З Новим роком!

З наступаючим Вас новим роком, усіх усіх - без винятку. Вітаємо тих, хто перший раз читає нас, хто читає і не пише, і хто пише коменти, звісно! Останнім ми, звісно, подякуємо окремо - Ваша думка міняє нас, міняє нашу думку, і робить минулий рік таким, яким він був для нас. Ми жили, переживали, писали, переживали події разом з Вами ще раз, і завжди вірили в краще. Перед новим Новим роком це відчуття посилюється, і Вам бажаємо - віри в краще, віри в себе, віри в перемогу добра, і віри в гарні казки! Новий рік - традиційно не День народження. І мабуть задумуватися про те, як пройшов минулий рік варто саме перед Днем народження, але я, як і більшість, про таке згадую саме перед Новим роком - вимальовуються плани на рік наступний. Згадувати насправді легко - треба просто пройтися по темах блогу, а вже за них учепиться память і нагадає про ті всі маленькі деталі, які не описати словами, які були пережиті, пропушені через себе, і аж ніяк не забуті

- минула зима. безсніжна, але з вибриками. Ми якось умудрилися зловити рідкісний момент, коли був сніг, і навіть наробити гарнюніх фоток, завели собі кактусів (оце придумали зимою :) ). З нами ще були Андрій, Юра і Славік;

- весною ми ходили на підсніжники, записалися на права, проводили хлопців до Івано-Франківська, пішли на перші в році пікніки (жоден з них незабутий!), потусували 2 дні з американцем з далеким українським корінням (е-ех, хоч на скелях побували), діждалися першого серйозного Анниного підвищення по роботі, відсвяткували День народження Петрика (25);

- влітку стукнуло 3 роки трудового стажу на СофтСерві, я рішився і зробив пропозицію руки і серця дамі серці ;), ми ходили на пікніки, купалися в озері в грозу, їздили до Чернівців і вперто планували весілля і відпочинок, ходили на город і збирали городину;

- осінню ми танцювали на Дні міста, на власному весіллі, наші душі танцювали від екстазу в Туреччині, ми уже як сім’я вболівали за Феррарі, ми перебралися жити на "корпоративну" квартиру (ми вже 4-те покоління сервівців, які там живуть, а може навіть і старше :) );

- зима добігає до середини, але ми вже встигли відсвяткувати перші "місячниці" одруження, сходити на концерт Білик і трохи звикнути до наших нових ролей.

а ще ми читали, ходили в кіно, воювали на роботі, гуляли в парках і по Долині, їздили навіть до Болехова гуляти, спілкувалися з друзями і будували плани, деякі з великих планів навіть почали реалізовувати, але то тема статей на інші нові роки :)...

Будьмо! Твердою ходою в рік Миші вперед!

А: А ще ми завершили перший рік постів на блозі і об’єднали наші два блоги в один :).

Було багато багато всіляких приємних подій. Я от вже придумала бажання на Новий Рік і можу запевнити всіх, що бажання в Новорічну ніч збуваються, тому не бійтеся їх загадувати, нехай вони і будуть найсміливішими і найнесподіванішими.

Однозначно, рік, що відходить був успішним і щасливим для нас. Тому, бажаємо всім, аби наступні роки були тільки кращими. Не настроюйте себе на спад емоцій, почуттів і життєвих подій, а тільки на їхнє підвищення. Давайте будемо вірити, що Новий Рік принесе нам тільки щастя, успіхи і здійснення всіх наших мрій.

Цей Новий Рік відкриває ще один період квітування життя і насолоди. Сподіваємось, що цього року вдасться здійснити всі задуми і таки нарешті досягнути поставлених перед собою цілей.

Життя тільки починається, тому вперед і без страху :)!

Щасливого і успішного Нового Року всім і зокрема нам!!!

Зачарована - Розчарована

А: Як довго крутили ролики, рекламуючи це видовищне кіно від Діснея "Зачарована". Якщо пам’ять мене не підводить, то ще з літа ми чекали на цей фільм. Найяскравіші кадри, складені абсолютно хаотично, що не відповідає сюжету, зробили свою справу і ми тупо повелись на рекламу. Дитяча казка. Я не проти дитячих казок, я їх люблю, але ця розрахована мабуть від 3+ до 4- ;). Якщо згадати ті ж "Хроніки Нарнії", чи "Золотий Компас", то ця казка - це просто недороблений атстой. Так, мило, наївно, зовсім по дитячому, але після реклами всі сподівання на видовищність і захоплення просто розсипались. Шкода, але більше на таке постараюсь не розвестись. Зал. Синій зал в кінотеатрі ім. Довженка нічим не уступає залам кінопалацу на Театральній, звук сильніший, одним словом кіно дивитись було комфортно. Але тих пару людей, які таки прийли на сеанс (наші ровесники) просто тупо прикалувались протягом всього фільму. Крім того біля нас всадилась пара, в якій дівчина виявилась явною дурепою, що весь час вимахувалась перед своїм хлопцем і рештою народу. Абсолютно невихована львівська панянка (такою вона хотіла здаватись) влаштовувала розборки польотів, вигукувала дурні фрази, на кшталт: "хочу собі такого бурундучка, хі-ха-хо", дибільно сміялась і тупо розкидувала свої ноги, весь час мене зачіпаючи ними. Найцікавіше, що інша людина, коли тебе зачіпає ненароком, то каже просте "вибачте", а ця гіготіла і кричала, що вона чогось розкидає ноги. Потім нам пощисливилось з тією парою їхати додому разом в бусі, тому шоу продовжувалось доки ми приїхали на свою кінцеву. Як бачите, кіно було настільки "ЦІКАВЕ", що абсолютно всі побічні ефекти впливали на глядачів на всі сто. Моє враження - розчарування і фу фу фу. Але настрою такі речі не псують, тому вперед до Нового Року.

Р: я був в принципі проти цього кіна відразу, як побачив перший ролик. Але потім я бачив трейлер ще стільки раз, що вивчив його напамять, особливо фанатів від "Воно їсть її обличчя!"... І що ви думаєте, такої фрази в фільмі просто не виявилося - її переробили! Так само не було багатьох інших фрагментів з трейлера, бо трейлер являє собою нарізку кадрів, не повязаних між собою, складених в інший сюжет - набагато цікавіший, ніж сам фільм.

Фільм постійно пробує зїхати на мюзикл, з співами-танцями і абсолютно безглуздими сценами. Під час такого одного танцю в парку Нью-Йорка головні персонажі встигають потанцювати ледь не з усім Нью-Йорком, побувати на пікніку, покататися на лодках і ще багато всякої дурні зробити.

Відмічу безталанну "резинову" гру акторів. Чим неправдоподібніший вираз обличчя, тим мабуть круче. Навіть мультик, з якого фільм починається, мені здався недоробленим - бракувало кадрів. Одним словом ця казка Діснею - даремно витрачені 40 гривень.

Ну і традиційно трохи лінків. Сайт Діснею http://disney.go.com - виглядає гарно, але дуже тормознутий. Я був трохи вражений, коли подивився які фільми останнім часом випускав Дісней. Це і Скарби нації (сіквел в кінотеатрах вже з Нового року), і Пірати Карибського моря, і Хроніки Нарнії. Не можу не потішити всіх фанатів цього фільму - продовження Хронік Нарнії - "Принц Карибів" виходить на екрани 16 травня, і тут http://disney.go.com/disneypictures/narnia/ навіть можна подивитися трейлер! Так що в Новому році як мінімум одна очікувана премєра уже є, а рік ще навіть не почався! Лічильник показує ще 4 дні - якраз час зайнятися плануванням святкувань!

Тімівський Новий Рік 2008

Мені, як вічному критику і скептику, немає що сказати критичного про вчорашнє святкування. Є тільки море позитивних емоцій від того, як все пройшло, і як ми зустріли Новий 2008 з тімом. Ознакою свята, що вдалося, були люди, які танцювали-відривалися до 2 ночі, завалений серпантинами зал, і повні столи їди, що залишилася після нас. Сьогодні я жалкую, що не спробував шашлика, щасливці, які залишили на нього місце казали, що він був божественний. А в мене місця не було, навіть після потужної пресовки вмісту кишківника на танцполі ;). - шикарне приміщення ресторану Караван (особливо лампи)
- лампа, лампа і ще раз лампа ;) -я її фанат

- і інший інтерєр :)

- щасливі гуляки - ми

На таких подіях треба бути, про них важко писати. Слова не передадуть унікального духу святкування, який був щирим, веселим, і приколістським. Спину мені приємно давить масажер - чесно виграний в "бою", коли наша з Анною пара перемогла дві інші пари - ми швидше всіх пройшли "дистанцію" -я на руках, Анна мене тримала за ноги, посередині дистанції - підзаправка з якогось вогненного пійла, яке я вихлебтав як компотик - дуже вже хотілося перемогти ;) - приз того вартий.

Ще був інший конкурс - я б його назвав "троє за одну", або "грязні танці". 3-оє хлопців спокушали одну дівчину, хлопці - Богдан, Олег і я, дівчина Іра. В Богдана на підтанцьовці були дівчата, в Олега хлопці, а в мене весь зал. Переміг гарний настрій і маса фану, а по оплесах глядачів - я :) (ну все таки недарма весь зал на підтанцьовці). Ідеально гладка плитка на підлозі дозволяла ковзати і крутитися, - навіть проїзд на колінах черех весь зал можна було зробити (що я 2 рази і попробував).- фрагмент диких танців

Ще була маса добрих і веселих слів. Олег О. вибився на вершину мого персонального хіт-параду блискучих промов. Він бажав кожному особисто (чи попарно як оце нам :) ), випромінив масу гарних емоцій і яскравого гумору, зал йому віддячив тим же. Богдан - рушій безлімітного шабашу, фонтануюча таблетка щастя. Були вітання від топів, і оголошення того, що наш Сергій тепере VP Solutions а значить тім чекають перестановки, і в нас буде новий очільник. Осмислення залишу на післясвятковий період, тім щиро тішився росту "найголовнішої тімівської людини".

Ледь не забув. Окреме велике дякую нашому організатору Христині. Вперше цього року ми не були в курсі того, що ж буде на свято. Ми не знали меню, музики - нічого, віддали їй важку ношу організації цього дійства, і вона впоралася на 100 з хвостиком. Відмінна гулянка з відмінною музикою, оригінальним ведучим, салютами і сюрпризом - танцем живота. Танцівниці - великі молодці. Перша дівчинка послизнулася на сходинці і боляче вдарилася, але після короткої паузи запалила зал енергетикою східного танцю. Друга танцівниця вразила потрясним костюмом і танцем а-ля метелик. - танець живота (метелик)

А ще ми курили кальян. Всі сказали дружнє вау - і ті, хто пробував вперше, і хто димить кожного дня. В веселій компанії це особливо весело, аромат яблука приємно лоскотав горло, відео получилося також вау, дим бульбулятор люди пускали носами, ротами і вухами ;) - куря я ...
- ... і Анна

А: Купа фану, на правду купа! Я давно вже так не відривалась. Натанцювалась досхочу :). І це при тому, що була на каблуках. Взагалі я не ношу взуття на каблуках, але тут не було іншого виходу. Зате запальна атмосфера свята не дозволяла сидіти і думати про те, що ніжки болять ;).

Кухня дуже смачна, інтер’єр дуже гарний, а настрій панував просто таки веселющий.
Особливо мені сподобалось, як Роман співав народний варіант "Хто родився в ... вставай наливай", бо назву кожного місяця він просто горланив :), а потім ще і захотів, щоб наливали та випивали всі, хто народився на Землі.

А ще от щойно подивились нереальне відео з Романом в головній ролі. Я щиро регочу, до сліз. Роман - ріспект, ти можеш ;).

Це десь перегукується з ситуацією на нашому весіллі, коли молодий забавляв сам себе і всіх гостей :))). Одним словом свято вдалося на всі 1000%.

Купа кумедних фоток і спогадів. І якщо порівнювати з поперднім святкуванням Нового Року, то це було значно веселіше, хоча і минулий Новий Рік був також дуже хорошим.

Ну що ж, як побажання в Новому Році - аби нам з кожним роком ставало все краще :)!!!

ОДНЕ НА ДВОХ

Ну от нарешті це сталося ;). Я залила всі свої статті на наш спільний блог. Хронологічна послідовність збереглась, коменти також ;), правда коменти довелось просто копіювати і висвітлювати під одним запостаним мною ;))). Не надто просто та все ж :).
І це приємна подія. Тепер у нас справжній спільний блог, один на двох, і життя у нас одне на двох ;).

ВСІХ ВІТАЮ З НАСТУПАЮЧИМИ СВЯТАМИ!!! Починається спекотна зимова пора :).

P.S. Попереднього мого особистого блогу вже немає ;), в прямому розумінні цього слова.

Красива казка The Golden Compass

Вчора ми перенеслися в казку. Я захоплювався цим фільмом з першого кадру трейлера, який я побачив місяців 5 тому. І ми мало не пропустили його показ у Львові. Довелося вчора їхати на Сихів, тільки там був сеанс у зручний для нас час. Попали ми в зал, який ще не відремонтували, і там було холодно, я б сказав навіть дуже холодно. Але фільм захопив настільки, що холоду ми просто не відчували - забули про нього до того часу, поки казка не закінчилася. Мабуть це говорить про фільм краще всіх інших слів, але я мушу додати.

Сюжет - простіше не придумаєш. Не знаю наскільки близько до оригінального сюжету казки зняли фільм, але не залишається сумнівів, що за основу взято дуже просту дитячу казку. Навіть в порівнянні з Хроніками Нарнії ця казка проста. Головні персонажі - також діти, але деколи події розвиваються так, як це можливо тільки в казці - без пояснення чому як і звідки, просто по казковому. Зате як ця казка знята...

Вкотре відходжу від Ніколь Кідман - вона на висоті. Як і в Нарнії у фільмі одні з головних ролей відведено тваринкам. Тільки тут - цікавіше. По сюжету душа кожної людини живе поза її тілом - збоку, у вигляді симпатичної тваринки. Вони нероздільні так само, як душа з тілом, загибель тваринки веде до смерті людини і навпаки. У дітей ці деймони (так називають їх тваринок-душ) можуть легко змінювати форму - від пташки до кицьки. Фантазія розгулюється неймовірно, і так хочеться мати біля себе таку істоту ;) а то до душі важко говорити - часто не чути що вона каже у відповідь :). У Кідман деймоном була мавпочка (див. картинку), з дуже вредним і норовливим характером.

Не втримався аби не пройти тест на офіційному сайті фільму http://www.goldencompassmovie.com/ - моїм деймоном виявився сніжний барс (йолки, прям мріяв аби мені дісталася кицька). Фігня, звісно, але я ще досі під впливом казки.

Окремо відмічу "броньованих" ведмедів. Не знаю скільки часу пішло на екранізацію цих тварин, але вони бездоганні. Їх рев змушував зал трястися, а нас вібрувати на стільчиках. Їх реальність була настільки правдоподібною, що тепер я думаю, я знаю - вони дійсно існують ;).

На жаль фільм провалився в прокаті США, - ну не можуть янкі дивитися нормальні фільми, їм бойовики давай. В світовому прокаті ситуація трохи краща, але 250 витрачених мільйонів фільм поки не відбив ( http://www.kinopoisk.ru/level/2/news/668493/ ). А жаль, так хочеться продовження (закінчення у фільму відкрите).

А: А ще в каталозі Книжкового Клубу ми побачили аж сім томів цієї казки, мабуть вона захоплююче читається ;). Але фільм вибуховий. Я особисто сиділа під шквалом емоцій, нехай навіть і такого простого сюжету. Зате цікаві зйомки і гра акторів роблять свою справу :).
Нещодавно також читала, що католицька церква в США висловила своє невдоволення фільмом і призвала своїх вірян не дивитись його. Говорять, що фільм антирелігійний і взагалі прямо направлений проти церкви.
Сама я католичка, хоча і греко- ;), і вчора весь час слідкувала за фільмом, що ж так обурило церкву. Був один не дуже етичний момент суто в кадрі, коли льодовий ведмідь Бьорк забирав свої обладунки з місцевої Магістерії, то на дверях були намальовані особи людей з німбами над головами, які дуже нагадують святих, або ж апостолів Ісуса. Але загалом, як на мене, то більше жодного натяку на релігію :). Цікаво все ж, що так змусило збунтувати церкву ;)?

А взагалі, раджу всім, хто ще буде мати можливість переглянути цю казку, звісно якщо ваша душа не потребує ніякого напрягу і цінує дитячу простоту :).

P.S. А в мене деймон получився енотом спершу:). Мила тварючка і відкрита, правда не така красива, як сніжний барс ;))). Але, на жаль, не зберегла результатів.
Спробувала вдруге пройти той тест, і получилась от така душа , хі хі хі.
Другий вигляд мені таки більше подобається ;). Судіть самі :), що більше пасує.

Кажу НІ корпоративному новому року

В питанні святкування корпоративного нового року я дійшов до точки кипіння. І прийняв принципове рішення на нього не йти. Про суть конфлікту - коротко.

Список людей, що мали йти на це "свято" подавався заздалегідь (відразу виникає питання навіщо формувати список, якщо повний список працівників завжди під рукою. Звідси висновок - розраховували, що хтось не піде. Навіть не так - що багато хто не піде, аби запхати всіх у те приміщення, яке є). Як результат багатьох ручних операцій копіювання списків 15 людей з тіму були загублені. В буквальному розумінні - на них не приготували запрошення.

Проблема з незапрошеними людьми вилізла одразу, коли інша частина людей отримала свої запрошення. День пішов на зясування ситуації. А вирішення вразило оригінальністю - "непоселених" розсунули по балконах, знову ж таки буквально. Наші люди опинилися на 4 рядах балконів. Не знаю різні там балкони чи ні, але уявіть собі що таке 4 ряд (місця для людей з дуже довгою шиєю).

Відразу оговорюся - моє місце в партері. Вся каша заварилася не того, що конкретно
мої інтереси були ущемлені, а того, що так не робиться з тімом як з однією командою на фірмі, де такі цінності ставляться вище всього (по крайній мірі так декларується).

Я спробував добитися офіційного пояснення позиції відділу персоналу. В результаті це переросло у зясування ситуції з керівником відділу і через нього (як посередника) з відділом персоналу. З моменту відсилання листа пройшла майже доба. Ситуація ускладнилася сьогодні зранку, коли нам запропонували 5 посадочних місць (і це на 15 людей!) в залі. Запропонували у варіанті - кому не подобається, хай прийде і візьме інший квиток. Розрахунок на те, що я візьму квиток і заткнуся? А інші просто проковтнуть і будуть сидіти все "паті" поруч з незнайомими людьми.

Ні, дякую. З мене досить. І ніж писати про те, що мені не сподобалося на дійстві (я й майже впевнений що при такій організації воно буде ацтойне), я написав що мені не подобається такий підхід всередині фірми, де я працюю. І я спокійно обійдуся без таких святкувань, зекономивши 3 години особистого часу в пятницю ввечері. Мене достало навіть не те, що так сталося цього разу, а те, що так стається кожного разу. Відділ персоналу працює так, ніби я від них щось хочу, а їм цього ну ніяк не треба.

Негарно сваритися попри таке свято, жену від себе негатив геть, настроююся на інші святкування, не повязані з некомпетентними людьми

Я люблю вихідні + Що подарувати + Що подаровано

Не знаю чи ви помічали, али вихідні проходять дуже швидко. Незалежно чим ви займаєтеся - чи то важко працюєте, чи просто ледарюєте перед екраном телевізора. Ми цих вихідних займалися всім потроху, і майже не вилазили з хати. Анна наготувала купу всілякої смачнятини, не можу не назвати що ми їли плов, борщ (справжній український борщ бордового кольору!), вареники з картоплею з сиром і з вишнями. Кицю, дякую за все ;) Минулого тижня прибиральниця на кухні подивилася на мене (є в нас одна дуже приємна тітонька, з якою навіть можна поговорити, і яка кожного на її поверсі знає по імені, де сидить, і яка в нього кружка :) ), і сказала, що я нарешті поправився. Жах, звісно, доведеться сідати на дієту. Але, мабуть, з весни, бо зараз я тільки приївся ;)

На свій рахунок я запишу прибирання і прикрашання хати. А. і Ю. лишили нам у спадок дощики, і маленьку штучну ялинку. Їх я в суботу вирив в шафі, і не втримався від новорічно-різдвяного імпульсу - нарядив квартиру. Так що свята до нас прийшли уже :), плюс на базарі купили велику гірлянду, і завішали нею всю стіну (фотографія тут же). З ялинкою була ціла історія. Я говорив по телефону, і розплутував гірлянду. Звісно, гірлянда була включена - інакше розпутувати її не так цікаво, а так - світиться, мигає, і процес йде веселіше. Розпутав, далі треба її назад на ялиночку запутати. От на запутуванні халепа і сталася - мене тріпнуло током. І так тріпнуло, що відпускати не хотіло ;) - вчепилося за мізинець, і било, било, било. Ну я вижив, ги. Як потім вже зясувалося, одна лампочка розбилася, і замість скла лишилося два оголені контакти, якраз для мізинця.

На вихідних почали шукати подарунки на Миколая... В суботу обійшли всі навколишні магазини, дещо прикупили, але купити треба ще більше :) Від цього замість святкового піднесення майже зриваюся в передсвятковий депресняк (хоча такого і не буває, але легенький штопор є). В одному тільки Арсені десь хвилин 20 протирчали біля посуди, мучилися у виборі кружок, які купити додому. В результаті там ніц так і не купили, пішли в Барвінок. До речі. Думаю, це буде цікаво тим, хто раніше ходив в цей рідний ацтойний Барвінок через дорогу. Тепер він називається Новий Барвінок, і після 3 тижнів ремонту я його не впізнав. Було відчуття шоку, але Барвінок це тепер як маленький Арсен. З великим вибором (нарешті асортимент соку більше 2 штук!!!), з 6-ма касами, з відділом мясного і риби... одним словом нормальний магазин, такий же дешевий, хоча і не без але... Площа залишилася та сама, і товару стоїть купами на проходах. Є такі проходи, де важко протиснутися одному, і двом уже не розійтися. Отаке то.

Вибір подарунків - це складно, як завжди. В мене не вистачає фантазії, підкажіть? Що можна подарувати батькам? Коханій дружині? В голову лізуть тільки якісь банальності, а хочеться придумати (чи то прочитати) щось прикольне :) . Діліться ідеями, буду вдячний, придумаю вам банальностей в обмін на цінні ідеї.

Ірина Білик у Львові

Ми були на концерті Білик, втіливши в життя свої дитячі мрії, і ми дуже задоволені! Концерт був емоційно повний, повністю вживу, і для душі. Білик - вона рідна, хай навіть і така далека. Уже з першої пісні ми відчули себе "в своїй тарілці", і захотілося аплодувати, співпереживати.
На концерт ми йшли настроєні трохи скептично, начиталися останніх відгуків про концерт в Києві, і вкотре переконалися, що довіряти тому, що пишуть, не можна. Білик сама під час концерту казала, що пишуть різне, але вона на це не зважає. Вона - Артист, але вона така ж, як і всі, і хоче того самого - щастя. Одночасно даруючи щастя іншим, як от нам. З концерту ми вийшли абсолютно щасливі, і з твердим переконанням піти ще на її концерти.За хітом йшла нова пісня, за нею - знову хіт, такий рідний і по-новому сильний на концерті. Апаратури команда Білик привезла купу, звук був виносячий, але якісний. Ми поспівчували людям, в яких місця були прямо перед колонками :). Плюс світло, плюс діджей, який заповнював короткі паузи (поки Білик передягалася). За концерт - 4 костюми, особливо запамятався останній - срібно-блискучий, діджей додатково світив на нього потужним ліхтарем, і Іра вся виблискувала і сяяла, випромінювала щастя і емоції.
Вона дуже щира на концерті. Вона не така, як по телевізору. Вона розчулюється і не завжди договорює фрази, але вона зрозуміла і дуже-дуже цікава. Зараз в неї є Дікусар, і вони співали разом (за признанням самої Білик ледве впросила його заспівати, і це перша і остання спільна пісня), і танцювали (не обійшлося без стьобу в бік Могилевської і Ями: "дехто навчився трохи танцювати, і відразу півпрограми - танці, танці"; "я говорила з танцюристами, і, як не дивно, вони не хочуть співати, вони хочуть професійно займатися своєю справою. Ну, крім Ями, звичайно"), хоча танці явно не вразили - по-перше, то цирк, з його поганим покриттям по якому важко ходити, не те що танцювати; а по-друге в профіль добре помітна вагітність Білик... Так так, вона буде мамою вдруге, і всього їй найкращого.Посередині програми, яка тривала 2:10, виступав Бондарчук. По-секрету Білик видала, що він одружується. І ми мали змогу порівняти - Білик і його. Бондарчув співав тільки свої хіти, але не чіпляв. Це було гарно, але мабуть не цікаво, бо ми відверто заскучали, хоч дівчатка в залі пищали :). Білик, коли вона навіть мовчить на сцені, випромінює в зал енергію, до якої неможливо ставитися рівнодушно.Нам дуже сподобалися її нові пісні. Новий альбом обіцяли на весну. За признанням самої Білик - "альбом буде класний, бо я знаю які красиві пісні в нього увійдуть".

Концерт у Львові був останній з туру по Україні. Іра раділа, разом з усією командою, що вони вижили після 20 концертів. Їй дарували квіти і подарунки, вона розчулювалася і плакала, сміялася і співала, приколювалася (заставивши свого московського організатора-тьотку танцювати під українську "Ой ти, Галю"), танцювала і просто була собою. Білик forever!

А: Взагалі ми не очікували такого фану від концерту. Але мушу зізнатись, під час перших пісень просто мурашки ішли по шкірі, так давно хотілось побачити свого дитячого кумира, що і забулось :).
Але цей концерт нагадав, за що ми її так полюбили в дитинстві. Щирість і надзвичайно позитивна енергія в залі мабуть не залишили б байдужим нікого. Звичайно, її треба любити, нею потрібно захоплюватись, аби оцінити глибину її пісень і зацінити її як виконавицю.

Мабуть багато людей відвернулись, коли вона перейшла виключно на російську, мене це також засмутило у свій час, при чому дуже. Але скажу чесно, вчора не зачепило те, що вся програма була на російській, мабуть тому, що було все щиро, таки щиро.

Від концерту тільки найкращі враження і ми дуже раді, що таки туди потрапили.

P.S. маю класне відео з концерту, але воно надто велике аби чіпляти до блогу.

Неспражні цінності (продовження теми реклами)

За останні дні якось багато раз доводилося натикатися на новомодні українські терміни-прикладки. В нас тепер так популярно казати "світська левиця", "опальний олігарх" чи "травесті-діва". Чому? Як? Звідки? Хто придумав? Що це в кінці кінців означає? В мому розумінні

"світська левиця" - звичайна бл...дь, себто курва, яка не робить нічого, крім ходить тусується по вечірках, потім трендить що вона там бачила і з ким говорила, придумує плітки і піарить свою дешеву особу. Мета - засвітитися, зацікавити, аби якийсь кретин придумав взяти це придурочне створіння ведучою свого придурочного шоу чи вечірки. І це спрацьовує. Люди заробляють гроші на бажанні інших людей пліткувати, обговорювати події особистого життя тих, хто у всіх на виду.

"травесті-діва" - в даному випадку нове створіння в українському звіринці - Монро. Подивилися в Вікіпедію, травесті-діва це далеко на трансвестит (http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8_%28%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%29). Але в українському понятті травесті-діва - це саме воно, ні мужик ні жінка, два в одному. Страшне, накрашене, і далі по колу. Мета - та ж сама. Піаритися, заробляти на тому гроші.

"опальний олігарх" - злодій в законі, який сидить-переховується від правосуддя як політичний біженець. Мета зрозуміла, але ж також піариться.

Ви ведетеся на цих створінь? Бо вони в мене нічого крім огиди не викликають. Ну нецікаві мені постільні історії знаменитостей, кінцевою метою яких є витягнути з вас і нас гроші, і нецікаві люди, які цими історіями цікавляться і живуть. Давайте будем справжніми.

Але процес цей пішов дальше і глибше. Підміна понять і окозамилювання скрізь і всюди. Подумайте, чому продавець називається менеджером з продаж? Подумайте і не ведіться на титули і назви.

Скажіть своє фе рекламі

Ми телик дивимося кілька раз в тиждень, це Танці по суботах (які завтра закінчаться. тьху тьху тьху) і деколи щось випадкове ввечері, як то Сімпсони по М1, чи Обитель Зла по ICTV. Деколи складається враження, що передачі і фільми йдуть в перервах між рекламою. Якщо взяти пульт і поклацати по каналах, то більшість з них навіть не вдасться ідентифікувати - під час реклами значок каналу забирають, а реклама фактично усюди.

Після 11 починається навала реклами горілки, причому як цікаво та реклама зроблена... Половина будується на спражніх цінностях - наприклад, дружбі. Якісь чуваки ідуть чомусь на полюс, приходять, і доганяють, що головне - це саме дружба, тобто водка в центрі екрану. Ще в мене складається враження, що горілка робиться з води набагато якіснішої, ніж та, яку продають як питтєву. А захищена від підробки горілка краще, ніж гривня?

А ще є відверто тупа реклама. І в мене завжди виникає питання які хворі люди її придумали, і яке нездорове керівництво її пропустило в ефір. Зараз я "умиляюся" від реклами ДіДжус - ви бачили цей ролик з оленями? Ви чули якими звірячими голосами з нотками від попередньої кастрації вони затягують? Від такої реклами хочеться убити Діда мороза разом з усіма ненависними оленьо-тварюками, і нафарширувати їх сім картами діджус. Або Джинс. Чувак гребе по кімнаті, засікає страшну чувіху в іншому кінці кімнати, гребе далі, шпортається за шнур, падає, пускає слюні, чувіха пищить від шоку і розчарування в передсмертній агонії, чувак думає - е, давай ще раз попробую, відмотує назад, і піднімає ноги перегрібаючи через шнур. ПРО ЩО ЦЕ взагалі? При чому тут Джинс і його "другий" шанс? Невже хтось вірить, що після такої реклами народ ламанеться купляти їх сім карти?

Ще одна чудо реклама. Може вам вже вїлася в мозги фраза "Любий, а коли ми ще покладемо гроші на депозит"? Чувак витягує ножа, встромляє любій в оцьо і каже - для тебе ніколи, сцу...о - це кінцівка реклами, яка приходить мені на думку. А банк, до речі, ацтойний, перевірили особисто.

Маєте ще любиму рекламу?

Танці з зірками: погляд глядача

Вчорашній ефір Танців викликав шквал обговорення в неті. Український інтернет простір поділився на 2 групи - велику, якій не подобається Подкопаєва, і яка щиро радіє за її виліт, і маленьку, яка їй співчуває, і ображає групу першу. Не можу сказати, що в мене є особлива точка зору, бо я належу до групи 1, але все таки так прикольно мати можливість висловитися на блозі, де твоя думка не загубиться серед сотні інших коментів якогось форума.

Отже, факт, - вчора Подкопаєву вишибли з Танців. Вишибли стараннями закордонних суддів, які одноголосно сказали, що вони були гіршою танцювальною парою вечора. Один тільки український суддя Чапкіс (живий мрець, вибачте за таку асоціацію, але я його бачу в труні - мабуть через не дуже здоровий колір обличчя) вважав, що Подкопаєва краща. Ну і що тут скажеш? - це не суддівство, це піддавки і жополизтво, я знаю, що Підкопаєва - олімпійська чемпіонка (хоча можна згадати що після перемоги вона не повернулася відразу в Україну, а жила і працювала в США - патріотично?), що вона багато робить для дітей-сиріт наприклад. Але це ж шоу, боротьба за краще вміння танцювати... І лізти вверх через всіх просто для задоволення своїх амбіцій - просто смішно.

Як резонно відмічають люди - нарешті Подкопаєва продемонструвала своє справжє лице. Те, яке ми не побачили явно в Танцях-2, але про яке говорили, і навіть спорили. Анна завжди казала, що вона - фальшива. А я деколи навіть сумнівався. Ну схильний я вірити людям, якщо не маю прямих доказів їх поганості. А вчора були і докази, і обличчя з-під маски, спотворене злістю, сльозами, і ненавистю. Краще би вона дійсно витрачала цю енергію на щось корисне, а не підставляла "подружок". "За нас все одно голосували найбільше, і якщо не вірите - можете запитати нотаріуса" - так казала лиха Подкопаєва, тим самим ставлячи під удар свою подружку-нотаріуса, яка ще 2 ефіри тому клялася, що результати знає тільки вона, і їй дуже важко моментами, бо всі хочуть дізнатися результати також, але вона нікому не каже... Не було б мені що робити, можна було би добиватися позбавлення ліцензії на її діяльність... А так, хай гризуть одна одній горлянки саменькі :)

Ліля кидала квітами, тікали з сцени, коли Могилевська-Мрочек пішли до суддів-партнерів і Чапкіса після проваленого мастер-класу по мазурці, згадувала про свої заслуги перед батьківщиною, даючи зрозуміти, що всі ми сильно помиляємося, не давши їй перемогти. Та як ми могли не любити її бездушні танці з акробатичними номерами? Вона ж бездоганно танцює, бездоганно веде партнера, бездоганно посміхається і плаче, коли шоу покидає наступна пара. Вона така бездоганна, і емоції вона симулює бездоганно. Але вона не актриса (як Могилевська), а професійна атлетка. Тому коли почуття фальшиві, то їх фальш (особливо під час танцю) видно навіть непрофесіоналам. Ну не чіпляли мене їх постановки. Постійна асоціація з жабами (холодні), що танцюють на болоті (ква-ква), удавом (Подкопаєва) і кроликом (партнер по Танцях-2). Папа і аріведерчі, може для неї замутять Танці На Льоду, як замутили Танці-3 для перемоги Могилевської.

В мене майже нема сумнівів що Могилевська переможе. Вони видають емоцію, вони ідеально станцювалися, і роблять шоу не тільки з танцю, але й з своїх стосунків. Вони піаряться і знімаються оголеними, дають сольники на штуки, і теж займаються доброчинністю (гроші з концерту - на швидку допомогу). Вони одні були парою-джокером цього проекту, всі інші учасники були відомі заздалегідь. Відчуваєте, ким приваблювали глядача на це шоу??? Думаю, Могилевська робить 80-90% рейтингу Танців. Але...

Ну хто би міг подумати, що поляк Мрочек видасть з себе таке??? Польський суддя 2 чи 3 ефіри тому сказав - Марчен, якби ти так танцював в польському проекті - ти би був переможцем! І Марчен танцює. Вчорашнє танго - приклад, як зачепити глядача, вразити його уяву, захопити танцем. Снігова казка - наступний їх вихід... Так захотілося на ковзани, захотілося морозної погоди і повільно падаючого снігу, захотілося проголосувати саме за них, що я і зробив.

Як танцювала Могилевська мені також сподобалося. Вони на висоті, але Мрочек був краще. Минулого разу Могилевська мало не вилетіла справедливо - вони були відверто погано підготовлені. Тепер цікаво спостерігати за розвязкою. Чи закінчиться цей цирк так, як і планувалося, чи Могилевській доведеться ковтнути ще одного облизня (хоч думається мені, в контракті її участі було прописане обовязкове місце намбер ван)... Організатори думали протиставити нашу-Могилевську ненашому-поляку, а вийшло що українці мають здоровий глузд і відчуття доброго і красивого (що в даному випадку навіть важливіше). Інтрига знову жива.

А: Та, мушу визнати, що погоджуюсь з Романом на всі 100%.
Взагалі це цирк :), зроблений для здирання грошей з простих людей, шляхом смс, і просто просиджування біля телеекранів. Сьогодні цілий день спостерігаю за коментами до статті на Таблоїді http://tabloid.pravda.com.ua/photos/474aaffa2b3ac/view_comments/add_ok/#last, народ, це просто ульот :). Не думала, що так багато людей спостерігають за танцями 3. Думки найрізноманітніші, але деякі особливо тішать.
Головне, що наш народ не сліпий і вміє аналізувати. На жаль, завжди мав місце якийсь пресінг, направлений на пониження власної самооцінки.
Щодо танців, то на мою думку це шоу і справді було замучено тільки для того, аби показати, що Могилевсяка - number ONE, як то кажуть, але вона розслабилась. Їі вчорашні витанцьовки якісь дивні, як мінімум, і на перемогу вона не заслуговує порівняно з поляком. Хоча ніде правди діти, попри всі скептичні думки танцює вона гарно, і разом з Ямою їхня пара несе позитивну енергетику, на них цікаво дивитись. Але, Мрочек та Пилипенко їх переплюнули і це факт :).

Подкопаєва - ну що тут скажеш :), повна дурепа, яка чогось хоче, не зрозуміло тільки чого саме. Вона огидна і холодна. Рідко зустрічаються люди, які одним своїм виглядом так відштовхують. Від самого початку вона була холодною і не показувала жодних емоцій. Якщо під час деяких танців Могилевської і особливо під час вчорашнього танго Мрочека у мене просто мурашки йшли по тілу, то на Подкопаєву завжди було нудно дивитись, вона - це втілення фальші і підлості. Чого тільки вартує те, як вона вчора на цілу Україну здала свою подругу Бережну. Одним словом - жесть.

Могилевська змінилась протягом танців, це моя думка. Вона стала відкритою і щирою, зрештою у танці. Подкопаєва до цього не дійде ніколи, вона не належить до того типу людей. Мені тільки власне цікаво, чому Могилевську так ненавидять? Чим вона так перед всіма завинила :)?

Але це проблеми загальні, взагалі це суцільний піар, без якого наші зірки просто жити не можуть :).

Загалом, вважаю, що танці, як такі - це надзвичайно складна справа і для того, щоб гарно танцювати потрібно мати дар, дар від Бога, бо це як спів, якщо у людини немає ні слуху ні голосу, то співати вона в житті не буде, так і тут, якщо немає ні слуху, ні відчуття танцю, то і танцюриста з тебе не получиться. Танці це велике мистецтво, а Могилевська навчилась танцювати і за це я її поважаю. А от Подкопаєва вже була гімнасткою, тому для неї задача полягала тільки в техніці, але що правда в такт вона теж попадає.

Одним словом, нам не до них, а їм не до нас ;). Тому мабуть варто це шоу сприймати всього лише, як шоу :).

Р. [доповнення від 3 грудня 07] за результатами глядацького голосування перемогла польсько-українська пара. Могилевська в фіналі танцювала краще, але надто вже її не люблять. Українці продемонстрували не найкращу свою рису - краще насрати сусіду на подвіря, ніж визнати що воно в нього краще. Ми повірили щирості Могилевської, і захопилися її фінальною промовою. Її нова пісня - незаперечний хіт, який чіпляє з першого разу. Нарешті танці скінчилися...

Єлизавета: золотий фонд кіно

Р: Запитайте себе що ви чекаєте від фільму. Екшину? Грандіозних масовок? Хитромудрого сюжету? Якщо так - Єлизавета. Золотий вік - не для вас. Якщо ви хочете в кіно, де 2 години вас щипають просто за душу, повільно, підбираючись здалеку, і все ближче, ближче, ближче до оголеного нерва відчуттів - то це ваш шанс.

Фільм Золотий вік є логічним продовженням першої частини. Єлизавета вже королева, королева Англії, яку підло зрадили, і яка на Англії одружилася. Фільм закінчується словами: я королева-діва, бо я одружилася на Англії, в мене нема дітей, і я є матірю англійському народу.

Кейт Бланшет і справді королева в своїй ролі. Кожен її мяз говорить емоціями, заставляючи глядача розчинитися в її грі, читати з обличчя і співпереживати. Кіно душевне, режисер не нав’язує своєї думки, аналіз залишено на глядача. В фільмі тонко показано які жорстокості чинилися в імя Бога, розмито грані між різними релігіями, показано правителів-фанатиків і правителів як простих людей. Я в захваті.

Окремо відмічу операторську роботу. Грандіозні холи, дуже вдалі ракурси, яскраві кадри (як кінь вискакує в воду з палаючого корабля, а потім вид знизу як він пливе, і вервичка на воді, як символ поразки Іспанії).

Офіційний сайт http://www.elizabeththegoldenage.net/site.html

А: Так, фільм просто розривний, але для любителів. Ми чекали цього фільму довго, ще два тижні назад я вже рвалась бронювати квитки. І знаєте, надії повністю оправдані. Мушу сказати, що я теж в захваті, бо фільм просто бомбовий у своєму жанрі. Емоції зашкалюють, моментами так і запирає дихання. Якщо до сьогодні я б не могла сказати, хто з голівудських акторок імпонує мені найбільше, то тепер з впевненістю скажу - Кейт Бланшет. Зіграла вона потрясно.

Окремо про першу частину фільму. Єлизавета - королева Англії, це фільм 1998 року. Бачила його разів зо 3-4. Кожного разу дивлюсь з новими емоціями і захопленням. Була підозра, що друга частина стане гіршою від першої, бо так якось уже ведеться в кінематографі, але підозра була марною - другий фільм оправдав всі надії :).

Всім, хто любить історичний жанр, і кому сподобався перший фільм - не вагайтесь, Єлизавета - Золотий Вік вартий перегляду, до того ж і не один раз :).

Свята наближаються :)

Сидю оце і поглядаю за віконце :). Сніжинки такі великі, такі лапаті кружляють ніби у танку. І так радісно стає на душі. І згадується думка, що свята наближаються. Я вже просто відчуваю запах свіжої ялиночки. Думаю, які треба докупити герлянди цього року і які б то купити красиві кульки :). І як гарно буде зустрічати Новий Рік вже по-новому, у своїй сім’ї :).
І Миколай скоро буде ходити, а потім також одне з улюблених моїх свят - іменини, себто Анни ;), а там вже і Новий Рік, Різдво з запашною кутьою, коляда :). Я так люблю коляду :), надзвичайно веселий період, коли всі співають колядки - прославляючи новонародженого Ісуса :).
Ці всі свята зближують людей, бо навкруги панує дух об’єднання, настрій задоволення :).
А ще я люблю дощики :). Такі прикольні і блискучі, які дуже пасують, коли довкола лежить сніг.
І чуть не забула, цього року ми також підемо по ялинку :) і це буде весело. Єдине чого хочу зараз - аби на всі свята лежав сніг :), бо від того свята стають ще загадковішими і цікавішими :).
Не знаю, як ви, але я вже відчуваю наближення цієї супер-святкової пори і просто не можу її дочекатись ;).
А ще у мене сьогодні ПДП, тому тримайте за мене кулаки ;).
Гарного-святкового настрою всім ;)!!!

Зима вже тут

Зима увірвалася в місто, закрутила снігом, і захляпала багнюкою. Та чорт з нею, тою зимою, головне все такий настрій, і як це сприймати, так воно і буде. Мені подобається йти ввечері з роботи, коли під ногами рипить сніг. А ви вже привітали своїх близьких і знайомих з першим снігом? В нашій сімї привітання вже пройшло :), і це те, про що можна згадувати навіть влітку - як ми вітаємся з першим снігом.

Якісь маніяки в будинку через дорогу роблять балкон на 8 (чи то 9) поверсі. В тому будинку взагалі нема балконів, а їх балкон тепер буде як здоровенний прищ, який хочуть вичавити всі сусіди (в них же балконів нема). Тепер там будуть складувати всі непотрібні речі, їх число буде рости з року в рік, а потім балкон стане аварійний, і мусор лишиться там до загибелі самого балкону. Ах так, тепер з того балкону можна буде тріпати хідники сусідам знизу в вікно, хай знають, що їла їх собачка і чим вона жила останній тиждень :). Нє, ну все таки, чого балкон робити назиму?

Лінк який щиро потішив минулого тижня - http://rebutovo.ru/1/Animator-vs-Animation.php. Для людей, що працюють за компютером, просто таки обовязковий для перегляду.

Анекдот вихідних: "Маша Распутіна зробила губами бр-р-р і получила струс мозку".

На голову уже приходять думки святкування Нового року. Попереду знову Новий рік на фірмі, з тімом, і вдома. Попереду всі свята, попереду багато чого, і зима вже не здається такою довгою, адже вона вже почалася, і значить кілька днів уже пройшло :). Тримайтеся, пишіть, вітайте з першим, другим, енним снігом, і все у нас буде добре (бо головне - гарний настрій)

Магічне число, кружка і зірки

Поділюся двома страшними історіями.

Перша трапляється зі мною уже енний раз підряд, коли я йду в супермаркет Сільпо. Це не раз і не два, це вже мабуть 5 чи 6, і всі підряд. Як правило туди ми йдемо після роботи, відповідно я з своїм рюкзачком СофтСерва, який треба здати в камеру схову. Ну от, кожного разу мені дають той самий номерок - 46. Вчора я стояв і з завмиранням серця чекав, чи це буде він чи не він. ВІН! чесно кажучи, не знаю навіть як реагувати, 46 не було раніше в переліку моїх улюблених чи фартових чисел, але вже 2 роки ця цифра мене просто переслідує.

Почнемо з того, що живу я в будинку №46 (в Долині). Чим не фатум? Під цією цифрою пройшла більша частина мого життя. 2 роки тому ми поїхали в Крим відпочивати (з мамою). Приїхали, зареєструвалися. Нас поселяють в домик ... №46, ну ми звісно прикалувалися, що точно не загубимся, бо то домашній номер будинку. Далі - веселіше. Приходимо на обід, там також закріплюють за конкретним столиком, і нам дістається, БІНГО, номер 46... В нас очі починають лізти на лоба, ми навіть перепитувалися чи то номер столика йде такий як номер будиночку, нас запевнили, що ні... ну і судячи з того, що за нашим столиком сиділи люди з будинку-не-46, то так воно і було. Містика? - якщо і так, то вдала, бо жити там було затишно :)

Історія 2. Сьогодні, ніч. Я захотів попитки, а в нас є відкритий сок яблучний. Іду на кухню, світло не включаю. Дістаю собі кружку, банку, нахиляю банку на край кружки, ллю... Ллю швидко, аби не розлити, і чую, відчуваю, навіть бачу (і то в темноті!!!) як сік тече, хляпа, ллє по ногах, столі, і підлозі... Здивуванню мому нема меж, бо банка на краю кружки, а все ллється назовні... І тут мене допирає, доганяє, освітлює - а кружка то стоїть вверх дном, бо її звечора помили, і поставили, аби стікало :) Я сміявся голосно, прийшла Анна подивитися, потішилися разом, позбирали сок ... Йшла 2-га година ночі.

Наша портативна аудіо система

Реалії: на кухні не вистачало музики

Обставини: купляти магнітолу за 100-400 гривень просто не хочеться, бо вони постійно дешевшають, стають меншими і компактнішими

Рішення: використовуємо "підручні матеріали". Колонки SVEN в самому дешевому варіанті (колись їх купив за 20 грн) + mp3 плеєр, все комутується в одну систему і дає доволі таки нормальний звук. Батарейка плеєра юзається як і далі (батарейка акумуляторного типу, тому коли сяде, просто треба буде її зарядити), підсилювач колонок (які, звісно, мають бути активними), робить свою справу, і тепер ми насолоджуємся любимими пісеньками, які вдень можна скинути на плеєр, чи просто радіо, яке тягне дуже чисто...
Вся система - на фото зліва. Колонки на холодильнику, плеєр - в нижньому правому кутку.
Чайник - іміджева частина, гламурненько? Завидуйте!

Недоліки: та ж таки батарейка плеєра, але в нас їх 4 штуки, того цикл безперервний. Залежність від розетки для колонок (тре колонки на батарейках)

Переваги: система легко переноситься в іншу кімнату, запускається однією кнопкою, не жує диски, і займає мінімум місця + стереоефект.

Bee Movie - Файв балів

Бі Муві можна охарактеризувати "жжет не по дєтски", і не додавати нічого :). Фільм року з моїх власних вражень. 1,5 години, які пролітають як 1 секунда, і нема коли позіхнути. Приколи від початку і до кінця, надзвичайно якісний український переклад і купа (просто величезна купа!) колоритних приколів, які просто зобовязані піти в народ:

(корова): - ... деколи я відчуваю себе просто куском мяса ...
(головний бджіл) - ось, поговоріть з ним, він адвокат (показує на комаря)
(корова) - ви також адвокат?
(комар) - я паразит, пю кров, все, що залишилося - взяти дипломат

Крім українського перекладу мультик получив і українські титри, український колорит і словоформи. Бджокраїнка - це синонім бджоли українського походження. В фільмі стєбаються над Стінгом, Ларі Кінгом і Джоном Траволтою:

- я не вмію водити літаки!
- ну і що з того, Траволта ж може, значить і ти зможеш

Рекомендуємо - не йдіть - біжіть на цей мультик. Шикарна картинка польоту бджоли над квітучим парком Нью-Йорка, дощу, капельок, що спадають по листочках і падають бджілці на голову - для тих, хто обожнює яскраві мультики нового покоління. Любите яскравий гумор - теж для вас. Нема слів, одні емоції, і всі - позитивні.

http://www.beemovie.com/

Про життя і відвічні питання...

Останні прочитані мною твори Пауло Коельо змусили мене відчути себе в стані когнітивного дисонансу, як любить казати Світлана Г. ;))))). Це "Відьма з Портобелло" і "Заїр".

Як вам сказати, ще пару років назад Коельо був, мабуть улюбленим письменником, я просто шаленіла від його творів, бо пише легко і доступно, а головне з такими глибокими філософськими мислями, що прям мурашки під шкіру. Всім відомі шедеври "Алхімік", "Воїн Світла", "11 хвилин" та інші твори, якими щиро захоплююсь.

Але от, є деякі моменти в його творчості, які мене відверто вводять в стан шоку. Не секрет, що людина істоста цікава і завжди прагне до чогось нового і незвіданого, навіть якщо це і несвідомо.

Вже вкотре зузстрічаю думку про Богиню, так, саме Богиню, а не Бога, жіноче начало і Енергію Любові.

Ден Браун залишив по собі враження видумщика, який працює на публіку, і твори його не є нічим, окрім видумки, яка мала своє місце сенсації. А от Коельо, то зовсім інша річ. Йому я більш схильна вірити, бо у всіх творах описані відчуття виключно реальні і притаманні кожній живій людині. Сумніви, страхи, переживання, пошук сенсу життя - все це проблеми з якими стикається кожен з нас.

Так от, питання моє наступне - хтось може розкази щось про Богиню, про Енергію Любові? Але бажано не посилаючись на художні твори, можливо хтось чув щось подібне раніше? Бо прям жуть, як цікаво - видумка це все, чи таки є якась доля правди?

Статус чек - осінь надворі

По календарю осінь ще на цілий місяць. На практиці зима за кілька днів (максимум - тижнів). І хоча осінь лякає мене майбутнім холодом, не можу не звернути уваги на колір довкола

- по дорозі на роботу, узбіччя львівської дороги, ранок
- в рідному лісі недалеко від хати, місяць тому (на підпеньках)

- по дорозі до Львова в понеділок, с. Гошів, долинські гори

- з вікна квартири, через грати :)
- продовження історії про ліс. на підпеньки ходили через день по приїзду
з Туреччини. і все таки україська природа своя, рідна, і сама краща

Короткий підсумок осені.
Ми одружені більше місяця! Ми щасливі і поки не маємо що вам ще розказати :). Багато часу йде на переміщення між хатами, батьками, і вирішуванням перших важливих сімейних справ. На сні не економимо, життя перейшло в нову цікаву фазу, пізнання.

Рекомендую прочитати:
Елізабет Костова "Історик" - захоплююча книжка про історію Дракули на історичній канві. Це - не ужастик, це - наукове дослідження, наповнене фактами історії Туреччини, Угорщини, Болгарії і, звісно, Румунії. Цікаві і я б сказав наглядні описи історичних памяток і бібліотек.

Не рекомендую читати:
"Книга Імен" (автора я вже забув) - забувається так само швидко, як і автор. Типовий приклад, коли книжку рекламують фразами а-ля "сюжет цікавіший від самого Коду Да-Вінчі", а читати нема що.

Рекомендую подивитися "Смак життя" з Кетрін Зета-Джонс, коли вам захочеться якісної мелодрами з легким сюжетом;
антирекомендую "Круті Перці" (американський гумор про сексуально стурбованих
підлітків);
можете подивитися "Дівчина моїх кошмарів" якщо любите комедії про важкі шлюби веселого мужчини, або якщо фанатієте від Бена Стілера.

Чекаю скоро: "Бі Муві" і фільм-казку з Ніколь Кідман, на ПДП і ріст зарплати, на те, що все вдасться, і що ми і далі не будемо економити на сні. :)

Феррарі - Райконен - ЧЕМПІОНИ 2007!!!

Р: Ур-р-р-ааааа! Абсолютно неймовірний сезон Формули-1 зразку 2007 року закінчився так само неймовірно - я міг тільки мріяти, математика могла тільки заперечувати шанси, а реальність, як завжди, виявилася куди неймовірнішою. Кімі - молодець, тепер в мене є номер 1 в Формулі. Після виходу Шумахера на пенсію я однозначно вболівав за Феррарі, не роблячи ставки на когось із пілотів. Маса, як на мене, не має чемпіонських амбіцій, він чомусь дуже схожий мені на Барікелло (може, тому, що обоє бразильці). До Райконена я приглядався - адже я так щиро не любив його за рулем МакЛарена. Але до кінця сезону він показав себе бійцем, справжнім "ферраристом" - витискає з машини все, що та йому може дати. Як розказував коментатор, в МакЛарені нарікали на Райконена, що причиною частих технічних сходів є власне його схильність витискати з машини все, і, мовляв, варто інколи берегти техніку... В Феррарі ж завжди ставлять на гонщика, який може витиснути максимум з машини, яку видасть-на-гора Скудерія. ВИЙШЛО!!!

Протягом сезону кілька раз було відчуття, що все, шансів більше нема, відрив в чемпіонаті надто великий. Таке відчуття було ще 2 гонки тому. А вчора з кожною хвилиною, ближчою до фінішу, приходило відчуття що справедливість є, і МакЛарен буде покараний. Стільки факторів мало скластися до купи - Хемілтон не мав фінішувати вище 6 місця, Алонсо - не вище 3, Райконен - обовязково перший. Абсолютно фантастична гонка - старт, командна гра Феррарі, коли Маса блокує Хемілтона, даючи Райконену вийти на 2 місце, а Райконен блокує того ж Хемілтона, дозволяючи Алонсо обійти його; помилка Хемілтона, що коштувала йому кількох позицій; проблеми з коробкою передач, які відкинули його на 17 місце; шустрість БМВ, які протягом гонки тіснили Алонсо на 4-те місце; і от вже до фінішу кілька кіл, Хемілтон на "потрібному" 7-му місці, а два пілоти попереду влаштували справжні розбірки, обганяючи один другого... Серце йшло в пятки, зіткнуться - і Хемілтон чемпіон. Феррарі зіграло по королівськи, переставивши Массу і Райконена місцями на піт-стопі. Райконену зовсім не обовязково було встановлювати найшвидше коло, коли його позиції нічого не загрожувало - але він хотів бути кращим у всьому, він вірив у свою Феррарі і витис з неї максимум.

Бравіссімо, я просльозився після фінішу, чого не бувало вже 2 сезони формули. Я був щиро радий за фіна, якого впереше побачив з посмішкою на обличчі. Смак чемпіонського шампанського був відчутний всім прихильникам Феррарі, ура!

А: Додам кілька думок - не можу не поділяти радість за Феррарі і окремо за Кімі Райконена. Це було дійсно грандіозно. Перша гонка, протягом якої мені жодної секунди не хотілось заснути, навіть такої думки не виникало. Бо, як правило на колі 8-10 я занурювалась у глибокий сон, в який мене опускав звук тертя шин болідів об асфальт треку. А тут, такий неймовірний політ, просто супер.

Взагалі, вчора коментатор сказав, що Формула 1 тепер поповнилась рядами нових вболівальників, тож можу сказати, що ще одним це точно.

Кімі Райконен - молодець і Феррарі - The Best!!!

ДН 2007: 3+

3+ це не оцінка Дня народження, а вік, для якого призначені подарунки, що мені дарували :) В принципі під 3+ канає більша частина населення планети, а я залишився безумно щасливий від подарунків. Відразу по 12 получив самий великий подарунок - розкладну автомобільну дорогу від Анни - див. фото.

Загальна довжина шляхопроводу прирівнюється до 6 метрів, кількість транспортних засобів -2 штуки (червона і синя штука, їх добре видно на фото). Пульти управління дозволяють прискорювати машинки, ну і, відповідно, гальмувати. Якщо потренуватися годинку, то приходить розуміння ділянок, де "газувати" (умовна назва, зважаючи на те, що все живиться від електромережі) не бажано, бо машинки викидує чи розвертає. Якщо розігнатися на прямій, можна вилетіти на півметра (що для такої маленької і в принципі легкої машинки дуже і дуже немало). Конструкція зайняла (і продовжує займати, бо складати не хочеться) пів-хати.

Тепер кожен ранок і вечір починається (і закінчується) з заїзду в кілька кіл. Збирали ми це чудо майже годину, зроблено якісно, все закріплюється і продумано. Потім бавилися, спати полягали пізно.

На роботі тему вирішили підтримати і подарували ще кілька 3+ подарунків, хоч і не таких масштабних: тетріс, іграшку з кульками які треба "шпринькати" в лузи, і зірочки на стелю, які мають світитися вночі (ще руки не дійшли). Тетріс це така ностальгія, тепер буду їздити слухати плеєр і рубатися змійку на високих швидкостях, так, щоб зводило пальці.

Софка вдарувала пазли, доповнивши колекцію 3+. Пазлам страшно радий, так як на них фірмова голограма Феррарі, а на картинці Шумахер на своїй червоній чудо Феррарі входить в гоночний поворот. Аж не хочеться розпаковувати і торкатися цього чуда пальцями.

Від дитинства відриватися не хочеться, та і не треба :). Були і серйозні подарунки, яким я також дуже радий - чехол до мобілки, мякенький мякенький, сам би жив :) (такий би рік тому, і добрячу частину бойових царапин можна би було уникнути); рюкзак; модна джинсова сорочка; і гроші (ну куди ж без них :) )

Вітання он-лайн також приймаються!

Шлюбна подорож, або Туреччина 2007

Р: 3-й день після весілля... Вівторок. Позаду клопоти з прибирання залу, здавання орендованих речей, з плеч звалилася хай і приємна, але важка ноша організації весілля. Ми йдемо в аеропорт з нашою новою супервалізкою, яка котиться позаду, і яку ми купили ще влітку, в Калуші :). Географія наших покупок деколи дивує нас самих, зате з цими речами повязані спогади. Надворі сонячно, осінь в нас гарна, і вона буде ще гарною, поки ми не приїдемо. Хоча ми про це ще не знаємо, та й зрештою - яка різниця, яка погода буде тут, якщо за кілька годин ми вже будемо там - в Туреччині? Ми летимо в Сіде, готель Танієлі, 4 зірки, і попереду в нас 8 днів / 7 ночей ( а на практиці 6 / 7) of honey moon, медового тижня себто :).

Не хочеться писати про негатив, але тоді вийде неповна, чи то пак незбалансована стаття. Виліт затримався на 3 години туди, і на 3 години назад, причому це примха оператора, який чомусь затримує літак, дурячи туристів байками на зразок "виліт затримано через несприятливі погодні умови в аеропорту м. Львів" (це коли ми поверталися назад). Можливо такі трюки би і пройшли в вік без-мобільного-звязку. А так - кілька неприємних годин чекання (особливо в "рідному" аеропорту), якому не те що літаки Євро-2012 приймати, а краще якісь кукурудзяники. Та вже, в кінці кінців поруч кохана, і топитися в її очах набагато приємніше, ніж забивати голову такими дрібницями. В день вильоту назад ми ще дружно "строїли" гіда, бо з готелю нас забрали на 55 хвилин пізніше, ніж мали. Наступного разу поїдемо з кимось іншим, тільки не з KaryaTour, хоча все, що стосується відпочинку, пройшло на ура.

Перший раз готель ми побачили в 7 вечора, коли до нього і прибули. 4 зірки відразу дають про себе знати, бо сумки у вас забирають з автобуса, не змушуючи про них хвилюватися. Готель великий, дуже охайний, і ще поки незвіданий для нас.

- Вигляд на готель. Ми ще поки не знаємо, але наш номер буде на 4 поверсі, з видом саме на сторону, наше вікно якраз прикривається крайнім прави верхнім листочком 4 пальми зліва :) (це мені нагадує "де Уоллі" якщо хто памятає цей мультик). Спершу ми подумали - е-ех, а де наш вид на море, а потім (за кілька днів) поговорили з людьми, що жили "на тому боці", і з’ясували (не без моральної сатисфакції, звісно), що з 12 години дня і до самого вечора сонце гріє ту сторону, тому в кімнатах душно, хіба постійно тримати закритим балкон і включений кондиціонер. Ну так що виду на море в нас не було, але не то головне :)

- вигляд від готелю на дорогу

А: По правді скажу - готель у нас був супер і супер. Мабуть нам просто пощастило потрапити в таку хорошу місцину. Прибирання кімнати кожного дня, також зміна постільної білизни та рушників залишали по собі тільки приємні враження. Обслуговуючий персонал був в цьому плані просто на висоті. Кожного дня ми заставали на ліжку капу, яка була викладена в інакшій оригінальній формі. Звичайно, це просто дрібниця, яка минала, як тільки ми всідались на ліжко, зате приємно :).

Р: Перший день ми "розчехлялися", себто ходили і розглядали де що. На території готелю 2 басейни + 1 для дітей, і багато ресторанчиків, де можна від 7:30 до 00:00 знайти якусь їжу. Головне мати карту і розклад, все решта - справа техніки :). На нічний суп ми жодного разу не потрапили, бо годують (вірніше годуєтеся) дуже і дуже, і хоча на морі прокидається просто таки звірський апетит, червячка завжди є де заморити :).

А: За їжу ми трохи пережевали спершу, бо багато людей кажуть, що турки полюляють готувати виключно гостре меню. Але мабуть, дякуючи тим же таки німцям, абсолютно всі гострі приправи подавались окремим тарелями, тому кожний бажаючий відвідувач міг задовольниту свою потребу гострих відчуттів на стільки, на скільки йому це довзоляв його чутливий шлунок.
Також додам - десерти у них просто абалдєнні: різноманіття медово-шоколадних тістечок, бесквітів та німецьких пудингів не залишали байдужими нікого. Зізнаюсь чесно - тут я забула про будь-які дієти і насолоджувалась смаком витончених страв. Також різноманіття фруктів - духм’яні та солодкі дині і кавуни - ням ням ням.

Р: Першого дня хоч ми і приїхали пізно, та не втрималися і пішли на море. Було це зовсім вночі, ми не відразу зрозуміли, де захід на пляж, але коли таки знайшли, то просто не могли не покупатися. На морі були хвилі, воно шуміло, і ми не знали глибини. Але один з обіцяних фактів отримав підтвердження - весь пляж, і дно були пісчані! Випробували вночі, на собі, море було тепле - +23 як і обіцяли,і вилазити з нього вже не хотілося.

А: Як же я боялась моря вночі, але біля коханого чоловіка - любе море по коліна ;), тим більше це далеко не перший наш спільно-виконаний екстремальний вчинок. Першим стала вилазка на громовідвід (див. вище).

Р: Але позаду був довгий день, а попереду - ще довший. Чомусь коли ми дивилися в інтернеті, то знайли, що сонце заходитиме в 5:30, а заходило воно в 6:30, і це було приємною несподіванкою.

Того ж вечора ми вирішили "обстежити" район. І відразу зробили кілька дуже приємних відкриттів. Готель - в центрі курортного району Кумкой. В обидві сторони - магазинчики турецького краму. Навпроти готелю - дві конкуруючі дискотеки, за 30 метрів в сторону - ще одна. Декому вони заважали. Ми закривали на ніч двері, включали кондиціонер, і спали до ранку, тільки деколи крізь сон долітали особливо низькі хвилі сабвуферів, які пробували заманити клієнтів десь до години 5 ранку. Іронія - ми за вечь час так і не потрапили на дискотеку. Не було сил і охоти тусуватися між турками :).

А: Зате ми по повній насолоджувались перебуванням разом, удвох на морі, у цьому райському куточку, куди не так часто випадає нагода потрапити молодятам. Крім того, ми так довго йшли до цього відпочинку і так натхненно його чекали, що навіть не виникало сумнівів з приводу того, аби проміняти його на шумні гулянки.

Р: Несподіванка - всі ціни в Євро. Все "заточено" під німців, вивіски - на німецькій мові, телики в барах настроєні на німецькі канали, і взагалі весь контингент - старші німці.Потім нам розказали що вони здають вдома квартири, приїжджають в Туреччину ранньою весною, живуть майже на халяву, і добряче заробляють за час своєї відсутності вдома (гроші за оренду + пенсія). Це автоматично означало спокій, відсутність широких душ "русских" гуляк, і в результаті переросло в високу якість відпочинок. "Москалів" можна було випалити в обід біля басейну - включалися гірки, і вони як мухи на мед зліталися туда. В нашому готелі на 800 людей штук 15 мабуть було. Погоди вони не робили, але коли через обід з басейну лунали мати, то це "рассіянє" грали водний волейбол.

А: А й справді - присутність німців просто принесла з собою дух Європи. Там все чисто і культурно, не боїшся вночі, що до тебе причепиться хтось п’яний. Відчуття свободи і просто морального задоволення від організації, яка панує навкруги.

Р: Наше слов’янське походження випалювали по Анні. Як потім чесно нам сказав турок - якщо, йде гарна дівчина та ще й гарно вдягнута - то це словяни, причому він сказав, що найбільший відсоток - з Західної України. Мене з другого ж дня (коли причепився загар) всі ідентифікували як турка, і говорили відповідно по-турецьки, яку я розумію так само, як і інші мови, крім тих, які я знаю :) тобто ніяк. Ідентифікація мене як турка несла кумедні наслідки - турки строїли очки, не зважаючи на кохану дружину поруч :).

В перший день ми купили собі похід в турецьку баню, зранку нас забрав бусик, і відвіз до Готелю Хамам. Верхні поверхи там готель, весь підвал (а це велике приміщення) - баня. Все задоволення - 20 доларів. За ці гроші нас 4 години відмивали і відчищали. Спершу сауна, тоді холодний басейн, тоді релакс для шкіри і просто - відкритий басейн, музичка (Шакіра), і загорання. Далі - круче. Завели нас в немаленьке приміщення, з унікальною атмосферою з холодної, гарячої води, яка тече з кранів по боках, великим "постаментом" в 1м заввишки по центру, і все це - з мармуру, який підігрівається. Ефект вражаючий, там нема пари, тепло і мокро одночасно. Працюють 4 турки, які по черзі беруть клієнта-жертву на стіл, і починають екзекуцію. Спершу рукавичкою-їжачком віддирають всю шкіру :), лишаючи зовсім тоненький шар. Цьому передує хлопок, який з сторони виглядає витрясанням душі, а насправді є обдурюванням - поки ти акцентуєшся на хлопку, з тебе зчищують половину рідної шкурки. Далі тебе пестять, виливаючи купу піни, і масажуючи. Під масаж ідуть і руки, і ноги, і все все все. Ми поки дочекалися своєї черги були купу раз облиті холодною водою, - по приколу, і турок строїв очки :), а ну їх нафік, але сам процес був кумедний. Потім - релакс в прохолодній кімнаті, і на кінець - масаж з ароматичними оліями. Включаючи масаж голови, м-м-м, божественне відчуття...

А: Народ, якщо поїдете відпочивати в Туреччину, не скупіться і обов’язково відвідайте турецьку баню. Гроші вартують того задоволення, яке ви там отримаєте. Ми довго не могли відійти від того враження. Відчуття таки ні з чим не порівняти, а релакс просто неймовірний. Крім того, ми порахували, що всі ті ж процедури в Україні обійдуться вам на багато дорожче. Тому навіть не сумнівайтесь скоштувати цю місцеву турецьку вигоду, коли вам випаде така можливість :).

Р: Розрахунок робиться так, що за стільки часу клієнти зголодніють і куплять їду, але ми не повелися. До готелю було 30 хвилин їзди, тому ми вирішили почекати, тим більше в нас "все інклюзів" :). Типова українська психологія, хоч як ми підмітили - німці зробили так само, ніхто особливо не хоче переплачувати. А далі ми нарешті попали на море вдень, хоч і після обіду. Ефект від турецької бані був неперевершений - вже в перший день ми набрали кольору, і затусувалися в число тих, хто віддихав довше нас.

- готель, вид з пляжу на сонячну сторону (будинок з самого верху)

Далі відпочинок покотився - поїхав, затягнувши нас так швидко, що вже другого дня ми ніби завжди ішли зранку і після обіду на море, і ходили на обід в готель.

- "задній двір"

- вид на море від готелю

"Оксамитовий сезон" був в розпалі, після 12 пісок розжарювався так, що по ньому було неможливо ходити. Ввечері було тепло аби ходити просто в плавках, чи в футболках, якщо в місто :) Якраз достигли гранати, то ми навіть привезли одну додому, і пожаліли що не нарвали більше.

А: Нарешті я зрозуміла, яке смислове навантаження несе в собі назва - оксамитовий сезон. Сонце, навіть під-час свого обіднього піку не палить і не шкварить, а ніжно огортає, ніби оксамитом. Не знаю, хто придумав цю назву. але людина максимально влучно і точно передала відчуття перебування на морі в цей період.

Хоча, моя бліда шкіра і тут умудрилась трішки обпектися, незважаючи навіть на захисний крем з фактором 18. Але це дурниці, бо боляче не було, тільки легке почервоніння. Зате тепер шкіра по трохи злущується, а спогади все одно залишаються :).

- південна красуня - пальма, і красуня українська (моя дружина)

Р: - Гірки. Ми на них також ходили, цілих 2 рази.Біла доволі небезпечна, перший раз я їхав по всіх правилах - руки вгору як продовження тіла, то на першому горбочку викинуло догори, ловив гірку спиною. Плюс трохи відчутно зєднання між секціми. Зате жовта була цілком безпечна, і на ній можна було їхати на спині головою вперед :)

- починаємо набирати колір, фотографія на сходах в готелі

- самі кращі фотографії - випадкові, це всі знають. В Анни тут такий вид, м-м-м :)

- дорога на море, треба було зійти 100 метрів вниз, по дорозі - інтернет-кафе (справа від Анни). На пляжі - шезлонги, навіси, і бар. Обідати можна було прям на пляжі, а також до 5 години - соки, кави, чайки, легкі закуски.- о море, море З бризками була ціла фотосесія. І взагалі відпочинок ми наситили подіями катання на парашуті (парашут за човном), який піднімався на висоту 150 метрів (довжина стального тросу десь метрів 300) - причому на парашут підвісили нас обох одночасно, і я перші хвилини дуже стрємався на рахунок надійності цієї конструкції. А потім получав задоволення. Високо, зараза, і пятки дуже замерзли. Було видно все побережжя, шкода фотоапарат не взяли, думали що може в воду треба буде падати :)

Того ж дня каталися на скутері. Скутер це маса адреналіну, коли скачеш по хвилях на швидкості в 60-70 км на годину, в очі бризки, а ще якщо повернути :). Фішка була в тому, що в мене тепер супер-пупер годинник Orient (подарунок від батьків Анни на весілля) з яким не страшно купатися, тому 15 відведених нам хвилин ми відмірювали самі, і могли спокійно їхати в море куди душа хотіла (а вона хотіла далеко :) ), а не кружляти біля берегу і чекати на прапорець.

Але основна частина відпочинку - валяння на березі, під сонечком, купання і "ловіння" хвиль. Захід в море був доволі пологий, тому на нього постійно накочувалися хвилі. Ми сідали на глибині по коліна, і ловили хвилі. В буквальному розумінні - тілом, носом, очима, ротом :). Дуже сильний лікувальний ефект, а побічний - на обіді / вечері, коли сидиш за столом, тебе і далі гойдає в такт хвилям :).

А: Парашут, скутер, хвилі і навіть захлинання солоною водою - це все просто прекрасно в порівнянні з сидінням на роботі за компом :). І досі перед очима виринає море, коли потрібно працювати. І досі я лечу на парашуті і розсікаю хвилі скутером, але то все моя уява і спогади, які повторяться хіба що наступного літа.

- спільні фотографії з автоспуску Р: Німці, як правило, біля 5 години знімалися і йшли геть. Їм треба було "намарафетитися" перед вечерею. А ми товклися до заходу сонця - ловили хвилі, фотографувалися і намагалися запамятати кожну дрібницю. Якщо придивитися - на фотографіях видно контури гір, за які заходить сонце. Вдень їх не було видно взагалі, гори проступали під час заходу, в перший день ми думали, що то хмари :)
- богинця сонця (і моя заодно :) )
- Анна в останні дні відпочинку

А ще ми стали улюбленцями обслуговуючого персоналу. Турки з нами говорили на ломаній російсько-англійській, розказували їх турецькі назви продуктів і просто жартували. Могли заховати десерт з обіду до вечері, якщо Анна його хотіла на обід, але не мала сили зїсти :). Могли принести пиво, яке ми не замовляли, але вони знали, що воно нам смакує (дуже світлий і легкий був напій). Були і приколи, коли турок кликав мене на диско, пропонуючи залишити Анну в номері, бо він "пригледів німку", ми зробили висновок, що він це говорив серйозно :).

Ми хочемо в Туреччину ще, аби зїздити в Памму-Кале, на яке в нас не вистачило часу.

А: А з цього відпочинку у нас залишились тільки приємні враження (Карію ми сюди не відносимо;)). Наступного разу обов’язково відвідаємо Памму-Кале і поділимось з вами своїми переживаннями. А на разі, хочемо сказати всім, хто планує свій відпочинок в Туреччині - не вагайтесь, їдьте в Сіде у готель Танієлі. З власного досвіду гарантуємо - відпочинок Ваш буде відмінним, а враження тільки найкращими.