Ірина Білик у Львові

Ми були на концерті Білик, втіливши в життя свої дитячі мрії, і ми дуже задоволені! Концерт був емоційно повний, повністю вживу, і для душі. Білик - вона рідна, хай навіть і така далека. Уже з першої пісні ми відчули себе "в своїй тарілці", і захотілося аплодувати, співпереживати.
На концерт ми йшли настроєні трохи скептично, начиталися останніх відгуків про концерт в Києві, і вкотре переконалися, що довіряти тому, що пишуть, не можна. Білик сама під час концерту казала, що пишуть різне, але вона на це не зважає. Вона - Артист, але вона така ж, як і всі, і хоче того самого - щастя. Одночасно даруючи щастя іншим, як от нам. З концерту ми вийшли абсолютно щасливі, і з твердим переконанням піти ще на її концерти.За хітом йшла нова пісня, за нею - знову хіт, такий рідний і по-новому сильний на концерті. Апаратури команда Білик привезла купу, звук був виносячий, але якісний. Ми поспівчували людям, в яких місця були прямо перед колонками :). Плюс світло, плюс діджей, який заповнював короткі паузи (поки Білик передягалася). За концерт - 4 костюми, особливо запамятався останній - срібно-блискучий, діджей додатково світив на нього потужним ліхтарем, і Іра вся виблискувала і сяяла, випромінювала щастя і емоції.
Вона дуже щира на концерті. Вона не така, як по телевізору. Вона розчулюється і не завжди договорює фрази, але вона зрозуміла і дуже-дуже цікава. Зараз в неї є Дікусар, і вони співали разом (за признанням самої Білик ледве впросила його заспівати, і це перша і остання спільна пісня), і танцювали (не обійшлося без стьобу в бік Могилевської і Ями: "дехто навчився трохи танцювати, і відразу півпрограми - танці, танці"; "я говорила з танцюристами, і, як не дивно, вони не хочуть співати, вони хочуть професійно займатися своєю справою. Ну, крім Ями, звичайно"), хоча танці явно не вразили - по-перше, то цирк, з його поганим покриттям по якому важко ходити, не те що танцювати; а по-друге в профіль добре помітна вагітність Білик... Так так, вона буде мамою вдруге, і всього їй найкращого.Посередині програми, яка тривала 2:10, виступав Бондарчук. По-секрету Білик видала, що він одружується. І ми мали змогу порівняти - Білик і його. Бондарчув співав тільки свої хіти, але не чіпляв. Це було гарно, але мабуть не цікаво, бо ми відверто заскучали, хоч дівчатка в залі пищали :). Білик, коли вона навіть мовчить на сцені, випромінює в зал енергію, до якої неможливо ставитися рівнодушно.Нам дуже сподобалися її нові пісні. Новий альбом обіцяли на весну. За признанням самої Білик - "альбом буде класний, бо я знаю які красиві пісні в нього увійдуть".

Концерт у Львові був останній з туру по Україні. Іра раділа, разом з усією командою, що вони вижили після 20 концертів. Їй дарували квіти і подарунки, вона розчулювалася і плакала, сміялася і співала, приколювалася (заставивши свого московського організатора-тьотку танцювати під українську "Ой ти, Галю"), танцювала і просто була собою. Білик forever!

А: Взагалі ми не очікували такого фану від концерту. Але мушу зізнатись, під час перших пісень просто мурашки ішли по шкірі, так давно хотілось побачити свого дитячого кумира, що і забулось :).
Але цей концерт нагадав, за що ми її так полюбили в дитинстві. Щирість і надзвичайно позитивна енергія в залі мабуть не залишили б байдужим нікого. Звичайно, її треба любити, нею потрібно захоплюватись, аби оцінити глибину її пісень і зацінити її як виконавицю.

Мабуть багато людей відвернулись, коли вона перейшла виключно на російську, мене це також засмутило у свій час, при чому дуже. Але скажу чесно, вчора не зачепило те, що вся програма була на російській, мабуть тому, що було все щиро, таки щиро.

Від концерту тільки найкращі враження і ми дуже раді, що таки туди потрапили.

P.S. маю класне відео з концерту, але воно надто велике аби чіпляти до блогу.