Казка, вихідні, кар'єра і подих моря

В четвер ми дочекалися давно очікуваних "Хронік Нарнії -2. Принц Каспіан". Пішли натовпом з 6 людей, явно незадоволених фільмом вроді як не виявилося. Особисто ми прибалділи від красивої казки від Діснея, нареготалися від душі (друга частина виявилася насиченою жартами, в основному в виконанні нових персонажів - мишей), і поспівпереживали нарніанцям, яких несправедливо виселили з їх землі. Звісно, треба любити казки, аби ходити на такі фільми. Це неодмінна умова. А Дісней зробив все, аби ви від цієї казки отримали задоволення. Масштабні спецефекти, масовки, і бездоганно намальовані тварини. Якось і не виникає підстав сумніватися, що Аслан - реальний. Він сильно підріс до цієї частини (ну все таки пройшло 1300 років з моменту частини 1), але такий же реальний і ще сильніший. А Анні сподобався принц Каспіан :)

З кінотеатру верталися пізно - кіно йшло 2 години з копійками, а так як нам тепер до дому не дуже далеко від центру, то йшли пішки. Прогулянка в півпершій ночі Стрийським парком дуже сподобалася. Небагато годин в дні, коли в Львові можна відчути подих свіжості і прохолоди.

В суботу ми з тімом їздили до бухти вікінгів на пікнік. День видався супер класний як для пікніка - сонячно, тепло, і настрій був гарний. Звісно, ми би надали перевагу дикому відпочинку подалі від людей (у бухті на вихідних просто яблуку ніде впасти - всі альтанки зайняті, всі доріжки забиті дітьми, і треба постійно вважати аби на них не стати чи не наїхати). Але у Львові це проблематично, тому наші 3-ті цього року шашлики були саме в бухті. Мяса було стільки, що вистачило би на цілу роту :). Загалом день був прикольний. Ми
покаталися годину на роликах (все таки коли платить Серв все набагато оптимістичніше, а

так - 30 грн за годину), і мене ще понесло на пейнтбол. Це був перший досвід пейнтболу (кого цікавить - у бухті це 80 грн за 80 кульок), і в бухті - точно останній. Нас кинули на кількості кульок, "площадка" у них - це просто кусок лісу, де важко сховатися, нема перешкод, окопів, просто дерева, переважна більшість з яких - молоді, тобто сховатися за ними також нереально; і браковані кульки - у 80% випадків при попаданні вони не розривалися (хіба коли стріляти по деревах відсоток був нижчий), посилюючи больові відчуття. Перший забіг був по приколу, попали в ногу, і я подумав що це не так вже і больно. А от в забігу номер 2 дістав пулю в живіт. І зразу захотілося вовком завити і вийти геть :) Больно, і то дуже, синяк на сьогодні вже повністю сформувався, синієтсья і болить :). В суботу ввечері навіть печінка відчувалася (яка прямо під синяком).

Ше одна підла кулька попала в шолом, і через дирки для дихання розфарбувала мій фейс. Загалом забавно, якщо ще згадати, що шолом постійно зїжджав на носа, перекриваючи доступ кисню і зменшуючи обзір до нуля :). Зато я собі уявив як страшно війна - довелося робити пробіжку по дорозі, коли по мені стріляли 2 вояки :). І розумію що вперед бігти тупо, і зупинятися нема коли, а коли по тобі таки попадають - розумієш, що на реальній війні на цьому ти би і закінчився. Дуже, дуже страшно.

Вибиралися з бухти ми гіпер весело, загальний градус компанії був близький до 40, то довелося нам, тверезим, слідкувати аби нікого і ніщо не забули. Один з наших колег десь ще заробив бойове ранєніє у вигляді роздертого чола, а ще компанія людей мучила макет коня, з усіх сторін :) Що творилося в автобусі - треба було бачити, добре, що шофера перед тим нагодували шашликом і він був ситий і незлий :)

Вчора ми міряли дорогу від нашої хатки до нового офісу (на привокзальній). 35-40 хвилин, тобто на 5 хв довше, ніж до офісу на Володимира Великого. Десь орієнтовно з 15 червня ми з Анною будемо в різних офісах. Звісно, не хочеться, але нові можливості є нові можливості, та і з часом все може чудовим способом вирішитися на краще. Отже, офіційно - я іду проджект менеджером на проект BazaarVoice, Анна стає проджект менеджером на проекті Powered. Через 4 роки після приходу в MS Solutions я переходжу в інший тім, хоча частина мого серця завжди буде тут :). Звісно, ще можливі якісь "але", але ми в них не віримо, тому і інформація іде як підпункт до "офіційно".

А післязавтра нас чекає літак на Туреччину. І море, багато моря, цілих 12 днів! І ніяка погода нам не страшна! Почуємся за 2 тижні