25 пост - про нові окуляри

Народ, сьогодні я купив собі нові окуляри, і хоча планував 25 пост на цьому блозі написати більш святковим, вирішив, що це все - заморочки, і якщо є подія, то чому б про неї не написати вже. Попередні окуляри я уже успішно добив, хоча і привіз їх з Турції, і носив в сумі місяця 2 (всю зиму вони безцільно стояли в шафі).... Добре що встиг і в них сфотографуватися :)
Заодно похвалюся, що ми для себе відкрили скнилівський парк, попри який я ходив на роботу майже 2 роки :) і вже два дні гуляємо там вечерком. Позавчора добрели до аеропорта, і наткнулися прямо на зліт великого пасажирського Боїнга і маленького чартерного літачка, прямо один за другим. Від Боїнга був такий обємний звук, а чартер пищав тоненько, і дуже різко :). Відчуття захоплююче, а якщо ще уявити як то бути всередині, і куди літак летить (Боїнг явно полетів на Турцію), то хочеться опинитися на його борту. Цікаво, хто в нас літає чартерами і скільки це коштує.
Вчора ми виявили, що в парку є озеро, там живуть жаби, які надвечір надривають горлянки (не новина, якщо би це було в Долині, а так - 2 кроки від Південного ринку, ніколи б не подумав, що так близько є справжнє болітце). Знову ходили до аеропорта, цього разу до центрального входу, там як завжди двіж, люди прилітають-відлітають, біжать вперед, тягнуть сумки, - мурашник одним словом, а ми погуляли скраєчку, помилувалися вистриженими газончиками, людською суєтою, поспостерігали як якась тіточка вчилася їздити на машині... Ще в парку на кожному куті пари цілуються, прям аж незручно :). Анна казала, що то просто в людей не завжди є де поцілуватися і пообніматися, бідаки. Мабуть в Львові також випустили хрущів, бо вони на нас вчора прямо таки нападали під вечір, такі нерозумні і зворушні створіння - налітають, лізуть, скобочуть, так шкода їх, за ніч мабуть в місті стало наполовину менше. Надворі тепло, комфортно, похляпалися в фонтані, посиділи на лавочках, сьогодні підемо ще - я додому прийшов стомлений і дуже "давольний", це так розслабляє після роботи. Відчуваю, що порочний круг "хата-робота-хата" розірвано :).
А ще вчора була ціла історія з собакою. Ми вже йшли додому, і за нами увязалася собака. Велика, чорна, ніби і доглянута, але дуже худа. Вона вткнулася мені мордою в ногу, і погладилася... Шкода так стало, а їсти в нас нічого з собою не було. Що робити? Пішли в будку щось купляти, а так як то було перед 11, то відкритою була тільки будка, де хліба нема (перше, що приходить на думку купити). Купив ковбасу, варену, півкіло, заплатив 6 гривень, стояв в черзі хвилин 10, бо черга була чоловік 6. Собака всілася біля Анни, на ноги, і чекала. Це треба було бачити. Купив я ту ковбасу, приніс, а собака її не їла. Взяла, і віднесла кусник в траву (так робить мій Річі, коли щось не хоче їсти - він, правда, ще і зариває). В мене був культурний шок, варену ковбасу я не їм в принципі :)... Потім Анна казала, що ковбаса була якраз для собак :) і пішла на мусорник за призначенням, але наша собака явно не голодна була. Ну, буває і таке ...