Більше тижня тому Олесі виповнилося 9 місяців, ми стали такою великою дівчинкою:
- шустро повзаємо, особливо якщо хтось нась наздоганяє;
- обожнюємо стояти на ніжках в своєму ліжечку, і вже відпускаємо опору на 1-2 секунди, що закінчується падінням на дупу чи вперед на руки, але ми і не думаємо здаватися;
- обожнюємо смикати тюль і штору, викликаючи паніку тата і мами (карниз у нас висить "на соплях");
- їмо кашу з великої чайної ложки, і головне - попробувати кашу з ложки номер один, далі можна їсти;
- бавимося іграшками і кухонним причандаллям - сусіди знизу мають всі підстави нас недолюблювати :) ;
- спимо між татом і мамою - і дійсно, а нащо спати самій ?
- тата на роботу провожаємо плачем (ну і куди ти йдеш?), а ввечері зустрічаємо захопленими вигуками і заставляємо маму нас носити за татом поки він передягнеться і помиє руки (я ж день чекала!);
- так само любимо фотографуватися, але емоції в нас стали набагато серйознішими:
- ми малий бешкетник - можемо копнути, можемо вкусити, або мамі пучок волосся висмикнути. Впевнено катаємося на коркошах, бавимося м’ячем, лопаткою товчемо брязкальця, а коли купаємося то хлебчемо воду з ванни як кіт - язик черпальцем. Волосся у нас дуже плутається, і зрану ми дуже чубата дитина. Зубів в нас поки 6-ть, але скоро будуть ще, - і ми їх дуже гарно вміємо чистити щіточкою (правда тату і мамі рідко дозволяємо це робити - все сама! :) )Не знаю як, але Олеся вміє повертати язик в роті під кутом 90 градусів - передня частина язика повертаєтося по відношенню до задньої частини, таким чином з рота стирчить язик перпендикулярно губам... У нас повторити не вийшло. Зумієте ?
Ми звикаємо і тішимося новими вміннями Олесі, в Анни нема часу вгору глянути весь день, але коли маля обнімає нас ручками і тулиться всім тільцем, то недоспані ранки стають такими дурницями, а день таким гарним!
