ПРО НАШЕ ВЕСІЛЛЯ

Р: Так, Роман і Анна (себто ми) тепер уже сім’я, бо ми відгуляли наше весілля, сказали один одному так і перед людьми і перед Богом, і тепер насолоджуємося спільним життям, і всіма його приколами. Приколи всі приємні, подія (весілля) була давно планована, і втілилася в життя сонячного, дуже теплого, осіннього незабутнього дня 22 вересня. 21 вересня в нас було 2 роки з моменту, коли ми почали зустрічатися. Першопочатково весілля планувалося саме на цю дату, але потім мені "відкрилася" істина, що в п’ятницю весілля робити не можна, бо то піст.

Освідчення, яке мусить передувати кожному весіллю, відбулося 18 червня, коли в Анни був День народження, а в мене був подарунок у вигляді заручального кільця. Хто бачив кільце, мусить зі мною погодитися – виглядає воно класично заручальним, з "діамантом" по центру. Відтоді почалася інтенсивна підготовка до весілля. По буднях ми билися над сценарієм, плануванням і вигадуванням того, як весілля має відбуватися. По вихідних ми займалися практичною стороною – шукали зал, музику, купляли всяку всячину… За одягом довелося з’їздити в Чернівці (див. пост раніше), за зал і музику – виявилося, що люди "бронюють" ще з Нового року, того варіантів в нас було небагато, але як на мене, вийшло краще всіх :) – без зайвої скромності.

Розповім про "родзинки" свята, а тоді про як все було, і нарешті ви подивитеся фотографії.

Зал. Зал в нас бачив ще мабуть весілля двох попередніх поколінь. "Верховина", в якій відбулося дійство, це знайома всім мешканцям Долини назва. Колись це був дуже потужний ресторан, зараз він звівся до рівня кафе, і не дуже популярного. Проте головне – вони здають в оренду зал, а зал оформлений в бойківському стилі – з різьбленого дерева, яким оббиті вікна, стіни і стеля. Зал акуратний, з великою сценою і простором для танців. Звичайно, довелося поприбирати, приховати деякі дірки від часу, повкручувати лампочок, і…

Шарики (по-українськи кульки). Слово шарики асоціюється з іншим словом – свято. Шариками свято не зіпсуєш. Вирішили ми, і замовили 600 шариків (шістсот), що вилилося в 200 з копійками гривень, і створило атмосферу свята, якого ще не бачив наш зал мабуть ніколи :). Уявіть собі матовий насичений червоний з глянцевим білим – це були кольори нашого свята. Такими були шарики, стіл був також ідеально білий, з червоно-білими салфетками. На прикрашання залу пішло 8 годин натхненної праці 6,5 людей (чому з половиною – бо остання людина, Надіна Юля приєдналася вже наприкінці, десь по 12). Величезне дякую Петрику, який повозив все можливе і неможливе (включаючи супер компресор, без якого поскручували би ми собі всі щелепи), Костіку і Софійці за грандіозну кількість надутих і зав’язаних кульок, і зроблене ними серце, Наді за настрій і прив’язані лєнточки. Коли ми тільки розпочали "процес" прикрашання, то не вірилося, що дійсно всі 600 кульок використаємо, але мало помалу, усі задіялися, зайняли саме їм відведені місця, і получилося… ух, захоплює дух.

А: Мушу також додати, що атмосфера була просто неймовірно святкова, під-час процесу прибирання залу і надування шариків. Взагалі, коли компресор нагрівався, ми йому давали трохи часу відпочити, тоді в рух йшов ручний насос до надувного матрацу, який хоч і важче, але також справлявся з завданням надування шариків. Щоправда, не без людської допомоги і це визивало просто шквал жартів та сміху.

Також Роман поринув просто з головою у процес прикрашання залу саме шариками. Ідей було просто море, а процес накривав. Але оскільки я займалась сервіруванням столу (хоч для 30 чоловік це і не багато, але процес трудомісткий і ще ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБІ Костіку за яскраві ідеї) то ця частина принесла неабияке задоволення молодому ;).

Практично як і всім, у переддень весілля для сну нам відвелось тільки 4-5 годин. Хоча зі слухів, скажу вам, що це дуже і дуже не мало ;). Дехто взагалі не влягається спатки, а якщо і спить то 1-2 годинки.

Р: Перед весіллям робочий день починався, доповнювався і закінчувався слідкуванням за прогнозом погоди. І ура, на наше весілля було тепло, по-весняному, природа вже була забарвлена осінню, а настрій був по-літньому спекотно-веселий.

Ранок був зовсім буденним – треба було повозити все, що ще не довезли до ресторану. Далі – митися-бритися, і прибирати в хаті. Ще в 11 годині ранку я мив підлогу, а вже за півгодини до нас почали збиратися гості. Весілля було заплановане на 32 людей, і всі 32 прийшли – сама близька родина і друзі. А далі все пішло по чіткому спланованому графіку. Без несподіванок, на одному диханні і з дуже позитивним настроєм.

А: Так, так, зранку все було просто нереально спокійно. Хоча були і каверзи. Спочатку все йшло ідеально! Зачіска, якою я була абсолютно задоволена, мушу визнати, перукарка виправдала всі мої сподівання і мабуть просто відчула, що мені тоді було потрібно , зачіска по часу просто ідеально мене влаштувала. Приїхавши додому вже у фаті я зустріла тільки тата, який звичайно ж розчулився. А потім час почав летіти і всі подіїх складались у ланцюжок одна за іншою.

Р: Заїхали по молоду, суцільні овації, і хоча я бачив весільне плаття задовго до весілля, як і всі аксесуари до нього, але виглядала Анна з ніг зшибаюче. Чесно-чесно. Батьки помаленьку почали плакати, Анна також просльозилася, коли нас благословляли, і, здається, то були останні сльози. Адже подія радісна, і далі у всіх був дуже хороший настрій.

А: Роман теж виглядав не гірше і в мене теж заперло дух, коли я його побачила ;). Ну от ми і обмінялись компліментами, хоча це приємно :))).

Р: Загс. Загс в Долині відбабахали просто афігеть. Все під євро, чистенько і по європейськи. Тітонька говорила віршами, прозою і просто піднесено майже 25 хвилин. Встигли і потанцювати, і під гімн постояти, і з батьками перецілуватися, і привітання від гостей прийняти. Програма в них продумана, а ми сказали свої перші так, і стали подружжям для суспільства. Обмінялися обручками, тут теж ціла історія. Обручки ми робили під замовлення, з нашим, особистим візерунком, з білого золота. А пальчики в нас майже однакового діаметру, тому дуже важко відрізнити обручку одну від другої. Тому доводилося призиратися.

А: А ще, як то вже повелося нас вирішили попоїти шампанським, як новоспечене подружжя і звичайно, як годиться дали цукерки, щоб, таки би мовити, закусити. Ну от ми взяли по цукерці а тут раптом і гімн України включили. Кумедно було, бо якось цукерки жувати не пасувало (ми обличчям стояли до всіх присутніх) і ковтнути їх не виходило. От стояли молодята протягом всього гімну і цукерками давились. На деяких фото навіть видно, що ротики у нас не пусті :).

Р: Церква. Церемонію проводив священик-інтелектуал, він нам симпатичний як людина, і ще приколіст по сумісництву. Захід в церквку почався з приколу – священик сказав-перепитав – "Роман і Анна", а далі повторив "Роман енд Анна" :). Мило і дотепно. Сама церемонія пройшла як за 5 хвилин – протягом всього таїнства співав дитячий хор, і це додавало церемонії якоїсь божественності і легкості. До церкви ми прийшли на 25 хвилин раніше, тому мали достатньо часу пофотографуватися, понасолоджуватися погодою і тим, що відбувається.

А: Додам трішки про дитячой хор - теперішній керівник хору, це бувший керівник ансамблю "Діти Світла" і мушу сказати перший і найкращий керівник, бо ніхто не вклав в той ансамбль стільки праці і серця, як Божена Олексіївна. Ансамбль - це славнозвісне заняття для Софійки і мене протягом нашої юності. Насправді ми були членами того ансамблю 10 років, але то інша історія. Так от, цей хор під керівництвом Божени Олексіївни існує вже 7 років і співають діти виключно акапелло - що означає без фонограми, чи будь-якої музики. Хор просто супер і спів його зачаровує. Признаюсь, що завжди мріяла. аби на мому весіллі, точніше вінчанні, лунав такий спів. І діти ці справились зі своїм завданням просто на ура. Дякуємо і їм за це.

Р: Ресторан. Гулянка почалася з 3 години дня. І тут ми найбільше виявили своє "не так як у всіх". Як вже тепер всі кажуть, самі весілля придумали, організували, самі його провели, і повеселилися. Музикантів в нас не було – притягнули велику колонку, комп’ютер, купили мікрофона – і музична частина святкування готова. Придумали конкурсів, призи, всі підводки – і поїхали. Ми були і ведучими, і тамадою, і старостою. Поїхали фотографуватися (фотографа ми також не наймали) – в нас було 3 цифрових фотоапарата, і фотографії получилися душевні, нестандартні, і дуже яскраві. Весіль того дня було дуже-дуже багато, коли ми вже зібралися їхати геть від пам’ятника Шевченкові, утворилася справжня черга з весіль. Мали дуже талановитих художників-постановників – Надю, яка взагалі стала офіційним фотографом весілля і Софку, яка видала більшість нестандартних фотографій. Велике ДЯКУЄМО дівчатам за страння, бо фотографій дійсно багато і вони всі дуже гарні.

А: Так, процес фотографуння був насичений багатьма жартами, зокрема, коли молоду відіслали на гірку (в платті), щоб зробити фотографію, де молодий тримає на долоні молоду, і всі компанія просто заливалась сміхом, бо молода на горбику просто злилась з небом і перетворилась на плямку. Фото невдале, тому його виставляти на показ не будемо ;). Натомість фото молодого на долоні молодої - досить не погане.

Р: З конкурсів найбільше фану принесли конкурси з стільцями, кіндерами і голубка (яку провів Костік). Гості у нас получали титули – самого шустрого, найобізнанішого, і т.д. гостя. Не забули про нагородження батьків титулами Тещі/Тестя і Свекрухи/Свекра. Стрічки ми малювали до 1 години ночі лаком до нігтів. Насолодилися процесом по повній, а батькам було приємно. Ще у нас була показуха, караоке, запитання про молодят і купа всього іншого.

А: Скільки сил та енергії забрали приготування, але найскладнішим завданням для нас виявилось підписування стрічок Тещі/Тестя та Свекрухи/Свекра. Не подумайте, що все так просто. Одного вечора ми сиділи з тими стрічками до 1:30 ночі :). Старались, виводили кожну буквочку. Надихались лаку, посміялись (то все виглядало, ніби ми чогось нанюхались), але таки закінчили ту марудну роботу. Зате потім була ціла купа фану і наші старання всі оцінили по достоїнству :).

Р: Була в нас і супер пара вечора – Оксана і Юра. Оксані років з 23, Юрі – з 13. Разом вони "відіжгли" по повній, взявши участь фактично у всіх конкурсах, включаючи голубку. І коли голуби піднімали голубок Юра не відпустив рук, тримав разом з усіма, не розімкнувши рук.

Петька і Софка суперово справилися з ролями дружби і дружки, особливо Петрик, який взяв гірко в свої руки :).

Була ще одна пара, в якої цього дня було 23 роки весілля (вуйко і вуйна Анни), до того ж в вуйка ще був День народження. Всі молодці – гуляли так, як в 18 років, незважаючи на вік і здоров’я. Музика в нас була виключно українська, багато Білозір, були в нас і Гайдамаки, які відбирали багато сили, але приносили дуже багато задоволення. Руслана і Сердючка (піду в садочок, наїмся черв’ячків) – весільні мегахіти.

Гуляли ми до 11:30 вечора, а після того фактично всі гості розійшлися.

А: Про подальші події того вечора більше розказувати не будемо, нехай це залишається таємницею ;). А загалом обоє кажемо, що свято вдалось і на славу. Звичайно - всім не вгодиш, але оскільки свято було наше, себто молодих, і ми ним більш, ніж задоволені, то думки інших людей тут просто не розглядаються (вже нас звиняйте ;)). Всі, хто хоче подивитись більше фотографій - звертайтесь, будемо раді поділитись тими чудовими моментами на знимках, які самі пережили. А це свято залишило багато спогадів, і тільки приємних, величезну купу чудових емоції, найкращих вражень і просто світло нашої любові.

P.S. До речі, тепер ми обоє будемо публікуватись на цьому блозі, оскільки ми вже сім’я і просто немає резону публікуватись окремо. Так що раді всім, хто сюди завітав і також будемо раді вашим коментам ;).