Етикет у різних іпостасіях

Ну от я добралась до нашого блогу. Стаття не для слабонервних, тому подумайте добре, перш ніж її читати ;).
Останнім часом наткнулась на багато моментів, які мене просто порвали, вирішила поділитись.
Перше і найсвіжіше, що переповнило мою чашу терпіння і більше просто не можу мовчати :).
Я от уже другий місяць поспіль ходжу в спортзал кожного дня. Ну так, вирішила зайнятись собою і вести здоровий спосіб життя, і бла бла бла ;). Так от, досить часто там стикаюсь з хлопцем одним, який теж працює у нас на фірмі (взагалі за цей час добре видно, хто регулярно займається і як ;), але про це пізніше). Дуже часто, коли я бігаю на біговій доріжці, а це займає доволі багато часу в мене, цей хлопчина приходить якраз в розгар мого тренування і питає скільки мені ще бігати. Ну це все дурниці. Але от вчора трапився таки неприємний жарт долі. Я вже переодягнута прийшла до залу, коли він прибіг і почав проситись на доріжку, всього 5хв, бо у нього потім взагалі не буде часу і т.д. Я звісно не стала йому жалітись, що у мене теж свій розклад і дорога кожна хвилина, та вирішила що нехай, 5хв поскачу на скакалці ;). І пішов той чувачелло бігати. Ну по-перше, то було не 5хв, а цілих 10, за які я встигла розізлитись і пообіцяла собі, що більше не буду нікого пропускати, звиняйте тут вже. По-друге, поки я скакала собі в іншому кутку залу все було добре, але коли він зліз з доріжки і примостився на еліпсі, що стоїть позаду доріжки, то мені реально захотілось померти на тій доріжці у той же момент :))). Від нього так СМЕРДІЛО ПОТОМ, ніби він не вмивався під пахвами рік, а може й більше. Де тут смердючі шкарпетки, вони порівняно просто французьким парфумом пахнуть ;). До того ж, він зняв футболку і почав махати своїми крильцями, фєєєєєєєєєєєє. Хотілося зблюватись.
НЕ МОЖНА ІТИ В СПОРТЗАЛ ТАКОМУ НЕВМИВАНОМУ!!!
Я бігла на своїй доріжці, ледве стримуючи у собі те, що встигла з’їсти зранку і боролась з відчуттям посоромити того чувака. Тепер шкодую, що зразу йому не сказала, щоб пішов спершу в душ. І це вже не вперше. Десь місяць тому, прийшла займатись, і спершу розігрівалась на еліпсі, так воно голе до пояса (зверху) качало прес на спец. лавочці. А коли встало, то після нього залишилась мокра і гидка пляма поту. Фууууууууууууу!!!
От я планувала тоді також покачати прес. А воно встало і пішло і навіть не витерло те що нагадило. Я кожного разу ношу за собою чистий, повторюю, чистий рушник, який стелю на тренажери, аби не залишати за собою слідів, бо теж сильно потію під час тренування, аби після мене людям не було гидко, і такі речі мене просто розривають!
Чесно - то я тепер в коридорі при зустрічі навіть дивитись на нього неможу - ГИДКО!!!
А ще до спортзалу в обідній час приходять дядьки з інституту, що на 2-му поверсі. Пройти тоді повз кімнату з настольним тенісом нереально. Там смердить шкарпетками, і то мабуть такими, що сам стоять і липнуть до всього.
Ок, я за здоровий спосіб життя, але треба дотримуватись хоч якихось норм гігєни, що у свою чергу є одною з іпостасій того ж етикету ;).
Є ще інша історія.
Кубіта, яка вочевидь вважає себе пупом всесвіту також визиває тільки негативні відчуття. Траплялося вам будучи в туалеті чути розмову на кшталт:
Дзвонить трубка у сусідній кабінці, вона відповідає на дзвінок і починається -
Вона: О привіт, ти вибач, що не відповідала у неділю, просто коли ти дзвонив вперше, то я була в церкві, а вдруге, готувала їжу і то був якраз інтенсивний процес.
Він: бла бла бла
Вона: Я? Я зараз в туалеті, а як в тебе справи? і т.д.
Ну ви зрозуміли, так ;). Я тихенько в кулачок реготала в сусідній кабінці. Але от диву даюсь, невже немає іншого місця, аби порозмовляти по телефону, а тільки кабінка туалету в процесі виверження своїх фекалій?
Це ще не найгірше, бо та сама кубіта пахнючиться різними парфумами так, що шлейф за нею залишається мінімум на пів години, не дивлячись на нашу курілку. Так от, коли зайти після тіїє дами в туалет, то стає зрозуміло, нащо їй стільки парфуму дорогого. Думаю, вона б нормально економила, якби хоч час від часу користувалась милом і водою :)))).
От такі от у нас пироги, блювати хочеться.
А ще дуже часто просто неможливо пройти у нашому вузькому (2,5м)коридорі, бо як постають ті самі кубіти, і всі наші поважні панове програмісти, то прямо по центру коридора. І хоч - облітай їх, хоч - повзи між ножками, хоч - чекай поки вони закінчать свою бесіду. Пам’ятаю, ще в класі 2-му перша вчителька наголошувала, що коли зупиняєшся з кимсь порозмовляти, то обов’язково потрібно відійти в сторону, чи то тротуар, чи коридор, щоб не заважати іншим. Це тільки мене так вчили? Бо складається враження, що еліта, яка працює на серві (на серв же дурних не беруть) зовсім цього не знає і взагалі небажає відходити зі свого місця, коли іншим немає проходу.
Народ, одним словом, я в шоці, чесно вам кажу. І знаєте, у мене купа знайомих в яких немає дома води з тих причин, що живуть у власних будинках, але я від них жодного разу і натяку на несвіжий запах не чула, а тут....
Думаю пора проводити рекламну кампанію миючих засобів та антиперспірантів для людей на нашій фірмі. І взагалі перед входом у спортзал потрібно поставити якийсь чек на вмиваність :).
До речі, є і такі, які приймають душ перед тренуваннями, і вони реально заслуговують поваги, бо поважають в першу чергу себе і інших, з якими співіснують в нашому тісному суспільстві.

А смертних гріхів тепер 14!

Сьогодні я в звичному режимі (в перервах між роботою, звісно) переглядав що ж там навитягував гугл рідер, і наткнувся на дуже і дуже цікаву статтю:
- на українській мові http://ua.proua.com/news/2008/03/11/140444.html
- на англійській http://www.timesonline.co.uk/tol/comment/faith/article3517050.ece

Так що вітаю Вас, дорогі смертні грішники. Тепер, при апдейтнутому списочку, майже кожен з вас, хто хоч раз мав секс з презервативом, зарахований до великої когорти смертних грішників.

Також, якщо ви спричинили зростання числа бідних в світі (наприклад, перемогли на співбесіді, і вам запропонували хорошу зарплату, а всім іншим в ній, відповідно, відмовили - таким чином ен людей порівняно з вами стали біднішими ;) ) - ви теж смертний грішник.

Залишається тільки дивуватися як церква одного прекрасного дня може переписати історію гріхів. Можливо, завтра нас чекають нові заповіді, також апдейтнуті під реалії сьогодення? Наприклад, мені подобаються заповіді - "не пожадай доступу до комп’ютера ближнього свого", "не спам", чи "не коміть код без рев’ю" (специфічно до нашої галузі). Цікаво, скільки ще грандіозних ідей витають в головах тих, що стоять на чолі церкви, і, здається, втратили відчуття міри?

Мені подобається поєднання нових гріхів - "контроль народжуваності", "забруднення навколишнього середовища" і "дії, які призводять до зростання кількості бідних". Подумайте, якщо ви не чините гріх 1, то автоматично чините гріхи 2 і 3. Бо як прогодувати до повноліття приблизно 18 дітей, які можна наклєпати за наступні менш ніж 18 років, я собі не дуже уявляю. Сім’я апріорі буде бідацькою, а збільшення числа населення на планеті явно не приведе до зменшення забруднення. Як Вам ідейка?

Я вже "бачу" наступний "геніальний апдейт" - "від сьогодні бог не трійця, а шестірка, і до його слкаду офіційно включено суперкомп’ютер, глобальну мережу інтернет і темну матерію".

Я не проти віри чи Бога. Я проти такого ось безглуздя, проти Такої Церкви і Таких її керманичів. Вони пробують втратити останніх католиків? - вони вже близько до мети!

Сезон шашликів 2008 відкрито!

Цих вихідних ми збиралися на підсніжники, а потрапили на шашлики! Несподіваний поворот подій навіть для нас самих, якщо зважати, що погода була не дуже. В суботу падав дощ, в неділю його не було, ми прийшли до батьків в гості, а вони замаринували шашлик. Недовга суперечка де його краще жарити - чи на подвірї відразу за стодолою, чи йти до сусідів на город до річки. Більшість вирішила лишатися біля хати, і получився такий собі а-ля американський сімейний пікнік.

Біля хати шашлик жарити дуже вигідно - все під рукою, до хати недалеко (якщо що забули, і як показала практика - бігали до хати багато раз то по одне, то по друге), дрова уже готові, підставкою для шомпорів може бути цегла, і багато інших зручностей, навіть сидіти можна на чомусь сухому :). Звісно, ми великі прихильники лісу, і відпочинку на природі, але в лісі поки дуже сиро і мокро (я би навіть сказав що там болото ще непролазне), тому шашлик вдома - то виграшна альтернатива.

Чим ближче був шашлик до стадії готовності, тим більше домашньої живності сповзалося до нашого гурту. Собака, коти - всі приходили на запах, а спробувавши кусочок - почали відверто заздрити нам, хто доїв решту. Шашлик получився дуже добре прожарений, мякий і такий апетитний, що встиг бути з’їдженим набагато швидше, ніж охолонув. Домашнє винце, сімейний затишок, і сусіди... які теж прибігли на запах, і лазили по городах навколо, сподіваючись бути запрошеними. Ми, звісно, нікого більше не просили, сусідів ігнорили, і щиро з них реготали - нє, ну що за люди такі?

На радостях від такого дня вирішили в найближчому часі повторити процедуру, правда вчора розпочався піст, тому хоч перші дні треба бути чемними.

А ще шашликам передувало перевішування шпаківень. Вдома їх 4 штуки, але недавно були зрізаними дерева, на яких вони висіли (ну не всі, але частина :) ). Тому довелося налазитися по грушках-яблуньках, потягати шпаківні на вершки, поправити ті, що там вже висіли, і отримати масу задоволення від процесу (знову ж таки :) , а куди без задоволення!). В результаті поцарапав руки, а на ранок боліли дуже незвичні групи мязів. Чекаємо не дочекаємося як шпачкам будуть їхні нові домівки (в одному випадку получилася комуналка, бо шпаківні висять одна над другою). Якби не сів фотік, були би фотки, а так - будуть пізніше.

Свято весни

Сьогодні досить гарний день, бо вже прийшла весна і нарешті виглянуло сонечко, яке вже починає не просто світити а навіть гріти :). Так от, так як сьогодні 7-ме березня і останній робочий день тижня, то ми збираємось святкувати завтрашнє свято весни на роботі ;).

Наші хлопці вже купили квіти і подарунки, пішли по цукерки у "Барвінок", а ми тут сидимо і не можемо дочекатись 5-ї години вечора, аби святкування нарешті розпочалось :).

Стосовно завтрашнього свята, знаєте, багато хто вважає що свято не варто уваги, бо придумане Кларою Цеткін, якщо я не помиляюсь, і взагалі воно радянське. А з іншої сторони, жінкам дуже приємно отримувати якісь, бодай, невеличкі подаруночки від чоловіків і особливо знаки уваги :). Для мене 8-ме березня асоціюється з приходом весни, з початком тепла і просто радісної пори, після нашої піврічної зими. Мабуть, з кожного моменту життя потрібно виносити тільки позитив.

Пам’ятаю, на одній з попередніх робіт, ми святкували 8-ме березня і чоловіки посеред свята почали висловлюватись щодо тупості і необгрунтованості 8-го березня, як дня жінки. В мене тоді виникло запитання, а чому тоді до жінок існує особливе відношення тільки в цей день? Ніхто ж не забороняє показувати свою повагу і шану частіше.

Взагалі, такі приємні моменти як дарування сюрпризів, чи створення свята, вносять краплини радості і задоволення. Особливо це рекомендується людям, які страждають на сірість буденності і обов’язку ;).

Тому давайте будемо дарувати одне одному посмішки, гарний настрій і радість, а як будемо це робити, то вже справа кожного ;). Іноді доброго слова достатньо, аби залити життя іншої людини кольорами райдуги і нагадати, що вона щаслива, а не просто існує у цьому жорстокому світі :).

Гарних всім вихідних і відчуття задоволення ;)!!!

Вихідні зі сніжним дощем

Минулих вихідних ми вкотре залишались у Львові. Хоча весна вже прийшла, та сніжний дощик вкривав місто цілісінькі вихідні, особливо це було помітно в неділю :).
Так от, Світлана Г. порадила нам відвідати кафе у Італійському Дворику, що на площі Ринок, так щоб стерти негативні враження від попередніх вихідних. І скажу чесно, це нам повністю вдалося.

Звісно не обійшлося і без приколів. Бо поки Світлана розказувала де саме знаходиться той дворик, то думала я в правильному напрямку, але коли ми прийшли на площу, то чомусь мене ломануло в Львівський Історичний Музей (мабуть тому, що на дворі було холодно і гидко ;)). Так от, охоронець історичного музею мене вчасно зупинив, строго питаючи куди це ми намилились. Ну я з гордістю відповіла що в кафе, тоді він і просвітив нас, що кафе прямо навпроти, під №6, а там №24. Соромно звичайно було і почервоніти я встигла, але так як ми йшли під парасолькою, то це помітив тільки коханий чоловік ;).

Це ще не кінець, бо коли ми зайшли у перші двері прямуючи до дворика, то нас зупинила тьотка, яка потребувала по 50коп з душі. А як же ви думали, пройти через музей і не заплатити ;).

Ну от, нарешті здавалося б, добрались, і тут мене знову укусив гедзь запитати тітоньку, котра сиділа біля входу в кафе, чи то саме тут кав’ярня Італійський Дворик... І чому я така цікава, чи краще, чому люди такі злі :)? Тітонька яка на сходах затягувалась цигаркою, теж гарно мене присоромила, сказавши, що дворик на дворі, перед моїм носом, а у них там внизу кафе. Я вирішила більше нічого не допитуватись і просто піти вниз.

Стосовно кав’ярні - Світлані ріспект ;), там дійсно гарно і затишно. І сирник з шоколадним соусом смачнючий і просто приємна атмосфера :). В кав’ярні нас було четверо, себто Софійка з Іваном і ми удвох, тому булодосить весело і цікаво :).

Скажу чесно, я ще хочу туди сходити при нагоді, бо враження залишились тільки позитивні, як від атмосфери так і від сервісу :).

Комунальники

Ця стаття також піде в розділ жахи, бо вона про комунальників. Сьогодні по дорозі на роботу нас проводжав тракторець, в якого ззаду причеплена мітла. Мітла по ходу крутиться навколо своєї осі і замітає пилюку і камінці. Ну так от, цей трактор сьогодні їхав біля нас поки ми йшли своїх законних 30 хвилин з дому до роботи.

Тракторець піднімав страшну пилюку і викликав багатозначні погляди перехожих. Ми вирішили, що таким оригіналам допомагає тільки прямий постріл в голову. Хоча, думаю, шоферюга за рулем тракторюги дуже вимучився за свій довгий кількагодинний робочий день, і за столом ввечері може з гордістю розказати скільки людей він сьогодні запилючив.

Цирк був коли ми підійшли, а тракторець, відповідно, підїхав до зупинки. На зупинці - дві дівчини, які і припустити не могли, що в їх всесвіті є хтось, хто не мліє від них. Ну водюга тракторюги явно був іншої думки, і обпилючив дівчат з ніг до голови, поки вони розчехлялися. В нас не було сили возмущатися, ми вже просто реготали.

Цікаво, скільки грошей платить місто за такі чудеса прибирання, і куди поділася техніка, яка змиває пилюку, а не піднімає її в повітря (на ділянку іншого шоферюги, який потім пожене пилюку далі). Ноу-хау по-львівськи, їй бо. Може і вам по дорозі тече водичка, чи ще які пакості трапляються? Пишіть

Unreal жахи

Де: Львів, Стрийський парк
Коли: минулі вихідні, але доступні постійно
Що: жахи
Деталі: Стрийський парк - один з самих окультурених львівських парків, і найбільший міський парк Львова. З парадного входу фотографуються молодята, по ходу там навіть прибирають, лавчоки ставлять, але... Є ще в парку і особливі місця, про них і піде мова.

Всім з дитинства відома казка Івасик-Телесик? А ви знали, що стається з Івасиком-Телесиком після кількох годин сидіння за компом? Чули про шкідливий вплив стрілялок на психіку дітей, і про те, що вони стають агресивними після тривалого сидіння за цим чудом техніки? Львів пішов далі, і вирішив увіковічнити ці факти у камені, аби батьки могли водити діточок і показувати що з ними буде, якщо не будуть чемними, не будуть вчитися, і будуть надмірно захоплюватися компютерними іграми:

- Гиля гиля, мої гуси, голови в сторону, по колу кроком руш!

- Мачі їх, мачі!

Ще ви мали б чути про русалок, у Львові про них також чули, поселили їх в фонтан, але так як води нема, то вони бідаки мучаються, сохнуть, але світ не без добрих людей (судячи з того, що на них):
- Взвод, на раз два три!

Звісно, можна фотографувати центр, ратушу, і всі ці чепурненькі старовинні будинки. Але мені чомусь такі кадри врізаються в зорову память сильніше. Сприймайте це просто як стьоб над незграбністю львівських комунальників.