Казка, вихідні, кар'єра і подих моря

В четвер ми дочекалися давно очікуваних "Хронік Нарнії -2. Принц Каспіан". Пішли натовпом з 6 людей, явно незадоволених фільмом вроді як не виявилося. Особисто ми прибалділи від красивої казки від Діснея, нареготалися від душі (друга частина виявилася насиченою жартами, в основному в виконанні нових персонажів - мишей), і поспівпереживали нарніанцям, яких несправедливо виселили з їх землі. Звісно, треба любити казки, аби ходити на такі фільми. Це неодмінна умова. А Дісней зробив все, аби ви від цієї казки отримали задоволення. Масштабні спецефекти, масовки, і бездоганно намальовані тварини. Якось і не виникає підстав сумніватися, що Аслан - реальний. Він сильно підріс до цієї частини (ну все таки пройшло 1300 років з моменту частини 1), але такий же реальний і ще сильніший. А Анні сподобався принц Каспіан :)

З кінотеатру верталися пізно - кіно йшло 2 години з копійками, а так як нам тепер до дому не дуже далеко від центру, то йшли пішки. Прогулянка в півпершій ночі Стрийським парком дуже сподобалася. Небагато годин в дні, коли в Львові можна відчути подих свіжості і прохолоди.

В суботу ми з тімом їздили до бухти вікінгів на пікнік. День видався супер класний як для пікніка - сонячно, тепло, і настрій був гарний. Звісно, ми би надали перевагу дикому відпочинку подалі від людей (у бухті на вихідних просто яблуку ніде впасти - всі альтанки зайняті, всі доріжки забиті дітьми, і треба постійно вважати аби на них не стати чи не наїхати). Але у Львові це проблематично, тому наші 3-ті цього року шашлики були саме в бухті. Мяса було стільки, що вистачило би на цілу роту :). Загалом день був прикольний. Ми
покаталися годину на роликах (все таки коли платить Серв все набагато оптимістичніше, а

так - 30 грн за годину), і мене ще понесло на пейнтбол. Це був перший досвід пейнтболу (кого цікавить - у бухті це 80 грн за 80 кульок), і в бухті - точно останній. Нас кинули на кількості кульок, "площадка" у них - це просто кусок лісу, де важко сховатися, нема перешкод, окопів, просто дерева, переважна більшість з яких - молоді, тобто сховатися за ними також нереально; і браковані кульки - у 80% випадків при попаданні вони не розривалися (хіба коли стріляти по деревах відсоток був нижчий), посилюючи больові відчуття. Перший забіг був по приколу, попали в ногу, і я подумав що це не так вже і больно. А от в забігу номер 2 дістав пулю в живіт. І зразу захотілося вовком завити і вийти геть :) Больно, і то дуже, синяк на сьогодні вже повністю сформувався, синієтсья і болить :). В суботу ввечері навіть печінка відчувалася (яка прямо під синяком).

Ше одна підла кулька попала в шолом, і через дирки для дихання розфарбувала мій фейс. Загалом забавно, якщо ще згадати, що шолом постійно зїжджав на носа, перекриваючи доступ кисню і зменшуючи обзір до нуля :). Зато я собі уявив як страшно війна - довелося робити пробіжку по дорозі, коли по мені стріляли 2 вояки :). І розумію що вперед бігти тупо, і зупинятися нема коли, а коли по тобі таки попадають - розумієш, що на реальній війні на цьому ти би і закінчився. Дуже, дуже страшно.

Вибиралися з бухти ми гіпер весело, загальний градус компанії був близький до 40, то довелося нам, тверезим, слідкувати аби нікого і ніщо не забули. Один з наших колег десь ще заробив бойове ранєніє у вигляді роздертого чола, а ще компанія людей мучила макет коня, з усіх сторін :) Що творилося в автобусі - треба було бачити, добре, що шофера перед тим нагодували шашликом і він був ситий і незлий :)

Вчора ми міряли дорогу від нашої хатки до нового офісу (на привокзальній). 35-40 хвилин, тобто на 5 хв довше, ніж до офісу на Володимира Великого. Десь орієнтовно з 15 червня ми з Анною будемо в різних офісах. Звісно, не хочеться, але нові можливості є нові можливості, та і з часом все може чудовим способом вирішитися на краще. Отже, офіційно - я іду проджект менеджером на проект BazaarVoice, Анна стає проджект менеджером на проекті Powered. Через 4 роки після приходу в MS Solutions я переходжу в інший тім, хоча частина мого серця завжди буде тут :). Звісно, ще можливі якісь "але", але ми в них не віримо, тому і інформація іде як підпункт до "офіційно".

А післязавтра нас чекає літак на Туреччину. І море, багато моря, цілих 12 днів! І ніяка погода нам не страшна! Почуємся за 2 тижні

Життєві історії

Історія 1. Як часто Вас переконують, що треба робити добро і допомагати іншим людям? Мені здається набагато частіше, ніж хтось переконує нас в протилежному. А в нас було кілька випадків, коли якраз в протилежному і переконувалися. Мова про сторонніх людей, звісно. Випадок останній, кумедний.

Вертаємося ми з дому додому на таксі (себто з одного нашого дому в Долині їдемо до іншого), вечір, людей нема, і дощик починається. Стара частина міста ввечері то взагалі глуш, проїжджаємо попри зупинку - на зупинці чоловік, жінка, і двоє маленьких діточок. І всі вони інтенсивно зупиняють таксі... Нам їх, чесно, шкода стало, - бо на зупинку таксі вони не викличуть (самі колись пробували, 10 хв переконували диспетчера, і це був дзвінок з мобільного :) ), а їдемо ми на Волзі, місця - купа, то чого б і не підвезти людей, якщо їм по дорозі? Зупиняємося, ця вся компанія пакується до нас в машину, їм якраз по дорозі...

Зразу розуміємо, що сімейка випивша, але вже. Чоловік пакується до нас на заднє сидіння, і діти тоже. Я сиджу з самого краю, Анна сидить по центру. Не встигає машина рушити, як чоловяга до Анни: - ну, куди, дівчата, їдете? Анна - дівчата з чоловіками, до речі. Проїжджаємо ще 10 метрів, і чоловяга під якісь ідеї поїхати бахнути і погуляти кладе Анні руку на коліно. Уявляйте ситуацію, в нього ще і 2 дітей на колінах сидять... Обійшлося, правда, просто підвищеним тоном, чоловяга руку забрав і потім півдороги вибачався, пробував заплатити за нас за таксі, але я його просив просто мовчати.

Оце потім їхали, і думали, - роби комусь добро. І то вже не перша така історія

Історія 2. Веселіша. Минулого тижня в тата був ДН, і ми запланували другі в році шашлики. І знову в домашніх умовах. Пятницю, суботу і неділю лив дощ, але вдома - не біда. Особливо коли в вас є кусок свого подвіря, цегля, бляха (під і над вогонь), накриття, столик і кілька стільців.

Звісно, по-американськи якось, прямо барбікю дома, але ніж не мати ніякого пікніка, краще вже такий. Зате шашлик прожарився шо треба, і настрій був дуже класний. А під вечір взагалі сонечко як вшкварило - от вона, весна!

Шампура ми вже рік тому власні придбали - в хазяйстві річ незамінна :)

Пасха, відпочинок, і весна

Привіт, ми повернулися. З новими силами - дочекатися до нової відпустки. До неї, до речі, всього 15 днів від сьогодні! Дні уже рахує оновлений лічильник, а ми за ним. Заглядаємо на погоду в Туреччині - чорт, холодно! Там зараз близько 23 вдень, і 13-14 вночі. Звісно, майже в два рази тепліше ніж в нас зараз, але ми хочемо 30! То ж вже майже червень на носі, деколи в травні вже і в нас можна в річці купатися. Одним словом, тримайте кулаки нам за погоду.

Другий рік підряд вибралися на тиждень віддихнути вдома. І вдруге підряд напоролися на тиждень дощів. Звісно, не вийшло сходити на пікнік і накрилося багато планів, зате ми встигли скупити півбазару в Франківську, і ще пів в Долині :). Суттєво обновили гардероб, так що скоро ми засяємо новими кольорами і одьожками ;). Всім франківським наперед сорі - ми до 3 скуповували базар, а потім почалася злива, і ми поїхали додому. Не мали як з вами здибатися.

Пасха була максимально сімейна - сходили до церкви, посвятили паски, погостилися в одних батьків, у других, всі разом, і потусувалися з Петриком. На поливаний понеділок поливання було символічним - з неба і так лило, було холодно, е-ех, як я люблю то свято - чекатимемо наступного року. До речі, я зацінив церкву під відкритим небом - біля Анниного дому будують церкву, а поки стоїть капличка, і там відправляють все як має бути. Так як приміщення мале, то надворі стоять колонки, і більшість людей також надворі. Усе прекрасно чути, і одночасно можна порозглядатися по сторонах. А там і зелені дерева, і голубе небо, і весна, весна, весна повним ходом.

Зараз я замовкну і дам вам можливість просто подивитися фотки. Ми насолоджувалися кожним днем цього тижня, ходили в ліс і помагали накривати парники, просто гуляли і не рішилися на дискотеку, хоча і були в її приміщенні.

Це - наша Долина. Чиста, зелена, весняна

А це по дорозі до лісу. І домашня груша, на зумі

А це чому місяць називається травень, а попередній був квітень. Тюльпани домашні, живі, вони розкриваються, якщо надворі сонечко, і скручуються в тугий бутон на вечір, чи коли дощ

А це - простір, небо, і повітряний настрій