Давно збиралась написати щось по цій темі, та все ніяк не вистачає часу. Насправді, стикнувшись з реаліями ГВ (грудного вигодовування) я була трохи шокована і розчарована, як сумно це не звучить. Питання було одне єдине - чому ніхто не згадує про проблеми і труднощі, які виникають в перший період, коли ГВ тільки починає внормовуватись? Перед пологами старалась розібратись що, як, і до чого. Перечитала купу інфи, отрмала купу листівок і буклетів про ГВ, навіть на передпологових курсах на Батальній нам розказували про ГВ. Ця лекція особливо запам’яталась, пізніше напишу чому. Всі в один голосок кричать - ГВ вигодовування це щастя для мами і дитини - абсолютно погоджуюсь, але якою ціною приходить це щастя ніхто не говорить, ЧОМУ?Стосовно мене - ніколи б не подумала, що будуть якісь проблеми з молочком. Молозиво почало виділятись ще з 6-го місяця вагітності. Іноді, коли засинала, то промокала не тільки футболка, а і постіль, стільки виділялось молозива. Налаштована була тільки на ГВ без будь-якого догодовування. Олеся народилась без проблем, досвіду в мене взагалі було 0, тому я наївно думала. що маю повні груди молозива. Донечка смоктала груди весь час, і десь в кінці першої доби вона почала істерити. Била ніжками і ручками, але смоктала. Груди до того часу покрились кров’яними ранами. Насправді було дуже боляче давати кожного разу груди, тому я питала кожного мед працівника що заходив, чи добре я прикладаю свою лялю до грудей, і чому вона так сильно кричить? Всі в один голос відповідали, що все правильно, а груди звикнуть, то від непривички. Правда стикнулась з проблемою, соски у мене плоскі, але тим не менше про це в пологовому ніхто не заікнувся, а я відповідно і не підозрювала. На 3-тю добу прийшла неонатолог (дитяча лікар) і сказала що дитину потрібно догодовувати сумішами, бо вона втратила більше норми. Звісно я категорично відмовилась, мотивуючи це тим, що мала постійно смокче груди, значить молозиво є. Лікарка нічого не сказала, це була 11 ранку, тільки попросила після наступного годування прийти на контрольне зважування. Чесно скажу, до того моменту від пологів я практично не спала, бо вдень не було як і вночі також. Практично весь час дитина смоктала груди, біль був сташний, тому мови про якесь там розслабитись не могло бути. Вночі взагалі була фантастика, поки решта людей намагались спати, я на колінах на ліжку колисала Олесю, бо ні сидіти ні лежати не могла, а стояти чи ходити, тим більше.
Так от, коли я після того повідомлення лікарки принесла Олесю в палату і спробувала черговий раз прикласти до грудей, вона почала чергову істерику, тепер вже просто відмовляючись брати грудь. Відповідно і я почала плакати, бо вже не витримувала. Так тривало до вечора. Того дня навіть в Романа на руках дитина не заспокоювалась. Ввечері, коли Олесю зважили, виявилось, що вона втратила ще 20 грам, тоді істерика почалась в мене. Лікарка сказала, що якщо я відмовлюсь догодувати дитину, то на наступний день її прийдеться ставити під крапельницю у кращому випадку, в гіршому відвезуть у реанімацію, бо від голоду вона просто втратись абсолютно всі сили і навіть плакати більше не буде. Після того прийдеться наново вчити дитинку їсти. Коли я запитала, а як на рахунок того, що в перші дні молозива абсолютно вистачає дитині, скільки б його не було? Мені відповіли, що насправді таке буває доволі рідко. Для того потрібно, аби мама була повністю виспана, здорова і внормований гормональний фон, а зразу після пологів дуже рідко таке зустрічається. На практиці лікарі кажуть, що проблеми ті, які були в мене спіткають 90% жінок, але про це ніхто не говорить. Всі пишуть і розказують тільки про добре, ніхто ніколи не попередить про проблеми. Тоді лікарка сказала, що в мене ще все буде добре, але десь через місяць, півтора. Я чесно кажучи жахнулась - як? Коли материнське молоко найважливіше саме вперші дні?
Перед догодовуванням мені запропонували зцідити молочко і подивитись скільки його, щоб знати, а після того догодувати дитинку. Чесно, я зціджувала дві груді протягом десь години. Націдила приблизно 3-5 мілілітрів молозива. Медсестра тоді мене спитала, як я думаю, чи можливо нагодувати 4-х кілограмову дитинку такою кількістю їжі? Я плакала, чесно плакала, бо в житті б не подумала що в мене будуть пусті груди. Коли Олесі зі шприца дали суміш, то вона її тягнула як насос, там не треба було натискати на ручку шприца, настільки дитина була голодна. Тієї ночі я вперше спала, спала від 11 вечора до 4:45 ранку, спала, бо спала Олеся. Насправді серце мами розривається, коли плаче дитинка, а поготів, коли мама не знає, чому дитинка плаче і як їй зарадити...
Обуренню моєму не було меж, зрозуміло інтернет, різні писульки і "афігєнні мамусі" форуму "Малеча", це я до того, що там кожен хто дихне, той брехне (до речі огидне враження від того форуму), але лікар неонатолог, кандидат медичних наук Шлемкевич Ольга Любомирівна, яка вела лекцію на батальній і запевняла, що молозива вистачає завжди і зціджуватись не потрібно і взагалі все просто ідеально, чому нічого не сказала, якщо сама своїм пацієнтам призначає суміші в перші дні, бо вже багато разів попеклась на тому, що дітки потрапляли в реанімацію. Це зі слів її колег, які просто поржали, вибачте за фамільярність, з її лекцій. Інші казали, що вона тупо бреше на лекціях, бо така її програма, а в реальності все по іншому. Насправді я перепитала всіх знайомих мамочок, чи було у них все так гладко з ГВ, як пишуть? І знаєте, жодної не знайшла з позитивною відповіддю. У всіх були проблеми, орієнтовно місяць, півтора. Мої проблеми тривали 2 місяці, але дякувати Богу і вони минули. У всіх були тріщини, всі як одна знають, що таке Бепантен мазь і всі розбираються в сумішах :).
Ще в пологовому ми купили пляшечку Avent від Philips, через місяц докупили і пустушки тієї ж марки. Вважається, що Олеся при догодовуванні повинна була відмовитись від грудей і перейти повністю на суміші - не про нас. Груди, то груди, а суміш, то суміш. По своїй дитині можу сказати, що груди вона ні з чим не переплутає, бо догодовувала після кожного годування грудьми, іноді по 120мл суміші випивала, а через 3 години після попереднього грудного знову просила грудь. З пустушками теж проблеми немає, іноді засинала з ними, тепер взагалі не бере. Може в тому і прикол авента, важко втримати в роті, ото дитина і не звикає, як до звичайних і плутанини сосків не получається, просто смокче коли дуже хоче, а загалом - ніякої залежності.
Ще один момент, який не можу переживати спокійно - абсолютно всі радять, щоб було молочко побільше прикладайте дитину до грудей, нехай смокче годинами - цікаво, а пробували це робити з маститом, чи кривавими сосками? Хто дійсно пробував - точно скаже, що при такій поведінці соски будуть загоюватись ще довго і нудно, а біль не зменшуватиметься.
Ще одне зауваження, якщо вам подумається, що я неправильно прикладала Олесю до грудей, то розчарую - прикладала правильно, перевіряло багато людей, починаючи з лікаря, яка приймала пологи і закінчуючи акушеркою, яка допомага лікувати мені мастит та лікарем-лактологом з тієї ж таки Батальної.
Наше ГВ налагодилось аж за 2 місяці після пологів і я дуже рада, що мені це вдалось. Тепер звісно я можу сказати, що це нарешті приємно і не болісно, хоча досі годую через спеціальні накладки (знову ж таки авент) і досі користуюсь бепантеном і досі час від часу Олеся нагризає груди до крові, але то вже не так боляче, як спершу.
Не побоюсь описати свої відчуття при годуванні протягом першого місяця. Коли мала смоктала, то відчуття було ніби кругом груді вона висмоктує тіло, зі спини тягнуло аж за лопаткою, рука затерпала до кисті, це не кажучи вже про те, що відчувала сама грудь. Спершу я думала, що то унікально і тільке мене таке спіткало, та виявляється, що я не одна і майже кожна жінка через це проходить. Тепер можу сказати, що ГВ це не подарунок долі, це тяжка праця, яка стає задоволенням тільки після певних зусиль і певного часу. У тих випадках, коли це не так, то можете вважати себе реально везучими.
Ще хочу сказати, не варто будувати собі ілюзій на тему ГВ, це тяжко на початку і якщо при малій кількості молока і тих перших відчуттях мама таки може втриматись аби не дати своїй дитинці чогось іншого, як то суміші, то хай вона буде обережна, аби не заморити дитину, або вона герой, я так не змогла :).
Те що я хотіла донести цією розповіддю - теорія, звісно це класно, але на практиці все не зовсім так і мабуть з ГВ кожен випадок індивідуальний, тому варто людям розказувати і про інший бік медалі. Я не намагалась залякати когось, просто хотіла реально розказати про те, що відбувається дуже часто і додати що крім бажання годувати свою дитинку грудьми, потрібно ще мати на це силу.
