Знаю, що не писали. Бачу, що нема часу. Живемо, як і жили. Вважаємо на кризу. Ненависне слово, але так близько. Чекаємо на малюка. Я б навіть сказав стомилися чекати - уже готові прийняти його і любити, але і зробити нічого не можемо. Доводиться далі чекати :)
Роботи було якось особливо багато останнім часом - відпустка, реліз відразу після неї, апдейт усієї документації після релізу, перегляд рейтів і повязані з кризою "движняки"... Ми тепер працюємо не 8, а 8.5 годин щодня. Звісно, небагато, ... але вперше появилося відчуття "а що все таки буде як роботи не стане" - зараз з роботою якось проблематично виглядає. Ситуація за 3 місяці перевернулася з ніг на голову - ще недавно брали людей за будь-які гроші аби знайти, а тепер фірма може перебирати і мінімізувати свої видатки...
Плюс якось багато недоброго, незрозумілого, непотрібного почало відбуватися на фірмі. Як паразити активізувалися всі побічні офіси - ПМО, СДО і так далі. Я розумію чого вони бояться - що хтось зрозуміє їх непотрібність і просто від них позбудеться. Тому замилюємо очі керівництву ознаками бурхливої діяльності - робимо тести. Багато тестів, по всьому. Тестуємо, і малюємо графіки. Плануємо наступні тести і сертифікацію. Але, ні в якому разі, нічого не вчимо. Бо вчити то довго, то вкладати гроші, і чекати на результат, якого може і не бути (а так як в нас організовуються трейнінги, то його як правило і нема). Починаємо розривати тих, що працюють на проектах і приносять гроші, на різні види діяльності, - аби працювали понаднормово і по вихідних. Зате вони показують супер-показники, вигадуючи наступні опитувальники, конкурси і провокації.
На додачу тріскає банк, в якому вам виплачують зарплату. Ну не зовсім тріскає, але якраз так, аби не давати людям гроші зняти. Керівництво мовчить - зате відділ персоналу пропонує конкурс до Дня Валентина. А чим в нас не театр абсурду?
Ладно, це фон. Фон - темний, тому на його фоні гарно вирізняються світлі події. На вихідних в Стрийському парку ми бачили 5 білок на протязі 10 хвилин! Троє з них влаштували справжнє шоу, зявившись одночасно і бігаючи по деревах горизонтально і вертикально. Реально - дуже круто! Вони перестрибуть на такі гілки, які моментально прогинаються під їх вагою (там і горобця було би достатньо), але вони рухаються так швидко і прудко, що навіть цього не помічають. В результаті білки надурілися, а ми залізли в болото - намагалися підійти поближче :)
Перечитали масу літератури. Саме ясраве чтиво - в Анни "Джен Ейр", яку я читав раніше (класика вона класика!), і "Отсрів Дума" від Стівена Кінга. Кінг повернувся (хоча він нікуди і не йшов), видавши на-гора потрясну історію - в кращих традиціях "беремо реальність, підмішуємо вигадки, але дуже по чуть-чуть, аби ніхто не помітив і не сказав не вірю, і так малюємо свою реальність". Там 600 з копійками сторінок, але пішло за вихідні.
А ще на вихідних ми їли деруни і піцу. Власного приготування (велике дяка Анні ;) ). Нічого надзвичайного, зате як смачно.
А було би добре завтра не йти на роботу, і в понеділок забрати Анну і малюка з роддому... А чому б і ні? :)
