Пікнік, Євробачення і гості

Субота день. Пікнік

Температура надворі довго недотягувала, але таки перелізла через завітну відмітку в 20 градусів вище нуля, тому сезон пікніків оголошується відкритим! Уже можна жарити шашлики, сосиски і все що тільки можна (а може те, що і не можна) жарити :). Треба тільки трохи фантазії, бажання гарно провести час і віддати свою енергію на активний відпочинок.

З п’ятниці на суботу йшов дощ, але земля ще не насичена вологою, тому наслідків дощу взагалі не було видно – земля суха, трава зелена, в лісі після зими сухого гілля – хоч відбавляй (ну правда треба знати куди ходити). На нашому місці для пікніків в цьому плані взагалі рай – впало кілька дерев, ми почали їх розчищати ще минулого разу, цього ж продовжили. Ха, я запасся навіть сокирою, тому фіззарядка була те що треба, сьогодні трохи відчуваю м’язи, дається взнаки моє вперте ігнорування фізичних навантажень після запалення легень. Так як наш спортзал мені не подобається через задуху, а взимку там ще сильні протяги були, то я поки туди не навідуюся. Але треба почати, такий висновок :).

Зібралися ми на пікнік біля години 3, в складі Анна, я, і собаки (Річі і Тонька). Хочеться йти, дихати і оглядатися навколо. Повітря зараз ще легко дихається (не пересушене), але вже прогріте, і на сонечку ну дуже тепло.

Ми жарили сосиски "шпігачки", це просто ням ням, - жариш її на вогні, а з неї жир капає… Потім намазуєш на хліб соус, і наминаєш - аж по бороді жир тече… Потім ділишся з собаками (при чому останні сосиски вже їдять тільки собаки, бо в себе запхати вже неможливо). А ще ми на пікніки майже завжди беремо сир "косичку", їмо її поки збираємо дрова – для "заморення черв’ячка", і по дорозі додому. Зефір на десерт – то вже новація останнього часу, хоча Річі ця частина подобається десь так само, як і сосиски. Прикольний факт – перші кусочки зефіру він завжди закопує (цей процес, якщо коротко, виглядає так – лапою за один два рази викопується неглибока ямка, туди кладеться предмет закопування, і старанно мордою заривається з усіх сторін), тоді я йому даю ну дуже маленький кусочок, аби йому вже було лінь його закопати. Він його з’їдає, а після в нього - напад апетиту. Він їсть того зефіру стільки! :).

Тонька виявилася типовою с…ю (бо вона в принципі по статі такою і є), постійно пробувала Річі увести додому. Він в принципі дуже вірна собака (хлопчик), і ніколи би мене не покинув, але вона інтриганка, постійно пробувала непомітно вислизнути геть, і прихопити його за собою. Правда Річі завжди повертався, коли я його кликав.

Отак в нас і проходять пікніки – за збиранням дров, розмовами, приколами, спостеріганням собак, жуванням чогось смачненького, співанням і просто безподобним відпочинком в лісі, де не чути машин, а тільки птахів і шум вітру, струмка і інших суто лісових звуків.

Зарядка була не тільки з сокирою

Не можу не показати вам як зараз виглядають ялинки – вони пустили пагінчики такого світло салатового кольору, який різко контрастує з минулорічним темно зеленим.

Субота ніч. Євробачення 2007

Вечірній сеанс Євробачення. Ну що, вітаю з 2 місцем, фінал був набагато цікавіший півфіналу. Як на мене, Сердючка різко контрастувала з іншими учасниками конкурсу. Вона виділилася, запам’яталася, і взагалі – гарно нас представила. За інших представників деколи було відверто стидно :) (як от Болгарія з їхньою стихією води, це ж минуле століття!)

Сербія як переможець… хм… ну за пісню і голос я не спорю – це було сильно, хоча мабуть мені надоїли ці всі голосисті співаки з їх надривними піснями – у нас таких хоч греблю гати (як і абсолютно безголосих з їх дежурними піснями, які забуваєш раніше, ніж дослуховуєш до кінця), але Європа ще мабуть від такого не втомилася. Зате сама героїня цього шоу, "то лі баба, то лі хлоп", вразила мене своєю вульгарністю після оголошення переможця. Всю дорогу йшла і повторювала жест – так, ми їх зробили. Інтересно, кого зробили? Європу? Тих глядачів, які за них проголосували? Якось тільки така думка і придумалася, а враження від Сербії в мене тільки погіршилося.

Неділя ранок. Гості

Неділя почалася погано. Мене розбудили раз, потім другий. І хоч це була Анна (іншому нікому таке би не вибачилося :) ), але все одно я роздратувався. До нас, виявляється, зібралися гості приїхати. Ну як вам сказати, що це було неочікувано, незаплановано і просто дуже рано?

Те, що це був ранок, тільки підсилило мої враження від цього факту, від того, що мене попереджають про це як про факт, про те, що порушуються мої плани на день (без моєї на те згоди), і що "неждані гості – гірше татар".

Минулого тижня була розмова, що хлопці збираються до нас в гості. І я не проти, я буду радий побачитися, кудись поїхати, але коли це буде заплановано, організовано і без напрягу. А просинатися зранку то напряг.

Хто не знає, розказую – на вихідних я рідко коли встаю раніше 12 – 1 година дня, а коли я перед тим ще до ночі дивився телевізор (чи просто гуляв), то, як правило, я сплю навіть довше.

На цій всій основі розігралася ще страшна моральна дилема з Софкою. Бо Софка гостей хотіла, але питання – при чому тоді тут ми з Анною?

Далі – цікавіше. Подзвонив Петрик, запитав чим займаюся, чи гості приїхали. Про гостей він дізнався ще від інших людей… Ну це вже класна історія. В мене склалося враження, що про цей візит знали всі, крім нас? Мабуть це мала бути приємна несподіванка? Не знаю відколи, а може й завжди, я не любив таких несподіванок, тим більше коли я – приймаюча сторона, тобто хоч якась програма мінімум, а має бути. І тим більше – коли це мій вихідний, на який я вже також маю плани.

Неділя день

Сьогодні Феррарі виграло гран-прі Іспанії, і це вже як мінімум одна причина, аби вважати день гарним. А ще сьогодні був день матері, і я примусово попав в гості в Анни вдома :). Гості були смачні.

Пропоную ще кілька фото Долини весняної з нашої прогулянки.