ГАЙДАМАКИ краще всіх!

В Долині був день міста, і хед лайнером святкувань стали Гайдамаки!
Скажу чесно - до неділі я про них тільки чув, як про гурт, не міг назвати жодної пісні і не уявляв, як вони виглядають. Стиль їх асоціювався з чимось на зразок Руслани. Тепер я знаю, що вони просто супер, це справжня українська музика, яка піднімає відчуття гордості за свою країну і її пісні.

Гайдамаки - розрив від перших акордів. Поки ще не знайшов звідки можна покачати їх пісеньок, як знайдете лінку - діліться, може в студійному записі вони не будуть такими енергетично поживними, але концертний варіант - це дійсно подія. Стиль - рок, етнік, поп, весільний і маршовий, загалом - можна вліпити все, що знаю. Одна пісня закінчилася програшем з "Ой там на горі січ іде", інша ("Їду в трамваї", якщо я не помиляюся) розпочалася з чогось, дуже схожого на похоронний марш, віддаючи шану цьому колісному транспорту пересування. Але оптимізм - те, що не забереш навіть з їх дуже серйозних по суті пісень.

Від них (а особливо від соліста, який собою являє високого бритоголового дядька з чорними козацькими вусами) іде позитивно-енергетично-сексуально-козацька енергія. Соліст варює з своїм бубном, весь час посміхається, за весь виступ жодного разу ми не чули від нього "де ваші руки" чи "якщо ви не підтримаєте нас, то ми вже йдемо геть", і просто рве публіку. В музиці в них багато імпровізації і варіації, деколи в мене складалося враження, що кусок пісні складався прямо на ходу - але, знов ж таки, тре послухати студійний запис, аби робити висновоки.

Долина не навчена (і не розпещена) такими дійствами, тому логічно виникає проблема з сприйняттям таких екшинів. Люди банально не знають, як можна відриватися, і що це не стидно. Рятують, звісно, студенти, і всі інші, для кого Долина - дім, але не основне місце проживання (такі як от ми), які поводяться і реагують на таке дійство без комплексів. Так от, під Гайдамаків відривалися всі - біля нас стояла сильно старша тітонька, яка хлопала, кричала, піднімала руки і взагалі поводилася "як треба" (зважаючи на її вік). Навіть була спроба викликати музикантів на біс, правда ідея не реалізувалася, бо людей, які вірили в її здійснення було замало, щоб перекричати відстань до сцени.

Ось вам фотки з концерту:
Гурт відверто націоналістичний, з "Слава Україні" і захопленням Прикарпаттям, бо "тут нема памятників Ленінам, а тільки Франку, Шевченку і Бандері". Майнула неприхована агітація за НСНУ-Самоборону, але на ній не акцентувалися. Себе вони називають "Воїнами світла", або щось на зразок того.

Ось їх офіційний сайт
http://www.haydamaky.com/ukr/

Локально маю відео, але не буду його сюди чіпляти - шкодую ваші мегабайти. Контактуйте, якщо заінтересувалися. Сподіваюся бачити Гайдамаків на наступному дні фірми...

Коротко про те, що в Долині було ще. Свято тривало 2 дня, і було все не так погано, як на День незалежності. Організатори були інші, спостерігалася програма, а не самоплив. Якби не виступ Гайдамаків, то ця стаття мабуть би була знову в чорних тонах, і ви би загрузли в критиці. Але світло перемогло (як і весна), і я просто розкажу, що ми бачили.

Конкурс краси Міс Долина 2007. В молодшій віковій групі перемогла доця мера, що було дуже нечесно, зате ми відірвалися по повній, скандуючи "жюрі на мило". Ведучу мабуть замовляли в спецзакладі, але тепер мені то навіть видається кумедним. В залі було порядку 20 включених блутузів, Петрик активно розсилав свою фотку, але ніхто не повівся :)

Бокс. Справжнісінький бокс з українськими майстрами спорту - див. фото. На задньому фоні видно сцену.
Вживу бокс - справжнє видовище, дівчата пищали, коли хтось падав (а падати тре було фактично на голий бетон), кров була сама справжня, сподобалося (навіть не зважаючи на те, що були самі легші вагові групи).

Першого дня була купа рок гуртів, назви яких я не памятаю. Кричали вони як на холод, який і так панував надворі. Закінчилося все дискотекою. Відмічу - звук і світло були на рівні. Набагато крутіше, ніж на Дні СофтСерва, можемо підказати контакти організаторів, не все ж Серву позоритися. Диско крутили запрошені діджеї з різних міст, непогано.

Все решта - поза полем мого зору, бо Гайдамаки кул.

Коротко про багато що

Нема часу писати на блог :) А події накопичуються і забуваються помаленьку, важко уже щось і пригадати. Тому про те, що згадав, коротко.

День незалежності. Це був вихідний, проведений з користю для сімї - ми копали картоплю. Взагалі то в нас її не так і багато, 7 соток, але процедура копання в принципі не саме легше заняття, а тим більше без хорошої фізичної підготовки. Людей правда було багато, загалом 8, тому вся мука закінчилася до 2 дня. І якраз дуже вчасно, а то виглянуло сонечко, і як припекло...

Але зате відчуття після "виконаного обовязку" дуже приємне. Запас на зиму створено, наступна картопля десь через рік :), і можна святкувати свято.
Пішли ми з Анною на долинське озеро. В нас взагалі-то в місті люди до нього якось дуже насторожено ставляться, ходять всілякі страшні історії, але мабуть і не варто їх переконувати в протилежному - інакше на озері не буде так спокійно, просторо і добре відпочивати. Людей нема, водичка не дуже тепла, але для купання підходить (зважаючи яке число надворі). Ну ось ми і купалися, загаряли, їли морозиво, читали журнали, спали і просто відпочивали після важкого ранку. Це таке неймовірне задоволення, коли ти напрацювався, і просто відпочиваєш. Починаєш цінувати такі моменти, насолоджуватися речами, на які деколи просто не звертаєш уваги.

А далі до нас приєднався Петрик, і ми поїхали на свіжо відремонтованій машині в Вигоду. Вигода прикольна водним масажем, неповторна процедура в домашніх умовах. Ну а далі ми згадали, що свято надворі, і тре себе і потішити трохи. Закупилися курячими ногами-лапками, пивком і сиром, і пішли подалі від людей... на лавочки під школу :). І салфетки не забули. З приколів - моя курочка буквально після першого кусь впала на землю, тому довелося обїдати те, що не було з піском. Ми ще навіть фоткалися, але то хай залишиться для домашнього архіву :)

А далі ми пішли в місто подивитися, що там коїться. Мушу визнати, такого хаосу і безпрєдєлу я не памятаю, відколи я :). "Концерт" для нас почався оригінально - підійшли, якісь дєті чоловічої статі довивають пісню (а-ля хеві метал на колонках після багатьох років хеві метал), обривають її і кажуть "все, більше не граємо, обламалися"... і починають збиратися зі сцени, як це роблять зірки після останньої пісні, тобто з розрахунку, що їх будуть зараз кликати на біс. Ну а навколо ж нормальні люди, з таким недорозумінням на обличчях, і тільки під сценою групка вбуханих малолєток пищить і кличе "музикантів"... Йо ма йо. 10 хвилин була просто пауза коли просто ведучий просто спілкувався з цією групкою, без мікрофона і на якісь далекі від святкових теми. А потім на сцену вивалили 3 розодіті (в смислі їх родягли десь по дорозі на сцену) дівулі, які називалися гуртом з школи Петриненка (ні більше, ні менше). Перший раз під фонограму або вони не стартували вчасно (можна навіть і їх зрозуміти, бо звук такий, що Мадонна би була схожа на Емінема), або "касєту зажувало". А далі вони вроді як і співали, но це було знову ж таки недалеко від хеві метал просто того, що колонки були "заточені" під такий звук. Ну от, моєї психічної рівноваги стало би на хвилин 15, то ми звідти і забралися.

А тепер серія питань. А що робить міський , районний відділ культури? Ота чортова туча бюрократів - п...нів, які мали би в принципі організовувати заходи такого масштабу? Чим мали займатися старші люди, і навіть просто - нормальні люди? Ми навіть бачили міського голову в вишитій сорочці, який гуляв туди сюди. І йому не стидно!!!

А ще ми їздили на пікнік - Петрик, Софка, Анна і я. Виїхали трохи за місто, повернули в ліс, залізли в кущі, а там ... комарі :) Мусіли перебиратися в машину, зате там сиділи читали анекдоти з нету і просто відпочивали. Люблю таке нічогонероблення.

Минулого тижня ми йшли в кіно. Збиралися на "Ультиматум Борна" і вперто йшли, а потрапили на "Смакуй життя" (No Reservations) і не пожаліли. Дуже позитивне, світле і просто цікве кіно. Настрій піднесений, хоч і ніяких афоризмів звідти не начерпаєш. Життєве кіно з Кетрін Зета-Джонс, і я мабуть перегляну свою думку про те, що на такі фільми в кіно не варто ходити. Коли телевізора не бачиш місяцями, то в кіно іде все на ура, а не тільки екшини з спецефектами. Рекомендую тим, в кого депресія чи просто давно не бачили фільмів без домальовок.

Ну і новина останніх двох тижнів - я нарешті звільняюся від проекту еН, залишивши індусів топитися в своїй жовчі, і стартував на проекті Нью, де поки в девелопменті індусів не наблюдається, а американці то зовсім інші люди. Буду знову пробувати отримувати від роботи не тільки стреси, а і позитивні емоції. Побачу як получиться переорганізуватис на менеджерську роль, бо засвітили мене як девелопера. Якщо знову доведеться тягнути два воза однієї попою (моєю), то більше я рідній конторі довіряти не буду, і знайду собі альтернативу, беручи менеджерський приціл відразу. Девелопмент то цікаво, але уже банально.

До відпустки 2 тижня, Турція ще тепла, а я холодний як цей час пережити :) Жартую, повний оптимізму, попереду вихідні, щоб відпочити, на вихідні є одна пікантна акція, ще не знаю чи про неї напишу, але інтригу залишу. Пишіть