Новий рік на поріг

 З Наступаючим! Хай у Новому році в вас буде більше часу на гарні справи, більше гарного настрою і більше посмішок! Драконський рік хай дає енергію, але без вогню ;)

Наші підсумки року:
- Оленка приєдналася до нас (поза пузом) 27 червня. Це і була головна подія цього року
- Анна стала хресною. А похресник - племінник, він же Матвій. То в Анни перший похресник
- Олеся почала ходити на горщик, а згодом ми забули про більші підгузники. Менші ще доведеться купляти і в наступному році :)
- ми досі без свого кутка, але історія помалу близиться до хеппі-енду - будинок введений в експлуатацію, всі комунікації підведено - чекаємо на документи. А тоді продавати квартиру в Франківську і купляти у Львові. Головне завдання на рік 2012-ий
- наїздили перших 10 000 км, дуже задоволені з своєї маленької-місткої машини. Що ми нею тільки не возили - починаючи вщерть набитим багажником на вихідні (коляска, велика дорожня сумка, 4-5 рюкзаків, 70 літрів води іще якась дрібнотина), і закінчуючи дитячим ліжком
- купили посудомийку. І не зрозуміли, як жили до того. Явно були дурні, помудрішали. Економимо купу часу, води (і, відповідно, грошей), і просто свої руки
- на роботі здебільшого все рухалося в сторону збільшення - особливо кількість людей на проекті (Базарвойс це вже більше 90 класних спеціалістів!), хоча критичне ставлення до компанії тільки посилилося
- відсвяткували 4-ту річницю одруження. І запланували море на наступну річцницю - лічильник вже рахує!

 І кілька слів про поточне. Фото - то наша хатка. В четвер повернулися з Долини, і пішли ввечері по ялинку. Найближчка точка продажу - Привокзальний ринок. Це добрих 25 хвилин ходьби в хорошому темпі. Ми пішли з коляскою, і обома дітьми. На дорогу туди і назад витратили 2 з копійками години. Зате купили гарну велику ялинку, і успішно, мілкими перебіжками (коли діти не плакали :) ) притарабанили її додому. В четвер сил ніяких не залишилося. Тому прикрашання ялинки відклали до пятниці.

В пятницю пережили святковий закупівельний ажіотаж - за 2 години витрали більше 1200 гривень, і в супермаркеті все рівно нам не вистачило грошей - довелося розраховуватися карткою (і як добре, що там були гроші!) Зате в нас тепер їди на тиждень вперед, а шампанського то і на всі свята :)

Сьогодні ми дві захекані білочки, особливо Анна. Готували їсти, прибирали - вишкрябували всі закутки, бавили дітей, і ось, нареші усе готово (майже). Тепер ідемо прогулятися до парку (шкода, що нема снігу), тоді гарно покупатися перед Новим Роком, і святкувати!


Гарна традиція кожного року - купляти нові гірлянди на ялинку. І цього року без них не обійшлося. А завдяки Софії з Іваном, які перестріли Миколая з новими іграшками, у нас їх також стало більше. Тому в нас все таке весело-новорічне, аж в очах миготить. Та власне що получилося - оцінюйте самі:
фото 1 - ялинка (сорі за незакриту шафу :) )
фото 2 - ялинка інсайд - 1
фото 3 - ялинка інсайд - 2
фото 4 - наша жила площа. В кадрі - ялинка, сніжинки на шафі-купе, паперові гірлянди під стелею, і білі та голубі гірлянди по периметру стелі.

Забагато? Може і так, але Олесі і Оленці подобається. Ми старалися :)

Почуємося в Новому році, сподіваємося мати трохи більше часу на блог. Стаття про Туреччину-2009 так і висить в чорновиках, треба вибрати фотографії. Усе-усе наздоженемо, головне не пропускати яскраві миті поточного, а вже який рік - неважливо! Будьмо

історії одних вихідних

У Львові жарко. Жара липка. Падає дощ, а тоді пече. Забули виключити підігрів? :)

На вихідних ми повернулися до звичного режиму. Потрапили на базар. Оленка в слінгу, Олеся в тата "на коркошах". Всі разом - машиною. Скупилися. Приїхали додому. Жарко. Зібралися на озеро, правда аж в 6:45. 35 хв їзди, і ми на Янівських ставах в Івано-Франковому (не путати з Івано-Франківськом!). Кілька раз по дорозі думали повертатися назад - у Львові збиралося на дощ. Але на місці все було доволі непогано, і ще через хвилин 30 навіть виглянуло сонечко.

Вкотре переконалися, що Олеся жаба. Цілу годину, що ми були на озері, вона не вилазила з води. Уже гарно загрібає руками, і бовтає ногами. Скоро будемо плавати. Оленка і Анна посиділи на бережку, подихали свіжим повітрям, відійшли від жари.

Вода сіра, бо вже вечір.

Не можу втриматися, аби не поділитися фотками з того ж озера, але в червні. Коли одних гарних вихідних ми вибиралися туди і в суботу, і в неділю.

А за наступне фото велике спасибі Івану, воно відразу потрапило в топ найкращих. Капелюх, звісно, Аннин, але ну які діти питають, чий він?

Що нам подобається у Львові зараз, так це те, що тут щось роблять, аби місто стало кращим. І не тільки дороги до Євро-2012, які можуть зіпсуватися швидше, ніж дороблять останню. І не стадіон, на якому проведуть чи то три, чи то чотири гри. Тут проводять фестивалі, сюди пробують привабити туристів. Тут ремонтують парки!

Не знаю чи пам'ятаєте Ви, але я пам'ятав про публікацію багаторічної давності. Ось вона. Якраз тоді і йшлося про Стрийський парк, його жалюгідний стан. Так ось. ВСЕ змінилося! В парку уже два роки наводили порядок, і зараз його можна сміливо назвати парком європейського зразка. Тут є: лавочки, безліч пішохідних, впорядкованих доріжок, які сходяться і розходяться, йдуть вверх і вниз, ліхтарі з сучасними економними лампами, розчищені кущі і впорядковані дерева, озеро з лебедями, і ВІН ... ФОНТАН! Уважно подивіться на фото того, що було раніше, і те, що є тепер:

- вода б'є по периметру, вертикально вгору. крім того з труб по внутрішньому радіусі вода б'є "парасольками". все це разом складається в доволі цікаву (хай і не дуже різноманітну) композицію. момент, коли на зовнішньому радіусі несподівано піднімається багацько стовпчиків води, викликав дикий захват Олесі

- Олеся, Анна і Оленка (в колясці :) )

Культура, звісно, підхромує, і багато людей залазять в фонтан, і на лебедів - пофотографуватися, і себе показати. Але загалом всім подобається, а ввечері ще має бути підсвітка. Фонтан став окрасою центральної частини парку. А Олеся оцінила свіжість, яку він може дарувати - в одному місці можна було стати біля фонтану так, що всі бризки летіли прямо на тебе, тому додому ми йшли "вологуваті" :)

Ну і ще кілька сімейних фото з тієї прогулянки:

- нам подобається несподіваність ландшафту - дуже відмінна за кожним поворотом

- фото з "автоспуску"

- безплатний атракціон

- Олеся заставляє робити ще фото з "автоспуску". тому що це значить що 5 секунд тато біжить з Олесею на руках від фотіка до мами ;)

До моря залишилося чуть-чуть більше року. Уже плануємо Туреччину, на осінь наступного року. Скоро плануємо поділитися враженнями від відпочинку попереднього: Туреччина-2010, з Олесею в головній ролі, звісно. Такі події вартують назви цього блогу. Єдине спати залишилося менше. Але треба ловити це бажання поділитися ;)

Оленка - з Днем народження!

Оленка народилася 27 червня. Все було набагато швидше і легше, ніж першого разу (при тому, що перший раз ми також не вважаємо складним). В 17:45 в мене закінчився статус кол, в 18:20 Іван привіз нас в пологовий, в 21:15 Оленка показала нам свої блакитні оченята, попробувала на смак мамине молочко, і офіційно збільшила нашу сім'ю до 4-ох осіб.

Ми дико задоволені лікаркою. Велике-велике спасибі Любомирі Петрівні Литвинчук! Оленка продовжила богатирські тенденції наших діток :) - 4 кг 300 грам, 55 см. Відразу після народження медперсонал навіть робив ставки  - буде вона важчою за 4 кг 300 грам, чи легшою. Лікарка вгадала до грама :) Анна молодчинка, народила без жодного розриву чи навіть тріщинки, тому за 3 години уже змогла прийняти душ, сидіти і ходити. А в четвер біля 5-ої години дня ми вже виписалися додому, таким чином пробувши в пологовому менше 3 днів (каюся, нас просили нікому цього не казати, але Ви ж не скажете нікому, правда? :) )

Самі пологи запам'ятаються як доволі швидкі, і з кумедними моментами. В мене враження залишиться про перерізання пуповини - я взагалі то не планував, минулого разу ніхто не пропонував. А тут я собі стою збоку, а мені:
- йди мий руки!
- нашо?
- будеш пуповину перерізати!
- ... а точно треба?
- а як же! як це тато був на родах і пуповину не переріже!

Ну нічого такого надзвичайного в цьому, звісно, нема, але пуповина то такий міцний доволі шнурочок (ще й слизький), а ножиці звісно не дуже гострі (ще радянські мабуть). Ну  то довелося так прилаштуватися гарно, аби її перерізати.

А потім лікарка вирішила поглибити наші знання з біології людини, і запропонувала нам подивитися на плаценту. Ми якось не те що б горіли бажанням, але запитавши чи хочемо ми дивитися, часу на роздуми нам не дали, відповідно довелося дивитися. Уявіть собі щось таке на дві долоні докупи по площі, по формі схоже на м'ясний стейк, по товщині - сантиметра 3, а все решта - ну точнісінько стейк (м'ясо, кров і все таке). Після пологів готовий до всього, тому це сприймається як гарний лікарський жарт.

Оленка почувається добре, в неділю 10 липня похрестили. Хрестини були в Долині, відповідно були всі родичі, велике застілля, і Аннина мама так і не лягала спати нічку перед хрестинами (голубці і все таке :) - величезне дякуємо за всі старання!). Було дуже жарко, Оленка після хрещення пішла в червону крапинку, і тільки за два дні відновила звичний колір. Одним словом трохи намучили дитину. А ще й ввечері поверталися до Львова, потрапили в сильну грозу, стояли 25 хв в пробці на в'їзді до Львова, і тому полягали спати в 1-ій ночі.

 - перший день після народження

- ми - вдома

 - хрестини. Кум і кума: Соломійка і Михайлик.  Анна і Софіяпозаду. 

Окрема історія - це Олеся. Вона мужньо перенесла період, поки мама була в лікарні. Звісно, згадувала, і час від часу кликала маму, але дуже чемно вислуховувала пояснення про те, що мама поїхала в лікарню народити лялю, і дуже скоро повернеться.

Повернення получилося дуже сентиментальним. Олеся якраз спала. Ми тихенько зайшли до хати, а потім вона проснулася і не могла повірити, що мама вдома. А потім як прилипла до Анни... А потім вона так несміливо почала поглядати в сторону Оленки. А потім ближче і ближче, аж поки не доторкнулася до ручки і не сказала "ляля". Наступні кілька днів ляля була в центрі уваги - Олеся її і цьомала, і гладила, і витягувала ручки з "розпашонок", і будила, коли ляля спала.

Були вже кілька моментів ревнощів, особливо ввечері, коли ми лягали спати. Оленка смокче цицю, а Олеся тоді вимагає, аби Анна її обійняла. Або коли Олеся хоче в колиску, чи в Оленкине крісло-гойдалку (яке подарували на роботі. Дуже дякую!) Але загалом це одиничні випадки, а більшу частину часу Оленка цьомана і голублена Олесею. З чого ми не можемо не тішитися.

Давно не було постів, і не знаю коли буде наступний :) Тому якщо Вам цікаво як виглядає зараз наша Олеся, то ось і фото:

- Олеся зараз. Підстрижена, і в люльці від коляски (поки там нема Оленки, там сидить Олеся :) )

Ну і на рахунок імені. Багато хто питає, чи не будемо ми плутати Оленку і Олесю. Ну спершу ми заговорювалися, але не від того, що імена схожі, а від звички, що в нас була тільки Олеся. А тепер звикли, і путати нікого не будемо. Ну от подобаються нам імена на Оле..., і нічого з цим не зробиш. А якщо вірити описам характерів людей по іменах (в що ми, звісно, не віримо), то Олена і Олеся дуже схожі по характерах, і йдуть в таких книжках підряд ;) - щось в цьому є!

Сьогодні вихідний, і ми уже зуміли вчотирьох вибратися на базар (життя повертається в звичне русло!), а зараз плануємо поїхати на озеро, бо ввечері вже має бути дощ. Пройде жара - буде легше, а то наразі купання всієї сім'ї кожного вечора займає доволі таки багато часу  :) - звикаємо ...