? Чи йдете поруч, і насолоджуєтеся прогулянкою, нетривкою тишою між вами, звуками міста, теплом осіннього ранку і одне одним? Таких моментів має бути більше в житті, але коли все складається саме в таку комбінацію, то дуже важко відірватися від коханої і піти на роботу, хочеться ще і ще йти і насолоджуватися чимось таким невимовним і простим.

Я не романтик, і не полюю за враженнями - просто намагаюся не пропустити того, що дарує життя. Кілька тижнів тому ми ходили в лікарню робити аналіз на альфа-фета-протеїн (гормон в крові матері що його виробляє дитятко), а в результаті в нас получився просто таки казковий ранок. Було тепло, як на ранок, сонечко заливало вулиці, які ще дихали нічною свіжістю, дерева тільки почали скидувати ранкову росу, а ми, простоявши недовгу чергу, вирішили прогулятися до центру пішки. Мабуть не має значення в якому місті це би трапилося... хоча, не буду стверджувати напевне... - для такого просто має скластися все разом, і може навіть Львів, який пізно прокидається, і такий незвично свіжий, також приклався до загальної атмосфери, але це було щось.

Ми йшли вниз дорогою, ловили промені сонця, дихали і насолоджувалися. Давно вже так сильно не хотілося не йти на роботу, забути про обов’язки і просто провести день ось так, гуляючи і спілкуючись. Зайшли поснідати в Пузату хату - і це також було незвично - снідати не вдома, встати так рано, і почуватися так добре. І нічого з цього не сталося би, якби поруч не було коханої людини, - рецепт простий...

А ще минулих вихідних в нас вдався осінній пікнік. За літо так і не випало нагоди вибратися до лісу, зате погода і обставини склалися цього разу. Пікнік на двох. Жарені "шпикачки", тепло вогню і рідної душі на малесенькій капі, поруч, між ялинок, сосон і ліщини. Вибиралися з лісу - вже темніло. Зате пропахлися димом, начерпалися гарного настрою і відпочили від міської метушні.

Тестерів і Програмістів вітаємо з професійними святами!

Не знаю чи співпадіння чи закономірність, але день Тестера і Програміста трапилися на одному тижні, з чим вітаємо обидві сторони, і нашу сім’ю в якій обидві професії успішно поєдналися :). Інтересно коли день "манагера". Ну що ж, вітання вам всім, труженикам нуля і одинички, працюйте на славу, не обіжайте один одного, бо тільки протестований код і код для тестування дають гарний результат (нема коду - нема тестування, нема тестування - нема щасливого "кастомера"). Вперед до нових рядків коду, багів і релізів!

І натюрморт з кімнати наших СМів (конфігурейшин менеджерів) на тему професійного свята -

глибоку суть творіння цього здогадуйтеся самі, приймаються коментарі-розшифровки.

А: А у нас в кімнаті, в честь дня програміста сьогодні грає музичка на колонках ;), і признаюсь вам по секрету - настрій зовсім не робочий, ще й америкоси щось такого намутили, що апп ледве грузиться :), то ми і користуємось моментом. Дівчата тут збирають на диско ввечері, а ми додомцю поїдемо, але перед тим не забудемо відсвяткувати професійне свято і особливо п’ятницю :)!