Статус чек - осінь надворі

По календарю осінь ще на цілий місяць. На практиці зима за кілька днів (максимум - тижнів). І хоча осінь лякає мене майбутнім холодом, не можу не звернути уваги на колір довкола

- по дорозі на роботу, узбіччя львівської дороги, ранок
- в рідному лісі недалеко від хати, місяць тому (на підпеньках)

- по дорозі до Львова в понеділок, с. Гошів, долинські гори

- з вікна квартири, через грати :)
- продовження історії про ліс. на підпеньки ходили через день по приїзду
з Туреччини. і все таки україська природа своя, рідна, і сама краща

Короткий підсумок осені.
Ми одружені більше місяця! Ми щасливі і поки не маємо що вам ще розказати :). Багато часу йде на переміщення між хатами, батьками, і вирішуванням перших важливих сімейних справ. На сні не економимо, життя перейшло в нову цікаву фазу, пізнання.

Рекомендую прочитати:
Елізабет Костова "Історик" - захоплююча книжка про історію Дракули на історичній канві. Це - не ужастик, це - наукове дослідження, наповнене фактами історії Туреччини, Угорщини, Болгарії і, звісно, Румунії. Цікаві і я б сказав наглядні описи історичних памяток і бібліотек.

Не рекомендую читати:
"Книга Імен" (автора я вже забув) - забувається так само швидко, як і автор. Типовий приклад, коли книжку рекламують фразами а-ля "сюжет цікавіший від самого Коду Да-Вінчі", а читати нема що.

Рекомендую подивитися "Смак життя" з Кетрін Зета-Джонс, коли вам захочеться якісної мелодрами з легким сюжетом;
антирекомендую "Круті Перці" (американський гумор про сексуально стурбованих
підлітків);
можете подивитися "Дівчина моїх кошмарів" якщо любите комедії про важкі шлюби веселого мужчини, або якщо фанатієте від Бена Стілера.

Чекаю скоро: "Бі Муві" і фільм-казку з Ніколь Кідман, на ПДП і ріст зарплати, на те, що все вдасться, і що ми і далі не будемо економити на сні. :)

Феррарі - Райконен - ЧЕМПІОНИ 2007!!!

Р: Ур-р-р-ааааа! Абсолютно неймовірний сезон Формули-1 зразку 2007 року закінчився так само неймовірно - я міг тільки мріяти, математика могла тільки заперечувати шанси, а реальність, як завжди, виявилася куди неймовірнішою. Кімі - молодець, тепер в мене є номер 1 в Формулі. Після виходу Шумахера на пенсію я однозначно вболівав за Феррарі, не роблячи ставки на когось із пілотів. Маса, як на мене, не має чемпіонських амбіцій, він чомусь дуже схожий мені на Барікелло (може, тому, що обоє бразильці). До Райконена я приглядався - адже я так щиро не любив його за рулем МакЛарена. Але до кінця сезону він показав себе бійцем, справжнім "ферраристом" - витискає з машини все, що та йому може дати. Як розказував коментатор, в МакЛарені нарікали на Райконена, що причиною частих технічних сходів є власне його схильність витискати з машини все, і, мовляв, варто інколи берегти техніку... В Феррарі ж завжди ставлять на гонщика, який може витиснути максимум з машини, яку видасть-на-гора Скудерія. ВИЙШЛО!!!

Протягом сезону кілька раз було відчуття, що все, шансів більше нема, відрив в чемпіонаті надто великий. Таке відчуття було ще 2 гонки тому. А вчора з кожною хвилиною, ближчою до фінішу, приходило відчуття що справедливість є, і МакЛарен буде покараний. Стільки факторів мало скластися до купи - Хемілтон не мав фінішувати вище 6 місця, Алонсо - не вище 3, Райконен - обовязково перший. Абсолютно фантастична гонка - старт, командна гра Феррарі, коли Маса блокує Хемілтона, даючи Райконену вийти на 2 місце, а Райконен блокує того ж Хемілтона, дозволяючи Алонсо обійти його; помилка Хемілтона, що коштувала йому кількох позицій; проблеми з коробкою передач, які відкинули його на 17 місце; шустрість БМВ, які протягом гонки тіснили Алонсо на 4-те місце; і от вже до фінішу кілька кіл, Хемілтон на "потрібному" 7-му місці, а два пілоти попереду влаштували справжні розбірки, обганяючи один другого... Серце йшло в пятки, зіткнуться - і Хемілтон чемпіон. Феррарі зіграло по королівськи, переставивши Массу і Райконена місцями на піт-стопі. Райконену зовсім не обовязково було встановлювати найшвидше коло, коли його позиції нічого не загрожувало - але він хотів бути кращим у всьому, він вірив у свою Феррарі і витис з неї максимум.

Бравіссімо, я просльозився після фінішу, чого не бувало вже 2 сезони формули. Я був щиро радий за фіна, якого впереше побачив з посмішкою на обличчі. Смак чемпіонського шампанського був відчутний всім прихильникам Феррарі, ура!

А: Додам кілька думок - не можу не поділяти радість за Феррарі і окремо за Кімі Райконена. Це було дійсно грандіозно. Перша гонка, протягом якої мені жодної секунди не хотілось заснути, навіть такої думки не виникало. Бо, як правило на колі 8-10 я занурювалась у глибокий сон, в який мене опускав звук тертя шин болідів об асфальт треку. А тут, такий неймовірний політ, просто супер.

Взагалі, вчора коментатор сказав, що Формула 1 тепер поповнилась рядами нових вболівальників, тож можу сказати, що ще одним це точно.

Кімі Райконен - молодець і Феррарі - The Best!!!

ДН 2007: 3+

3+ це не оцінка Дня народження, а вік, для якого призначені подарунки, що мені дарували :) В принципі під 3+ канає більша частина населення планети, а я залишився безумно щасливий від подарунків. Відразу по 12 получив самий великий подарунок - розкладну автомобільну дорогу від Анни - див. фото.

Загальна довжина шляхопроводу прирівнюється до 6 метрів, кількість транспортних засобів -2 штуки (червона і синя штука, їх добре видно на фото). Пульти управління дозволяють прискорювати машинки, ну і, відповідно, гальмувати. Якщо потренуватися годинку, то приходить розуміння ділянок, де "газувати" (умовна назва, зважаючи на те, що все живиться від електромережі) не бажано, бо машинки викидує чи розвертає. Якщо розігнатися на прямій, можна вилетіти на півметра (що для такої маленької і в принципі легкої машинки дуже і дуже немало). Конструкція зайняла (і продовжує займати, бо складати не хочеться) пів-хати.

Тепер кожен ранок і вечір починається (і закінчується) з заїзду в кілька кіл. Збирали ми це чудо майже годину, зроблено якісно, все закріплюється і продумано. Потім бавилися, спати полягали пізно.

На роботі тему вирішили підтримати і подарували ще кілька 3+ подарунків, хоч і не таких масштабних: тетріс, іграшку з кульками які треба "шпринькати" в лузи, і зірочки на стелю, які мають світитися вночі (ще руки не дійшли). Тетріс це така ностальгія, тепер буду їздити слухати плеєр і рубатися змійку на високих швидкостях, так, щоб зводило пальці.

Софка вдарувала пазли, доповнивши колекцію 3+. Пазлам страшно радий, так як на них фірмова голограма Феррарі, а на картинці Шумахер на своїй червоній чудо Феррарі входить в гоночний поворот. Аж не хочеться розпаковувати і торкатися цього чуда пальцями.

Від дитинства відриватися не хочеться, та і не треба :). Були і серйозні подарунки, яким я також дуже радий - чехол до мобілки, мякенький мякенький, сам би жив :) (такий би рік тому, і добрячу частину бойових царапин можна би було уникнути); рюкзак; модна джинсова сорочка; і гроші (ну куди ж без них :) )

Вітання он-лайн також приймаються!

Шлюбна подорож, або Туреччина 2007

Р: 3-й день після весілля... Вівторок. Позаду клопоти з прибирання залу, здавання орендованих речей, з плеч звалилася хай і приємна, але важка ноша організації весілля. Ми йдемо в аеропорт з нашою новою супервалізкою, яка котиться позаду, і яку ми купили ще влітку, в Калуші :). Географія наших покупок деколи дивує нас самих, зате з цими речами повязані спогади. Надворі сонячно, осінь в нас гарна, і вона буде ще гарною, поки ми не приїдемо. Хоча ми про це ще не знаємо, та й зрештою - яка різниця, яка погода буде тут, якщо за кілька годин ми вже будемо там - в Туреччині? Ми летимо в Сіде, готель Танієлі, 4 зірки, і попереду в нас 8 днів / 7 ночей ( а на практиці 6 / 7) of honey moon, медового тижня себто :).

Не хочеться писати про негатив, але тоді вийде неповна, чи то пак незбалансована стаття. Виліт затримався на 3 години туди, і на 3 години назад, причому це примха оператора, який чомусь затримує літак, дурячи туристів байками на зразок "виліт затримано через несприятливі погодні умови в аеропорту м. Львів" (це коли ми поверталися назад). Можливо такі трюки би і пройшли в вік без-мобільного-звязку. А так - кілька неприємних годин чекання (особливо в "рідному" аеропорту), якому не те що літаки Євро-2012 приймати, а краще якісь кукурудзяники. Та вже, в кінці кінців поруч кохана, і топитися в її очах набагато приємніше, ніж забивати голову такими дрібницями. В день вильоту назад ми ще дружно "строїли" гіда, бо з готелю нас забрали на 55 хвилин пізніше, ніж мали. Наступного разу поїдемо з кимось іншим, тільки не з KaryaTour, хоча все, що стосується відпочинку, пройшло на ура.

Перший раз готель ми побачили в 7 вечора, коли до нього і прибули. 4 зірки відразу дають про себе знати, бо сумки у вас забирають з автобуса, не змушуючи про них хвилюватися. Готель великий, дуже охайний, і ще поки незвіданий для нас.

- Вигляд на готель. Ми ще поки не знаємо, але наш номер буде на 4 поверсі, з видом саме на сторону, наше вікно якраз прикривається крайнім прави верхнім листочком 4 пальми зліва :) (це мені нагадує "де Уоллі" якщо хто памятає цей мультик). Спершу ми подумали - е-ех, а де наш вид на море, а потім (за кілька днів) поговорили з людьми, що жили "на тому боці", і з’ясували (не без моральної сатисфакції, звісно), що з 12 години дня і до самого вечора сонце гріє ту сторону, тому в кімнатах душно, хіба постійно тримати закритим балкон і включений кондиціонер. Ну так що виду на море в нас не було, але не то головне :)

- вигляд від готелю на дорогу

А: По правді скажу - готель у нас був супер і супер. Мабуть нам просто пощастило потрапити в таку хорошу місцину. Прибирання кімнати кожного дня, також зміна постільної білизни та рушників залишали по собі тільки приємні враження. Обслуговуючий персонал був в цьому плані просто на висоті. Кожного дня ми заставали на ліжку капу, яка була викладена в інакшій оригінальній формі. Звичайно, це просто дрібниця, яка минала, як тільки ми всідались на ліжко, зате приємно :).

Р: Перший день ми "розчехлялися", себто ходили і розглядали де що. На території готелю 2 басейни + 1 для дітей, і багато ресторанчиків, де можна від 7:30 до 00:00 знайти якусь їжу. Головне мати карту і розклад, все решта - справа техніки :). На нічний суп ми жодного разу не потрапили, бо годують (вірніше годуєтеся) дуже і дуже, і хоча на морі прокидається просто таки звірський апетит, червячка завжди є де заморити :).

А: За їжу ми трохи пережевали спершу, бо багато людей кажуть, що турки полюляють готувати виключно гостре меню. Але мабуть, дякуючи тим же таки німцям, абсолютно всі гострі приправи подавались окремим тарелями, тому кожний бажаючий відвідувач міг задовольниту свою потребу гострих відчуттів на стільки, на скільки йому це довзоляв його чутливий шлунок.
Також додам - десерти у них просто абалдєнні: різноманіття медово-шоколадних тістечок, бесквітів та німецьких пудингів не залишали байдужими нікого. Зізнаюсь чесно - тут я забула про будь-які дієти і насолоджувалась смаком витончених страв. Також різноманіття фруктів - духм’яні та солодкі дині і кавуни - ням ням ням.

Р: Першого дня хоч ми і приїхали пізно, та не втрималися і пішли на море. Було це зовсім вночі, ми не відразу зрозуміли, де захід на пляж, але коли таки знайшли, то просто не могли не покупатися. На морі були хвилі, воно шуміло, і ми не знали глибини. Але один з обіцяних фактів отримав підтвердження - весь пляж, і дно були пісчані! Випробували вночі, на собі, море було тепле - +23 як і обіцяли,і вилазити з нього вже не хотілося.

А: Як же я боялась моря вночі, але біля коханого чоловіка - любе море по коліна ;), тим більше це далеко не перший наш спільно-виконаний екстремальний вчинок. Першим стала вилазка на громовідвід (див. вище).

Р: Але позаду був довгий день, а попереду - ще довший. Чомусь коли ми дивилися в інтернеті, то знайли, що сонце заходитиме в 5:30, а заходило воно в 6:30, і це було приємною несподіванкою.

Того ж вечора ми вирішили "обстежити" район. І відразу зробили кілька дуже приємних відкриттів. Готель - в центрі курортного району Кумкой. В обидві сторони - магазинчики турецького краму. Навпроти готелю - дві конкуруючі дискотеки, за 30 метрів в сторону - ще одна. Декому вони заважали. Ми закривали на ніч двері, включали кондиціонер, і спали до ранку, тільки деколи крізь сон долітали особливо низькі хвилі сабвуферів, які пробували заманити клієнтів десь до години 5 ранку. Іронія - ми за вечь час так і не потрапили на дискотеку. Не було сил і охоти тусуватися між турками :).

А: Зате ми по повній насолоджувались перебуванням разом, удвох на морі, у цьому райському куточку, куди не так часто випадає нагода потрапити молодятам. Крім того, ми так довго йшли до цього відпочинку і так натхненно його чекали, що навіть не виникало сумнівів з приводу того, аби проміняти його на шумні гулянки.

Р: Несподіванка - всі ціни в Євро. Все "заточено" під німців, вивіски - на німецькій мові, телики в барах настроєні на німецькі канали, і взагалі весь контингент - старші німці.Потім нам розказали що вони здають вдома квартири, приїжджають в Туреччину ранньою весною, живуть майже на халяву, і добряче заробляють за час своєї відсутності вдома (гроші за оренду + пенсія). Це автоматично означало спокій, відсутність широких душ "русских" гуляк, і в результаті переросло в високу якість відпочинок. "Москалів" можна було випалити в обід біля басейну - включалися гірки, і вони як мухи на мед зліталися туда. В нашому готелі на 800 людей штук 15 мабуть було. Погоди вони не робили, але коли через обід з басейну лунали мати, то це "рассіянє" грали водний волейбол.

А: А й справді - присутність німців просто принесла з собою дух Європи. Там все чисто і культурно, не боїшся вночі, що до тебе причепиться хтось п’яний. Відчуття свободи і просто морального задоволення від організації, яка панує навкруги.

Р: Наше слов’янське походження випалювали по Анні. Як потім чесно нам сказав турок - якщо, йде гарна дівчина та ще й гарно вдягнута - то це словяни, причому він сказав, що найбільший відсоток - з Західної України. Мене з другого ж дня (коли причепився загар) всі ідентифікували як турка, і говорили відповідно по-турецьки, яку я розумію так само, як і інші мови, крім тих, які я знаю :) тобто ніяк. Ідентифікація мене як турка несла кумедні наслідки - турки строїли очки, не зважаючи на кохану дружину поруч :).

В перший день ми купили собі похід в турецьку баню, зранку нас забрав бусик, і відвіз до Готелю Хамам. Верхні поверхи там готель, весь підвал (а це велике приміщення) - баня. Все задоволення - 20 доларів. За ці гроші нас 4 години відмивали і відчищали. Спершу сауна, тоді холодний басейн, тоді релакс для шкіри і просто - відкритий басейн, музичка (Шакіра), і загорання. Далі - круче. Завели нас в немаленьке приміщення, з унікальною атмосферою з холодної, гарячої води, яка тече з кранів по боках, великим "постаментом" в 1м заввишки по центру, і все це - з мармуру, який підігрівається. Ефект вражаючий, там нема пари, тепло і мокро одночасно. Працюють 4 турки, які по черзі беруть клієнта-жертву на стіл, і починають екзекуцію. Спершу рукавичкою-їжачком віддирають всю шкіру :), лишаючи зовсім тоненький шар. Цьому передує хлопок, який з сторони виглядає витрясанням душі, а насправді є обдурюванням - поки ти акцентуєшся на хлопку, з тебе зчищують половину рідної шкурки. Далі тебе пестять, виливаючи купу піни, і масажуючи. Під масаж ідуть і руки, і ноги, і все все все. Ми поки дочекалися своєї черги були купу раз облиті холодною водою, - по приколу, і турок строїв очки :), а ну їх нафік, але сам процес був кумедний. Потім - релакс в прохолодній кімнаті, і на кінець - масаж з ароматичними оліями. Включаючи масаж голови, м-м-м, божественне відчуття...

А: Народ, якщо поїдете відпочивати в Туреччину, не скупіться і обов’язково відвідайте турецьку баню. Гроші вартують того задоволення, яке ви там отримаєте. Ми довго не могли відійти від того враження. Відчуття таки ні з чим не порівняти, а релакс просто неймовірний. Крім того, ми порахували, що всі ті ж процедури в Україні обійдуться вам на багато дорожче. Тому навіть не сумнівайтесь скоштувати цю місцеву турецьку вигоду, коли вам випаде така можливість :).

Р: Розрахунок робиться так, що за стільки часу клієнти зголодніють і куплять їду, але ми не повелися. До готелю було 30 хвилин їзди, тому ми вирішили почекати, тим більше в нас "все інклюзів" :). Типова українська психологія, хоч як ми підмітили - німці зробили так само, ніхто особливо не хоче переплачувати. А далі ми нарешті попали на море вдень, хоч і після обіду. Ефект від турецької бані був неперевершений - вже в перший день ми набрали кольору, і затусувалися в число тих, хто віддихав довше нас.

- готель, вид з пляжу на сонячну сторону (будинок з самого верху)

Далі відпочинок покотився - поїхав, затягнувши нас так швидко, що вже другого дня ми ніби завжди ішли зранку і після обіду на море, і ходили на обід в готель.

- "задній двір"

- вид на море від готелю

"Оксамитовий сезон" був в розпалі, після 12 пісок розжарювався так, що по ньому було неможливо ходити. Ввечері було тепло аби ходити просто в плавках, чи в футболках, якщо в місто :) Якраз достигли гранати, то ми навіть привезли одну додому, і пожаліли що не нарвали більше.

А: Нарешті я зрозуміла, яке смислове навантаження несе в собі назва - оксамитовий сезон. Сонце, навіть під-час свого обіднього піку не палить і не шкварить, а ніжно огортає, ніби оксамитом. Не знаю, хто придумав цю назву. але людина максимально влучно і точно передала відчуття перебування на морі в цей період.

Хоча, моя бліда шкіра і тут умудрилась трішки обпектися, незважаючи навіть на захисний крем з фактором 18. Але це дурниці, бо боляче не було, тільки легке почервоніння. Зате тепер шкіра по трохи злущується, а спогади все одно залишаються :).

- південна красуня - пальма, і красуня українська (моя дружина)

Р: - Гірки. Ми на них також ходили, цілих 2 рази.Біла доволі небезпечна, перший раз я їхав по всіх правилах - руки вгору як продовження тіла, то на першому горбочку викинуло догори, ловив гірку спиною. Плюс трохи відчутно зєднання між секціми. Зате жовта була цілком безпечна, і на ній можна було їхати на спині головою вперед :)

- починаємо набирати колір, фотографія на сходах в готелі

- самі кращі фотографії - випадкові, це всі знають. В Анни тут такий вид, м-м-м :)

- дорога на море, треба було зійти 100 метрів вниз, по дорозі - інтернет-кафе (справа від Анни). На пляжі - шезлонги, навіси, і бар. Обідати можна було прям на пляжі, а також до 5 години - соки, кави, чайки, легкі закуски.- о море, море З бризками була ціла фотосесія. І взагалі відпочинок ми наситили подіями катання на парашуті (парашут за човном), який піднімався на висоту 150 метрів (довжина стального тросу десь метрів 300) - причому на парашут підвісили нас обох одночасно, і я перші хвилини дуже стрємався на рахунок надійності цієї конструкції. А потім получав задоволення. Високо, зараза, і пятки дуже замерзли. Було видно все побережжя, шкода фотоапарат не взяли, думали що може в воду треба буде падати :)

Того ж дня каталися на скутері. Скутер це маса адреналіну, коли скачеш по хвилях на швидкості в 60-70 км на годину, в очі бризки, а ще якщо повернути :). Фішка була в тому, що в мене тепер супер-пупер годинник Orient (подарунок від батьків Анни на весілля) з яким не страшно купатися, тому 15 відведених нам хвилин ми відмірювали самі, і могли спокійно їхати в море куди душа хотіла (а вона хотіла далеко :) ), а не кружляти біля берегу і чекати на прапорець.

Але основна частина відпочинку - валяння на березі, під сонечком, купання і "ловіння" хвиль. Захід в море був доволі пологий, тому на нього постійно накочувалися хвилі. Ми сідали на глибині по коліна, і ловили хвилі. В буквальному розумінні - тілом, носом, очима, ротом :). Дуже сильний лікувальний ефект, а побічний - на обіді / вечері, коли сидиш за столом, тебе і далі гойдає в такт хвилям :).

А: Парашут, скутер, хвилі і навіть захлинання солоною водою - це все просто прекрасно в порівнянні з сидінням на роботі за компом :). І досі перед очима виринає море, коли потрібно працювати. І досі я лечу на парашуті і розсікаю хвилі скутером, але то все моя уява і спогади, які повторяться хіба що наступного літа.

- спільні фотографії з автоспуску Р: Німці, як правило, біля 5 години знімалися і йшли геть. Їм треба було "намарафетитися" перед вечерею. А ми товклися до заходу сонця - ловили хвилі, фотографувалися і намагалися запамятати кожну дрібницю. Якщо придивитися - на фотографіях видно контури гір, за які заходить сонце. Вдень їх не було видно взагалі, гори проступали під час заходу, в перший день ми думали, що то хмари :)
- богинця сонця (і моя заодно :) )
- Анна в останні дні відпочинку

А ще ми стали улюбленцями обслуговуючого персоналу. Турки з нами говорили на ломаній російсько-англійській, розказували їх турецькі назви продуктів і просто жартували. Могли заховати десерт з обіду до вечері, якщо Анна його хотіла на обід, але не мала сили зїсти :). Могли принести пиво, яке ми не замовляли, але вони знали, що воно нам смакує (дуже світлий і легкий був напій). Були і приколи, коли турок кликав мене на диско, пропонуючи залишити Анну в номері, бо він "пригледів німку", ми зробили висновок, що він це говорив серйозно :).

Ми хочемо в Туреччину ще, аби зїздити в Памму-Кале, на яке в нас не вистачило часу.

А: А з цього відпочинку у нас залишились тільки приємні враження (Карію ми сюди не відносимо;)). Наступного разу обов’язково відвідаємо Памму-Кале і поділимось з вами своїми переживаннями. А на разі, хочемо сказати всім, хто планує свій відпочинок в Туреччині - не вагайтесь, їдьте в Сіде у готель Танієлі. З власного досвіду гарантуємо - відпочинок Ваш буде відмінним, а враження тільки найкращими.

ПРО НАШЕ ВЕСІЛЛЯ

Р: Так, Роман і Анна (себто ми) тепер уже сім’я, бо ми відгуляли наше весілля, сказали один одному так і перед людьми і перед Богом, і тепер насолоджуємося спільним життям, і всіма його приколами. Приколи всі приємні, подія (весілля) була давно планована, і втілилася в життя сонячного, дуже теплого, осіннього незабутнього дня 22 вересня. 21 вересня в нас було 2 роки з моменту, коли ми почали зустрічатися. Першопочатково весілля планувалося саме на цю дату, але потім мені "відкрилася" істина, що в п’ятницю весілля робити не можна, бо то піст.

Освідчення, яке мусить передувати кожному весіллю, відбулося 18 червня, коли в Анни був День народження, а в мене був подарунок у вигляді заручального кільця. Хто бачив кільце, мусить зі мною погодитися – виглядає воно класично заручальним, з "діамантом" по центру. Відтоді почалася інтенсивна підготовка до весілля. По буднях ми билися над сценарієм, плануванням і вигадуванням того, як весілля має відбуватися. По вихідних ми займалися практичною стороною – шукали зал, музику, купляли всяку всячину… За одягом довелося з’їздити в Чернівці (див. пост раніше), за зал і музику – виявилося, що люди "бронюють" ще з Нового року, того варіантів в нас було небагато, але як на мене, вийшло краще всіх :) – без зайвої скромності.

Розповім про "родзинки" свята, а тоді про як все було, і нарешті ви подивитеся фотографії.

Зал. Зал в нас бачив ще мабуть весілля двох попередніх поколінь. "Верховина", в якій відбулося дійство, це знайома всім мешканцям Долини назва. Колись це був дуже потужний ресторан, зараз він звівся до рівня кафе, і не дуже популярного. Проте головне – вони здають в оренду зал, а зал оформлений в бойківському стилі – з різьбленого дерева, яким оббиті вікна, стіни і стеля. Зал акуратний, з великою сценою і простором для танців. Звичайно, довелося поприбирати, приховати деякі дірки від часу, повкручувати лампочок, і…

Шарики (по-українськи кульки). Слово шарики асоціюється з іншим словом – свято. Шариками свято не зіпсуєш. Вирішили ми, і замовили 600 шариків (шістсот), що вилилося в 200 з копійками гривень, і створило атмосферу свята, якого ще не бачив наш зал мабуть ніколи :). Уявіть собі матовий насичений червоний з глянцевим білим – це були кольори нашого свята. Такими були шарики, стіл був також ідеально білий, з червоно-білими салфетками. На прикрашання залу пішло 8 годин натхненної праці 6,5 людей (чому з половиною – бо остання людина, Надіна Юля приєдналася вже наприкінці, десь по 12). Величезне дякую Петрику, який повозив все можливе і неможливе (включаючи супер компресор, без якого поскручували би ми собі всі щелепи), Костіку і Софійці за грандіозну кількість надутих і зав’язаних кульок, і зроблене ними серце, Наді за настрій і прив’язані лєнточки. Коли ми тільки розпочали "процес" прикрашання, то не вірилося, що дійсно всі 600 кульок використаємо, але мало помалу, усі задіялися, зайняли саме їм відведені місця, і получилося… ух, захоплює дух.

А: Мушу також додати, що атмосфера була просто неймовірно святкова, під-час процесу прибирання залу і надування шариків. Взагалі, коли компресор нагрівався, ми йому давали трохи часу відпочити, тоді в рух йшов ручний насос до надувного матрацу, який хоч і важче, але також справлявся з завданням надування шариків. Щоправда, не без людської допомоги і це визивало просто шквал жартів та сміху.

Також Роман поринув просто з головою у процес прикрашання залу саме шариками. Ідей було просто море, а процес накривав. Але оскільки я займалась сервіруванням столу (хоч для 30 чоловік це і не багато, але процес трудомісткий і ще ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБІ Костіку за яскраві ідеї) то ця частина принесла неабияке задоволення молодому ;).

Практично як і всім, у переддень весілля для сну нам відвелось тільки 4-5 годин. Хоча зі слухів, скажу вам, що це дуже і дуже не мало ;). Дехто взагалі не влягається спатки, а якщо і спить то 1-2 годинки.

Р: Перед весіллям робочий день починався, доповнювався і закінчувався слідкуванням за прогнозом погоди. І ура, на наше весілля було тепло, по-весняному, природа вже була забарвлена осінню, а настрій був по-літньому спекотно-веселий.

Ранок був зовсім буденним – треба було повозити все, що ще не довезли до ресторану. Далі – митися-бритися, і прибирати в хаті. Ще в 11 годині ранку я мив підлогу, а вже за півгодини до нас почали збиратися гості. Весілля було заплановане на 32 людей, і всі 32 прийшли – сама близька родина і друзі. А далі все пішло по чіткому спланованому графіку. Без несподіванок, на одному диханні і з дуже позитивним настроєм.

А: Так, так, зранку все було просто нереально спокійно. Хоча були і каверзи. Спочатку все йшло ідеально! Зачіска, якою я була абсолютно задоволена, мушу визнати, перукарка виправдала всі мої сподівання і мабуть просто відчула, що мені тоді було потрібно , зачіска по часу просто ідеально мене влаштувала. Приїхавши додому вже у фаті я зустріла тільки тата, який звичайно ж розчулився. А потім час почав летіти і всі подіїх складались у ланцюжок одна за іншою.

Р: Заїхали по молоду, суцільні овації, і хоча я бачив весільне плаття задовго до весілля, як і всі аксесуари до нього, але виглядала Анна з ніг зшибаюче. Чесно-чесно. Батьки помаленьку почали плакати, Анна також просльозилася, коли нас благословляли, і, здається, то були останні сльози. Адже подія радісна, і далі у всіх був дуже хороший настрій.

А: Роман теж виглядав не гірше і в мене теж заперло дух, коли я його побачила ;). Ну от ми і обмінялись компліментами, хоча це приємно :))).

Р: Загс. Загс в Долині відбабахали просто афігеть. Все під євро, чистенько і по європейськи. Тітонька говорила віршами, прозою і просто піднесено майже 25 хвилин. Встигли і потанцювати, і під гімн постояти, і з батьками перецілуватися, і привітання від гостей прийняти. Програма в них продумана, а ми сказали свої перші так, і стали подружжям для суспільства. Обмінялися обручками, тут теж ціла історія. Обручки ми робили під замовлення, з нашим, особистим візерунком, з білого золота. А пальчики в нас майже однакового діаметру, тому дуже важко відрізнити обручку одну від другої. Тому доводилося призиратися.

А: А ще, як то вже повелося нас вирішили попоїти шампанським, як новоспечене подружжя і звичайно, як годиться дали цукерки, щоб, таки би мовити, закусити. Ну от ми взяли по цукерці а тут раптом і гімн України включили. Кумедно було, бо якось цукерки жувати не пасувало (ми обличчям стояли до всіх присутніх) і ковтнути їх не виходило. От стояли молодята протягом всього гімну і цукерками давились. На деяких фото навіть видно, що ротики у нас не пусті :).

Р: Церква. Церемонію проводив священик-інтелектуал, він нам симпатичний як людина, і ще приколіст по сумісництву. Захід в церквку почався з приколу – священик сказав-перепитав – "Роман і Анна", а далі повторив "Роман енд Анна" :). Мило і дотепно. Сама церемонія пройшла як за 5 хвилин – протягом всього таїнства співав дитячий хор, і це додавало церемонії якоїсь божественності і легкості. До церкви ми прийшли на 25 хвилин раніше, тому мали достатньо часу пофотографуватися, понасолоджуватися погодою і тим, що відбувається.

А: Додам трішки про дитячой хор - теперішній керівник хору, це бувший керівник ансамблю "Діти Світла" і мушу сказати перший і найкращий керівник, бо ніхто не вклав в той ансамбль стільки праці і серця, як Божена Олексіївна. Ансамбль - це славнозвісне заняття для Софійки і мене протягом нашої юності. Насправді ми були членами того ансамблю 10 років, але то інша історія. Так от, цей хор під керівництвом Божени Олексіївни існує вже 7 років і співають діти виключно акапелло - що означає без фонограми, чи будь-якої музики. Хор просто супер і спів його зачаровує. Признаюсь, що завжди мріяла. аби на мому весіллі, точніше вінчанні, лунав такий спів. І діти ці справились зі своїм завданням просто на ура. Дякуємо і їм за це.

Р: Ресторан. Гулянка почалася з 3 години дня. І тут ми найбільше виявили своє "не так як у всіх". Як вже тепер всі кажуть, самі весілля придумали, організували, самі його провели, і повеселилися. Музикантів в нас не було – притягнули велику колонку, комп’ютер, купили мікрофона – і музична частина святкування готова. Придумали конкурсів, призи, всі підводки – і поїхали. Ми були і ведучими, і тамадою, і старостою. Поїхали фотографуватися (фотографа ми також не наймали) – в нас було 3 цифрових фотоапарата, і фотографії получилися душевні, нестандартні, і дуже яскраві. Весіль того дня було дуже-дуже багато, коли ми вже зібралися їхати геть від пам’ятника Шевченкові, утворилася справжня черга з весіль. Мали дуже талановитих художників-постановників – Надю, яка взагалі стала офіційним фотографом весілля і Софку, яка видала більшість нестандартних фотографій. Велике ДЯКУЄМО дівчатам за страння, бо фотографій дійсно багато і вони всі дуже гарні.

А: Так, процес фотографуння був насичений багатьма жартами, зокрема, коли молоду відіслали на гірку (в платті), щоб зробити фотографію, де молодий тримає на долоні молоду, і всі компанія просто заливалась сміхом, бо молода на горбику просто злилась з небом і перетворилась на плямку. Фото невдале, тому його виставляти на показ не будемо ;). Натомість фото молодого на долоні молодої - досить не погане.

Р: З конкурсів найбільше фану принесли конкурси з стільцями, кіндерами і голубка (яку провів Костік). Гості у нас получали титули – самого шустрого, найобізнанішого, і т.д. гостя. Не забули про нагородження батьків титулами Тещі/Тестя і Свекрухи/Свекра. Стрічки ми малювали до 1 години ночі лаком до нігтів. Насолодилися процесом по повній, а батькам було приємно. Ще у нас була показуха, караоке, запитання про молодят і купа всього іншого.

А: Скільки сил та енергії забрали приготування, але найскладнішим завданням для нас виявилось підписування стрічок Тещі/Тестя та Свекрухи/Свекра. Не подумайте, що все так просто. Одного вечора ми сиділи з тими стрічками до 1:30 ночі :). Старались, виводили кожну буквочку. Надихались лаку, посміялись (то все виглядало, ніби ми чогось нанюхались), але таки закінчили ту марудну роботу. Зате потім була ціла купа фану і наші старання всі оцінили по достоїнству :).

Р: Була в нас і супер пара вечора – Оксана і Юра. Оксані років з 23, Юрі – з 13. Разом вони "відіжгли" по повній, взявши участь фактично у всіх конкурсах, включаючи голубку. І коли голуби піднімали голубок Юра не відпустив рук, тримав разом з усіма, не розімкнувши рук.

Петька і Софка суперово справилися з ролями дружби і дружки, особливо Петрик, який взяв гірко в свої руки :).

Була ще одна пара, в якої цього дня було 23 роки весілля (вуйко і вуйна Анни), до того ж в вуйка ще був День народження. Всі молодці – гуляли так, як в 18 років, незважаючи на вік і здоров’я. Музика в нас була виключно українська, багато Білозір, були в нас і Гайдамаки, які відбирали багато сили, але приносили дуже багато задоволення. Руслана і Сердючка (піду в садочок, наїмся черв’ячків) – весільні мегахіти.

Гуляли ми до 11:30 вечора, а після того фактично всі гості розійшлися.

А: Про подальші події того вечора більше розказувати не будемо, нехай це залишається таємницею ;). А загалом обоє кажемо, що свято вдалось і на славу. Звичайно - всім не вгодиш, але оскільки свято було наше, себто молодих, і ми ним більш, ніж задоволені, то думки інших людей тут просто не розглядаються (вже нас звиняйте ;)). Всі, хто хоче подивитись більше фотографій - звертайтесь, будемо раді поділитись тими чудовими моментами на знимках, які самі пережили. А це свято залишило багато спогадів, і тільки приємних, величезну купу чудових емоції, найкращих вражень і просто світло нашої любові.

P.S. До речі, тепер ми обоє будемо публікуватись на цьому блозі, оскільки ми вже сім’я і просто немає резону публікуватись окремо. Так що раді всім, хто сюди завітав і також будемо раді вашим коментам ;).