СКРИПКА...

Роздуми на тему: "Скрипка у моєму житті" давним давно заполонили душу. Колись давно, послухавши свого дідуся, я взялась за цю, так би мовити, тепер мрію - навчитись грати на чудо - інструменті, що дарує п’янкі мелодії серця. Так у 1990 році розпочались мої походи до музичної школи, які, як і для більшості дітей дуже швидко перетворились на обтяжливий обов’я зок, абсолютно непривабливе заняття. Якщо уроки по спеціальності, тобто, власне сама гра на скрипці видавались цікавими, а іноді навіть захопливими, це у випадку, коли вже все получається і мелодія просто лиється з-під смичка, то уроки по сольфеджіо, музлітературі і тим більше хорові уроки змушували докладати нелюдських зусиль, аби таки пересилити себе і відвідувати їх :). А що вже і казати про домашнє завдання, яке необхідно було виконувати в той час, коли дитяча душа рвалась на вулицю до друзів, або просто до телевізора :))). Мабуть кожен, кому довелось спробувати на своїй шкірі навчання у музичній школі зрозуміє мене цілком і повністю :).
Тому і не дивно, що за першої ж можливості у 1995 році я залишила музичну школу, яка тільки додавала мені зайвого клопоту :), так зрештою здавалось тоді.
Спершу я дуже раділа, бо ані батьки, ані вчителька скрипки, яка на той час пішла в декретну відпустку, більше не зачіпали теми гри на скрипці і моїх відвідин музичної школи. Та пройшов час і мимоволі серце здригалось, коли чуло гру цього унікального інструменту. Я почала розуміти, що це частинка мене, яку я бездумно відкинула. І тепер кожного разу обертаючись у минуле, задумуюсь, як все-таки важливо зберегти те, чому ти віддаєш час свого життя. Часом прогулюючись в Івано-Франківську по "Сотці", можна побачити чоловіка, який щиро грає на скрипці, заробляючи таким чином собі на життя. Коли мені щастить почути його гру, то завди зупиняюсь на хвильку, аби насолодитись звучанням мелодій його відчайдушної скрипки, бо у свою гру він вкладає душу, це відчувається...
Не буду говорити про сучасних "зірок естради", які не те що не показують ніякої майстерності гри на скрипці, а навіть паплюжать її.
Тому все далі задумуючись над подіями свого життя розумію, що маю одну із заповітних мрій, про яку згадую часто - придбати собі скрипочку і відновити ті знання, які були, та ще і додати до них нових :), аби могти порадувати себе та близьких гарними мелодіями і мабуть хоч так вшанувати пам’ять свого дідуся, який так мріяв почути колись душевний плач скрипки :)...
Насправді ідея проста - потрібно слухати свого серця і робити те, що до душі. На жаль, це нам не зажди вдається, іноді взагалі не вдається, та це життя, і якщо ми вже маємо честь виконувати в ньому свою роль, то треба робити це гідно, не зраджуючи своїх бажань, ідей і мрій. Чого вартує життя, якщо воно прожите без свята для душі, якщо весь час відведений на молодість та насолоду життям проведений на роботі, не помічаючи маленького чуда кожного дня? А чудо - воно всюди: те ж сонечко, та ж квіточка, чи пташка.
Мабуть іноді дуже важко усвідомити, яка твоя мета у цьому житті, що саме ти повинен зробити, але здається, якщо слухати свого серця і не гнатися за принадами життя без упину, то колись таки почується голос, що підкаже, чому ти тут. Зупинімся на мить і оглянімся, послухаймо свого серця, що воно кричить, чи тихенько шепоче нам, куди нас манить чарівний світ мрій і що нам сниться кожної ночі :). Бо життя біжить шаленим темпом, і потім просто може не вистачити часу на те, чого так хочеться зараз і що ми відкладаємо на колись...

ВЕСНА - ПОРА ВІДРОДЖЕННЯ!!!

Як всім відомо, весна приносить оновлення і відродження у світ після холодної зими, відпочинкової пори, сплячки для Землі :). Перші сонячні промінчики пробиваються крізь густі хмари і згодом вже заполоняють ціле небо, даруючи таке улюблене всіми нами тепло. Не даремно більшість людей обожнюють весну, адже і самопочуття і настрій, звичайно якщо Ви оптиміст, покращується до максимуму, а іноді просто зашкалює. Цей чудовий світло-зелений колір життя, який можна помітити усюди - і маленькі листочки на деревах і травичка, яка мов ніжне покривало вкриває землю, милує око. Весна вбирає наші краї у святкову одіж і Земля випромінює життєві сили, набиратись яких може кожен, залежно тільки від бажання ;).
Так от не тільки люди відчувають цей прилив довгоочікуваної відлиги та потепління, але ж і тваринки і рослинки. Так і наші кактуси, мабуть відчуваючи весну, вирішили принести щось нове і дуже гарне у цей світ- своє потомство :). Як висловлюються друзі - кактуси забрунькувались, шкода зараз тільки не маю тої чудної світлини, коли дітки (маленькі кактусенята) тримались своєї мами ;), бо на разі, зусиллями неземними вони відділені від неї і кожен отримав можливість розвиватись самостійно. Враховуючи, що батьківський кактус виявся дуже плодючим, і маленьких, ну просто надто багато, місця не достатньо, щоб розсадити кожного окремо, тому всіх, по можливості, поки розміщено поруч :).
Всі бажаючі завести кактус у своїй господарці (себто на робочому місці) запрошуються до співпраці. Кактус можна забрати безкоштовно, єдина прохання, аби бути спокійними за подальший розвиток виплеканих наслідників - посадіть дитя у горщик і не надто підливайте, точніше до квітня взагалі не підливайте ;). Тоді він порадує Вас гарними квіточками і довгими колючками наступної зими ;).
І на додачу, до Вашої уваги маленький елемент робочого місця, який зараз дуже милує око, і просто розслабляє ;).

ПРИНОСЬТЕ РАДІСТЬ У СВОЄ ЖИТТЯ І ЖИТТЯ БЛИЗЬКИХ ВАМ ЛЮДЕЙ ;)!!!
До речі, велике Дякую Роману за кактус, а то я б і не бачила цієї краси ;).

Радості життя

Ось і День Валентина промайнув - американське свято, яке у нас якось приживається, заставляючи людей вигадувати щось особливе цього дня. Сама ідея звичайно цікава, якщо не робити з неї культу. В нас цього року не вийшло саме на цей день замутити собі свято, так як ми хворіли паралельно :-), проте якраз такі свята можна і переносити, на відміну від Нового року, який не посунеш.
Вступ получився не дуже якийсь оптимістичний, я просто хотів поділитися новим виглядом мого робочого місця. Почав здалеку, а тепер по суті - кактус завдяки Анні переселився в супер модний новий домік, виставляю Вам його на показ, щоб завидували (білою завистю). кактус в доміку, вид зверху справа

кактус в доміку, вид спереду

А ще кактус виявився охочим до розмноження, і тепер підростає молоде покоління. Суть в чому? - Велике дякую коханій за супер оригінальний презент. Я хоч і не люблю подарунки як такі, але такі (див. вище) люблю дуже ;-).

Хай буде свято на робочому місці, гей гоп.

Кухонний комбайн – за і проти

Ідея купити комбайн мене навідала ще два роки тому, але шлях до її реалізації виявився тривалим. Спершу мама ніби хотіла комбайн, потім передумала, День народження пройшов, і мама його захотіла знову, тому цього разу я навіть і не думав над іншими варіантами подарунку. Зате за 2 роки був час зібрати думки людей знаючих, хто вже купив собі цю чудо машинку, без якої середньо-статична європейська сім’я навряд чи уявляє свій побут. Думки були різні, основна ідея, що мене насторожувала – використання комбайна виключно по святах, тому що мити його довше, ніж зробити те ж, тільки вручну… Але то була думка дилетантів, які по ходу привикання до "чуда техніки" переконалися, що річ потрібна – можна зробити стільки всього, що недоступно вручну… Ну, отже – BRAUN CombiMax 700 уже вдома. Щастя це коштувало 816 гривень (з знижкою в 5%). Минулого року приглядався до Мулінексівських комбайнів, вони подешевше, але якщо порівнювати по функціональності, то Браун далеко попереду. Та навіть сам вигляд (немаловажливий фактор при виборі, я Вам скажу :-) ) у Брауна якийсь посолідніший, виникає відчуття, що ця техніка буде служити довго. Консультант запевнила, що повернень саме цієї моделі в них не було жодного разу, гарантія 2 роки – і її (консультантську) справу зроблено.

На фото: маленька ємність використовується в основному для коктейлів і нарізання зелені чи подрібнення горіхів, велика – для соку, м’яса, тіста і іншої їди. Плавний регулятор швидкостей (з детальною інструкцією, які швидкості краще використовувати для яких продуктів), пульс режим

Спершу ми штудіювали інструкцію – там є що почитати, а головне описано до дрібниць, тому якщо читати уважно, питань не залишається. Ну що ж, перший плюс. Продумано все до дрібниць – як вмикати, переконатися що "юзер" все вкрутив як потрібно, і власні ручки з комбайну забрав. Спеціальні кришечки аби ховати всі рухомі приводи, які по суті безпечні, але все одно краще заховати – підхід, як на мене, максимально вірний, і вже хочеться пошвидше щось спробувати порубати чи помолоти… Ідея номер 1, що приходить в голову – деруни. На другий день перебування комбайна вдома, ними і зайнялися. Все, що треба зробити вручну – почистити картоплю. Хто очікує, що комбайн і це вміє робити – доведеться розчаруватися, або купляти уже почищену картоплю, чи генетично модифіковану, яка росте без шкірки :-). А далі процес іде "як по маслу" – якщо картопля мала, навіть не треба її подрібнювати – просто напихається в шахту для подачі продуктів, і попихачем легенько надавлюється однією рукою. Зусилля мінімальне, зате процес проходить на ура. Аби повечеряти сім’ї з 3 людей на все про все піде не більше 5 хвилин, включаючи подрібнення цибулі.
Після цього маму навідало типове для початківців запитання "а що я з ним далі робити буду, хай стоїть", але інтерес бере верх. Наступного дня ми "пошинкували" огірок в салат – руками так не зробиш, через ті шматочки огірка можна було (якщо напрягтися) розглядати навколишній світ. Мені посмакувало ;-).
Ще через день випробували найважчу операцію – помол м’яса. Ось коли ми були дійсно вражені. 700 грам м’яса (максимальна загрузка) за 20 секунд перетворилися в дрібно мелений фарш, і це без ніяких видимих зусиль з сторони комбайну. Ну та, перші кілька секунд є відчуття, що він працює, а далі – тільки розмішує. Зате результат змушує повірити, що м’ясорубка вимирає як клас, мама зразу згадала процес миття м’ясорубки, вигрібання м’яса з ножів і т.д. Комбайн мити – одне задоволення – чаша поміщається під струмінь води, і це, власне кажучи, усе. Шматочкам їжі навіть немає де зачепитися, тому нічого виколупувати не доведеться. Так само відразу потрібно помити ножі, бо вже як засохнуть, то мороки буде трохи.
Ще через день мама уже зовсім освоїлися з технікою, і замутила "пляцок" з яблуками – тісто місив комбайн, яйця збивав комбайн, яблука різав він же, тер сир. Не знаю що там ще вона робила, але результат був ням-ням, і пішов на ура. Одним словом річ шикарна, і ще вона вміє:
- вижимати сік з цитрусових (окрема насадка) і твердих фруктів, до 2 літрів за один захід; - шинкувати і нарізати стружкою різного діаметру;
- порізка для жарки, наприклад картоплі фрі;
- змішування коктейлів.

Слід віддати німцям належне за те, як ця штука зроблена – я вже про це казав, але при використанні дійсно складається враження продуманості і зручності. Навіть на коробці в якій він поставляється є інструкція, як його туди складати – бо наугад нізащо би не вийшло :-). Рекомендую – це висновок. "За" багато, див. вище, "проти" хіба що - поки ми не придумали куди складати всі насадки, а місця вони займають на коробку середніх розмірів, плюс сам комбайн.

До Дня Закоханих ;)...

Ось наближається дуже романтичне свято - День Закоханих, себто День Святого Валентина :), і знаєте, все частіше помічаю, що настрій романтичний, сповнений закоханості та світло-рожевих легких мрій :). Гарне свято, дуже його люблю. Воно ніби дарує надію, оновлює і просто оберігає два закохані серця, люблячі серця, які прагнуть одне до одного через віки, далечінь, через цілий світ... Найщасливіші люди - це ті, які зустріли свою половинку, яким вдалося впізнати те єдине, рідне серце серед океану байджості та нещирості, ті, яким через роки вдається берегти своє кохання, як найцінніший скарб і всі зусилля тих двох найрідніших у цілому всесвіті сердець увінчані винагородою власного унікального почуття - найбільшого їхнього щастя, смислу їхнього життя, яке одне на двох. Немає щасливіших, за тих двох, які живуть життя своєю любов’ю, які бережуть свій світ, які цінують його понад усе :).
Мабуть, хтось може сказати, що висловлювання надто пафосні і у реальності такого не буває - та я заперечу, стверджуючи, що це і є суть нашого життя :) і саме можливість переживати, відчувати і усвідомлювати цей скарб, що називається взаємним коханням, робить нас щасливими людьми :). Не просто щасливими, а найщасливішими у своєму світі, світі двох закоханих і рідних сердець.
Всім, хто ще не зустрів своєї половинки, бажаю якнайскоріше її зустріти і розпочати новий етап свого життя сповнений чуттєвими пережиттями палкого кохання ;), гадаю це актуально в переддень такого чудового свята :), а всім хто вже став щасливчиком, якому вдалось зустріти ту частку життя, якої так не вистачало :) - бережіть свою любов, віддавайтесь їй повністю, що ще в цьому житті може вартувати так багато, як не це чудове почуття, яке і є щастям ;)?


P.S. Велике ДЯКУЮ мому коханому за те, що знайшов мене! Немає нікого і нічого ціннішого за тебе у моєму житті :) ...