Свята, звісно ж, розпочалися з Миколая... В нас Миколай цього року був дуже щедрий, особливо для Олесі, якій Миколай передав подарунки і через маму-тата, і через бабусь-дідусів, і через хресну-вуйка. Олеся тепер має багато нового одягу, і купу цікавих іграшок - рибки (зроблені з силікону, з повітрям всередині, які живуть у сіточці в котика), курочку-неваляшку, черепашку-конструктор, м'яку мишку, дзигу, ще одну дзигу (в якій крутяться кульки, а сама дзига нерухома). Рибки в нас всі полічені і мають свої назви: Червоносинька, Оранжесатик, Патріотик, Малинівка, Синьоочко і Зеленохрестик. Олеся вже встигла з двох рибок спустити повітря, але менше бавитися з ними не стала :)
А ще ми ходили на першу виставу цілої сім'єю - СофтСерв організував виставу для дітей, і ми не хотіли її пропустити, навіть незважаючи на те, що Олеся була найменшою з дітей, що були присутні. Вистава правда була дуже модернова (виявляється, Миколаю санки готують ельфи, а орінтується він по джіпіесу, в ролі поганих героїв була Баба Яга, а допомагав їй свинячий грип), але все закінчилося добре. Було дуже багато пісень (такий собі мюзикл), і ми трохи налякалися, коли з самого початку включили справжній концертний звук. Перші 10 хвилин не могли зрозуміти, чи Олесі подобається, чи буде плакати. Сподобалося. Ще хвилин 10 вона дивилася на сцену, а потім знайшла собі цікавіше заняття - розглядати дітей в залі (а їх було дуже багато). Час від часу Олеся щось коментувала, викрикала, і скакала, але не капризувала, і то головне.
Анні Миколай приніс кружки, що не б'ються (французька фірма, забув як називається), кухонний набір одягу, і теплі зимові рукавички. Роману передав нереально гарні срібні запонки і зажим до галстука (які разом затягнули на більше ніж 20 грам). Вдома на нас чекали ковдра, шарф, тапочки, і шапки обом...
А потім був ще один несподіваний подарунок від СофтСерва. Чомусь цього року СофтСерв вирішив, що Роман дуже гарно попрацював (так ніби попередні роки я працював гірше :) ), і дуже приємно здивував подарунком - нетбуком Асер червоного кольору (я-я, феррарі стайл рулєс). Не очікували, дуже приємно, хоча на врученні подарунків побувати не вдалося - не планував йти з самого початку, і не пішов (куди нам, сімейним, вночі на дискотеку, це раз, і терпіти не можу нагороди виссані з пальця, це два :) ). Але подарунком ми втішені - цяцька, яку самому купляти нема сенсу, але вже як подарували, то можна використовувати повним ходом (тепер не треба наших робочих 17 дюймів за собою тягати додому), можна дивитися кіно на кухні, чи в машині, чи в парку (в рюказу дівайс навіть не відчутний плюс ідеально вліз в мою стару університетську папку, тому питання з сумкою вирішене).
Львів, Площа Ринок, 31 грудня 2009 20:00
Новий рік вдома можна зустрічати в одязі, в якому зручно, а не в якому гарно :). Можна їсти ананас і пати шампанське, і не думати, коли це треба подавати до столу. Можна включити по телеку що хочеться, і не переживати, що хтось це не захоче дивитися. Можна лягти на спальник під ялинку, і дивитися, як миготять вогники у кулях. Можна дати звуку побільше, якщо Олеся хоче святкувати, і піти спати, коли всі стомилися. Наша малявка бурно з нами гуляла десь до 1 ночі, а ми ще протрималися до 2-ої.
Окрема історія, - то наша ялинка. У нас реальне, велике дерево, яке в оригіналі було метрів до 3-ох, але обрізалося так, аби поміщатися в хату. Притягнулося з базару в понеділок ввечері, в вівторок ми ялинку прикрасили, в середу зробили порядок, а в четвер відсвяткували Новий рік, і під ялинкою також. Останні 1.5 місяці ми скупляли кулі, де тільки на них натикалися. Получилася така собі міні-колекція унікальних куль - всі ручної роботи, всі скляні, всі дорогі (сумарний кошторис на кулі получився в районі 450 гривень). Як виявилося, ялинка в хаті то не так просто, - потрібна пилка (обрізати ялинку), стояк (аби її якось встановити), кулі, дощики, герлянди... Ми завчасно почали все планувати, дуже задоволені результатом (див. фото). Ялика зайняла у нас велику частину хати, але запах, зміна інтер’єру, і настрій, який вона створює, того варті !!!Всіх з Новим роком, робіть собі свято самі, бо за вас його ніхто не зробить!
