Оленка - з Днем народження!

Оленка народилася 27 червня. Все було набагато швидше і легше, ніж першого разу (при тому, що перший раз ми також не вважаємо складним). В 17:45 в мене закінчився статус кол, в 18:20 Іван привіз нас в пологовий, в 21:15 Оленка показала нам свої блакитні оченята, попробувала на смак мамине молочко, і офіційно збільшила нашу сім'ю до 4-ох осіб.

Ми дико задоволені лікаркою. Велике-велике спасибі Любомирі Петрівні Литвинчук! Оленка продовжила богатирські тенденції наших діток :) - 4 кг 300 грам, 55 см. Відразу після народження медперсонал навіть робив ставки  - буде вона важчою за 4 кг 300 грам, чи легшою. Лікарка вгадала до грама :) Анна молодчинка, народила без жодного розриву чи навіть тріщинки, тому за 3 години уже змогла прийняти душ, сидіти і ходити. А в четвер біля 5-ої години дня ми вже виписалися додому, таким чином пробувши в пологовому менше 3 днів (каюся, нас просили нікому цього не казати, але Ви ж не скажете нікому, правда? :) )

Самі пологи запам'ятаються як доволі швидкі, і з кумедними моментами. В мене враження залишиться про перерізання пуповини - я взагалі то не планував, минулого разу ніхто не пропонував. А тут я собі стою збоку, а мені:
- йди мий руки!
- нашо?
- будеш пуповину перерізати!
- ... а точно треба?
- а як же! як це тато був на родах і пуповину не переріже!

Ну нічого такого надзвичайного в цьому, звісно, нема, але пуповина то такий міцний доволі шнурочок (ще й слизький), а ножиці звісно не дуже гострі (ще радянські мабуть). Ну  то довелося так прилаштуватися гарно, аби її перерізати.

А потім лікарка вирішила поглибити наші знання з біології людини, і запропонувала нам подивитися на плаценту. Ми якось не те що б горіли бажанням, але запитавши чи хочемо ми дивитися, часу на роздуми нам не дали, відповідно довелося дивитися. Уявіть собі щось таке на дві долоні докупи по площі, по формі схоже на м'ясний стейк, по товщині - сантиметра 3, а все решта - ну точнісінько стейк (м'ясо, кров і все таке). Після пологів готовий до всього, тому це сприймається як гарний лікарський жарт.

Оленка почувається добре, в неділю 10 липня похрестили. Хрестини були в Долині, відповідно були всі родичі, велике застілля, і Аннина мама так і не лягала спати нічку перед хрестинами (голубці і все таке :) - величезне дякуємо за всі старання!). Було дуже жарко, Оленка після хрещення пішла в червону крапинку, і тільки за два дні відновила звичний колір. Одним словом трохи намучили дитину. А ще й ввечері поверталися до Львова, потрапили в сильну грозу, стояли 25 хв в пробці на в'їзді до Львова, і тому полягали спати в 1-ій ночі.

 - перший день після народження

- ми - вдома

 - хрестини. Кум і кума: Соломійка і Михайлик.  Анна і Софіяпозаду. 

Окрема історія - це Олеся. Вона мужньо перенесла період, поки мама була в лікарні. Звісно, згадувала, і час від часу кликала маму, але дуже чемно вислуховувала пояснення про те, що мама поїхала в лікарню народити лялю, і дуже скоро повернеться.

Повернення получилося дуже сентиментальним. Олеся якраз спала. Ми тихенько зайшли до хати, а потім вона проснулася і не могла повірити, що мама вдома. А потім як прилипла до Анни... А потім вона так несміливо почала поглядати в сторону Оленки. А потім ближче і ближче, аж поки не доторкнулася до ручки і не сказала "ляля". Наступні кілька днів ляля була в центрі уваги - Олеся її і цьомала, і гладила, і витягувала ручки з "розпашонок", і будила, коли ляля спала.

Були вже кілька моментів ревнощів, особливо ввечері, коли ми лягали спати. Оленка смокче цицю, а Олеся тоді вимагає, аби Анна її обійняла. Або коли Олеся хоче в колиску, чи в Оленкине крісло-гойдалку (яке подарували на роботі. Дуже дякую!) Але загалом це одиничні випадки, а більшу частину часу Оленка цьомана і голублена Олесею. З чого ми не можемо не тішитися.

Давно не було постів, і не знаю коли буде наступний :) Тому якщо Вам цікаво як виглядає зараз наша Олеся, то ось і фото:

- Олеся зараз. Підстрижена, і в люльці від коляски (поки там нема Оленки, там сидить Олеся :) )

Ну і на рахунок імені. Багато хто питає, чи не будемо ми плутати Оленку і Олесю. Ну спершу ми заговорювалися, але не від того, що імена схожі, а від звички, що в нас була тільки Олеся. А тепер звикли, і путати нікого не будемо. Ну от подобаються нам імена на Оле..., і нічого з цим не зробиш. А якщо вірити описам характерів людей по іменах (в що ми, звісно, не віримо), то Олена і Олеся дуже схожі по характерах, і йдуть в таких книжках підряд ;) - щось в цьому є!

Сьогодні вихідний, і ми уже зуміли вчотирьох вибратися на базар (життя повертається в звичне русло!), а зараз плануємо поїхати на озеро, бо ввечері вже має бути дощ. Пройде жара - буде легше, а то наразі купання всієї сім'ї кожного вечора займає доволі таки багато часу  :) - звикаємо ...