Робота як процес

Останніми днями на роботі відбулося стільки цікавих подій, що я вирішив це опублікувати. Цікавість їх є доволі специфічною, попробую образно змалювати

1) як ЦЕ роблять в нас
отже, в вівторок ми зібралися до спортзалу. в роздягалці до чарівної шторки сумнівного призначення додався чудо фен, вірніше ще не додався, а ми застали його в процесі додавання. Пішли позайматися, прийшли, і застали таку картину:

1.1) дві дирки на боковій стіні мабуть були початковим місцем де мало розміщуватися це чудо техніки

1.2) так виглядає чудо тухніки здалеку

1.3) чудо техніки зблизька - конструкція така, що дріт від розетки йде до коробки, яка наглухо кріпиться до стіни, і вже тоді від коробки - то самого фена

А тепер пробуємо сушити волосся:
тягнемся, тягнемся, тягнемся до розетки, але мабуть, все таки ніяк не дотягнемся, бо як ЦЕ ЗАВЖДИ РОБЛЯТЬ В НАС, шнура живлення не вистачить аби включити прилад в мережу. І дійсно, навіщо, якщо можна тепер буде економити на електроенергії, при тому, що в рекламних буклетах можна написати - ... спортзал з душем, обладнаним фенами... респект :-)

Та я насправді не злий, просто іронізую - ще один погляд на цих нещасних 10 сантиметрів :-)

Справедливості заради відмічу що сьогодні (в четвер) проблему вирішили пофіксати - і здається пішли шляхом переносу розетки, чи доштуковування дроту - перевірю наступного тижня ;-)

2) ініціатива карається
десь в понеділок попався мені лист від американсько-індуської братії, де вони жваво ось уже другий тиждень обговорювали якусь дурницю. я вирішив зекономити трохи їх дорогого часу на пустопорожні балачки, і написав як то можна за 5 хвилин вирішити... 2 дні пройшли в суцільній тишині, а тоді до мене прийшов лист. Розмова була та сама, тільки той момент, коли в неї встряв я, був звідти вилучений. В листі мене запитували - чи зможу я вирішити їх проблему, якщо використати приклад який вони мені дають - і далі по тексту МОЯ пропозиція, правда з зміненим форматуванням :-)! Розсмішило і додало гарного настрою! І скажіть потім що американці бояться плагіату - ну могли хоч би десь дрібним шрифтом помітити, хто це запропонував. А так ... Е-ех :-)

3) як вони працюють - це тоже з розряду американських історій. тиждень перепитую чувака, коли він подивитися до проблемки, він каже - дивлюся, не можу розібратися, треба допомоги. Наша людина починає до того дивитися ... і не може відвторити, бо це було вирішено з новим релізом. Запитання - на що пішов тиждень часу??? треба було відразу попробувати відтворити - один раз захотів схалявити ;-)

Зима, Кіно і Настрій

У Львів прийшла зима, причому я би навіть сказав не прийшла, а увірвалася... Нікого не запитала, не попередила, і навіть не почекала до вихідних. Тому доводиться ходити по сніжку в кросовках, і хоч на них і красується лейба дуже відомої фірми, але навряд чи геніальні конструктори взуття (чи просто китайці, до чого я більш схиляюся) продумували варіант використання літніх кросовок з тонюсінькою підошвою в умовах української наглої зими. Справа була по обіду, ніщо не віщувало снігу, а от коли ввечері виглянули в вікно, то все вже сталося, і ні на кого обідитися за це не довелося.
Було би це все геть погано, якби не феноменально влучний, потрібний, і просто випадковий відбій світла у нашому офісі. 6:30 вечора і орда програмістів, яким нема чим займатися. 5 хвилин шоку (як це так??? забрали улюблену роботу) і відхідняк відбувся - намалювалися плани на вечір, ура! свобода від коду, стереотипів і неприємної частини людства, що живе на тій стороні земної кульки ;-)
Ідея намбер 1 - піти на коньки. Як я давно на них не катався, і вже давно хочу... Про можливу чергу нас попередили заздалегідь, тому це не стало важким ударом - чекати було приблизно 30 хв, розвернулися і пішли на кіно.
Ідея нумер 2 - кіно. Вдалася, кіно називалося "ДежаВю", пригодницький екшн. Правда думки в результаті розділилися - Анна і я фільм зацінили, і в принципі ми його так і дивилися зацікавлено від початку і до кінця. А натовп сказав, що місцями фільм був дуже кволий, і нашого захоплення не поділили. Крім того, що нам обом сподобався фільм, ми обоє змерзли в кінотеатрі і пораділи, що не здали одяг в гардероб. Накрилися куртками як ковдрами, і додивлялися кіно в теплі і затишку, тримаючись за руки... Більше ніхто не змерз, тому залишилося константувати, що ходили ми не в той кінотеатр, не на те ж кіно, і взагалі самі :-).
Правда до фільму, і після нього ми всім великим натовпом (див. фото) гуляли по місту,(натовп на фоні зимового Львова, 23 січня 2007. Позаду - Оперний театр м. Львів - його не видно)

(Анна і я на фоні Правекс банку, дивитися треба на сніг)

засипаному снігом, ходили в Пузату Хату вечеряти, фоткалися і гиготали, коли було з чого. Трюки вечора - це сидіння на лавці засипаній снігом у виконанні Ю. і С. (так як А. звинуватив мене в тому, що я називаю всіх людей їх іменами на сторінках цього блогу, то я тепер буду ці імена скорочувати так, аби тільки ті, хто людей знає, могли їх ідентифікувати - правда не знаю, чи доберуться руки поредагувати старі пости - мабуть прийміть мене такого як я є :-) ), а також лежання на снігу у виконанні Ю. і майселф - фото додається. Прошу звернути особливу увагу на те, що вищезгадані події відбувалися в центрі міста, і тільки по випадковому збігу обставин не видно памятника Т.Ш., який був за нашими спинами.
( Ю. і Р. тримаються за руки, майже, я сподіваюся на фотці є ще куди подивитися :-) )

(захотіли й полетіли)

А тепер про Настрій. Настрій це штука яку не купиш за гроші. Гарний настрій це те, що дозволяє відчути, що цей день приніс тобі щось добре, це мабуть і є те, що визначає, чи людина щаслива чи ні. Гарний настрій складається з стількох факторів, і тільки їх баланс і гармонія може його забезпечити... Дружба, любов, погода - перші три, які спали на думку. Гарний настрій - право людини на кожен день. І не треба цей день перетворювати в суцільне заробляння грошей, бо якось за цим не вистачає часу просто на гарний настрій. Все таки добре, коли світло пропадає просто так, і можна подивитися на будній день з іншої точки зору.

П.С. Ще відмічу кілька фактів дня:
- додому прийшли в 1 ночі
- як все таки класно, коли в двох людей так співпадають думки, це завжди дивує і не привикаєш до такого ніяк

НОВИЙ 2007 РІК - БРАВО!!!!!

Ну що ж, вітаю всіх з Новим 2007 Р оком, який вже нарешті настав, і ми навіть встигли його відсвяткувати ;). І хоча сьогодні нас вже чекає буденна робота, та все ж, приємні враження і ще приємніші спогади святкування залишаться ще дуже на довго ;).

Розпочну, напевне, також з суботи. То був неймовірний похід в ліс за ялинкою, до речі, перший в моєму житті - за що вельми вдячна Роману, а то хто зна, якби не він, то невідомо, чи такий похід взагалі б і відбувся, бо я не дуже охоча до походів у ліс самотужки ;))). Краса неймовірна - ялиночки у легкому білосніжному вбранні, а на землі крізь біленький килимок пробивається, десь сухе ще з осені листя, десь травичка, і багато багато зелених ожинових кущів. Свіже повітря, голубе небо, ледь засіяне такими ж, як і сніг, білими хмарками і навіть іноді проглядало сонечко. Тут ми і шукали своїх новорічних красунь, в той же час не забували отримувати купу задоволення від чарівного зимового лісу :). Так ходили ми і насолоджувалсь аж до темної ніченьки, тому ялинки довелось зрізувати вже проти місяця, хоча наш місяць ясний того суботнього вечора виконував свою функцію більш, ніж на 100%, бо створював справжнє чарівно-казкове освітлення у лісі, наче допомагав знайти шлях назад, до вже побачених ялинок, які ще за дня нам пригледілись :). Потім ми дружно пішли додому, несучи свої ялинки (тут слід зазначити, що хто ніс, а хто і волік ;)). Одним словом, більш ніж 3 години пошуку головної новорічної прикраси дали таки добрячий заряд настрою напередодні справжнісінького Нового Року, хоча, прибирати цю красуню вже ввечері просто не залишилось сил, всі витрачені на її пошук :).

Отже, неділя ранок, згодом і обід - час приготувань до свята і саме час одягнути ялинку, а бажання нема - лінь привалила, так хочеться просто полежати, але розуміння факту, що Новий Рік не чекає змусило таки взятись до святого діла - вбирання ялинки :). Не повірите, але настрій і бажання зробити свою ялиночку чарівною з’явився відразу після розгортання першої іграшки. Чудові спогади дитинства і попередніх святкувань не покидали протягом всього процесу. Яке, все таки чудове свято - Новий Рік :). І от ялиночка вбрана і нарешті можна знову просто посидіти біля неї, вдихаючи п’янкий аромат хвої і заглядаючись на відблиски іграшок, деяким з них вже майже 50 років ;), це майже сімейна реліквія, яку бережуть, як зіницю ока, адже вона ще і батькам нагадаю про їхнє таке недалеке дитинство :).
Новий Рік невпинно наближається, приготування йдуть повним ходом і мандраж... Адже попереду незвідані простори майбутнього. Чудова мить бамкання курантів дозволить загадати щире бажання, яке йде з глибини серця і обдумується задовго до Нового Року і тільки це бажання варте того, щоб загадати його саме сьогодні, саме в цю мить. Нарешті всі зібрались за чудовим, святковим столом. Затишно і спокійно, по-домашньому. Всі в очікування того моменту, коли ми вже опинимось у 2007 році ;). А на столі купа смачнючих наїдків і де тут до схуднення, коли на тебе дивлять такі смачнючі страви, пробач моя фігуро, але стриматись нереально, бо Романова мама дійсно смачно готує ;) - браво і велике спасибі! І от, нарешті, 23:45, всі чекають на виступ призедента України, а його чомусь нема. Ми вже грішним ділом подумали, що і не буде, а раптом вирішили щось кардинально поміняти і відмінили цю щорічну промову ;). Але ні, виступ все таки відбувся, нажаль не дуже новоріний і не надто святковий - зате короткий, не довелося всіх 15 хвилин, як за попередніх призедентів, слухати їхні роздуми вголос ;).
Шампанське, бажання, усімшки, щасливі очі і щось неймовірне в душі - відчуття радості і щастя, настав Новий 2007 Рік :)!!!
Як то кажуть - посиділи на славу, забули про бенгальські вогники, які так старанно готували :), але своєї чарівності вони не втратили і після 12 :), подивились сусідські феєрверки, шкода, що сусіди не повідомляють про точну дату пуску своїх піроприбомбасів, було б непогано :))). І тим не менше, свято в розгарі. Трохи пізніше прийшов Петрик, дякуючи якому ми безпечно потрапили на міську ялинку :). А тут картінка просто надзвичайна - повно людей, і майже всі з шампаньким, феєрверки кругом, один за одним, найрізноманітніші. Добре, що українська душа щира - робить свято собі та навколишнім, це дозволяє міській владі гарно зекономити на святкуваннях ;) і благо, що тепер майже кожен може дозволити собі феєрверк на свято :). Сказати чесно, ялинка не погана, але могла б бути і краща, та чомусь не доручають це діло людям зі смаком, не дивлячись навіть, що робиться це для всього міста. Та не варто про ці дрібниці в час свята :). Отож, потусувались ми біля ялинки, потанцювали трішки (якщо так можна назвати легенькі коливання тіла та підскоки ;)), подивились на феєрверки, посиділи в машині і поїхали домів ;). А дома своє рідне ліжечко, яке завжди чомусь зачаровує після гулянок і просто ввечері.
Новий Рік без снігу, здавалось би зовсім не те, і я так думала, до останнього, але Новий Рік вдався, тому навіть відсутність снігу свята не зіпсувала :).

ДЕНЬ ПЕРШИЙ 2007 РОКУ ;) Відіспались :). На диво швидко прокинулись і вже зайнялись якимись справами. Щодо мене, то отримавши кілька годин назад повне право робити все, що заманеться у свій рік, я ним і скористалась ;), тобто поїла і далі валялась в ліжечку. Так гарно усвідослювати, що нічого тебе не мучить і ніяка робота не висить на шиї у перший день Нового Року. Але ми люди невиправні, себто душа у нас завжди бажає свята, тому при першій же нагоді воно і влаштовується. Тут вже зібрались просто посидіти і потрендіти, так би мовити провести гарно перший вечір Нового Року у дружній і теплій атмосфері. Але де там, все буває спокійним тільки до пори, до часу ;), особливо, якщо у святкуванні приймають участь такі люди, як Софійка та Роман. Вчора вони також не оминули нагоди відзначитись в історії України ;). Хоча і відзначаються вони кожного дня, та цей був просто особливим. Тихий, здавалося б вечір у колі близьких людей (Роман, Софійка, Петрик і я ;)) дивимось телевізор, попиваємо шампанське, яке не змогли подужати напередодні, але є спокуса - бенгальські вогники ;). Ми вже їх запалювали, так гарно було, всі раді святу. Але ще 4 штучки залишилось, не викидати ж їх. От Софійка й не може знайти собі місця, весь час кванькає, хоче їх допалити. Спочатку ніхто не піддавався, але сестричка моя володіє дивною майтерністю не просто вмовляти людей, а переконувати, а у випадку, якщо люди не переконуються добровільно, то вона їх спершу доводить до сказу, а потім вони самі вже таки переконуються. Тому результат єдиний - палимо ці чудо бенгальські вогники. Ще раніше сервіруючи святковий стіл ми гарно повикладали серветки, так щоб оку мило було ;). Настала ця жадана мить - вогники загорілись!!!!! Здійснилося бажання Софії, аж раптом вогники з незрозумілих причин почали вистрілювати (БРАВО ВИРОБНИКАМ!!! у нас так все робиться ) і ненароком загорілась серветка. Налякані учасники застілля (шампанське таки дається взнаки) не знали, що робити, та Роман не розгубився - він рефлекторно роздмухав серветку по цілому столу, ти ба, вона ще й на горящі частини розпалась ;), шкода, що не долетіла до торта (смачнючого між іншим ;)). Та на благо українського народу і нашої оселі, чи просто кімнати ;), пожежа втухла, бо надто сильно вже всі разом дмухали на ту нещасну серветку :)))!. Довго ще ми будемо згадувати цей надзвичайний, чудовий вечір, оскільки і на скатертині і на столі залишились ледь помітні сліди бойової слави ;). Ми потім ще довго сміялись і обговорювали цей кумедний факт, але коли на столі бачиш вогонь і розуміння того, що ялинка горить кілька секунд приходить до тебе, то в той момент не так уже і смішно ;).
Зрештою, святкування вдались на славу, це я можу стверджувати, оскільки і сама брала в них участь ;). Але на нас ще чекають Різдвяні Свята з милозвучними колядками і гуляннями до рання, така вже у нас традиція - якщо свята, то по повній!!!!!

Новий рік 2007 - свято моїми очима

Новий рік 2007
Насамперед – вітаю з наступивши роком 2007! Тепер це вже історія, і ми всі разом є творцями цієї історії … Відчуваєте відповідальність перед наступними поколіннями? Якщо так, то значить вже встигли відійти від святкування Нового року, бо я на момент написання, а це сильно по обіді 1 січня 2007 року, ще ніякої відповідальності не відчуваю :-). Вдома в мене всі ще сплять, тому єдине що залишилося робити – тихенько написати про те, як цей рік все таки прийшов.
Відлік подіям безпосередньо пов’язаних з Новим роком слід мабуть почати з суботи – день Великого походу за ялинкою в ліс. Визначимо місце цієї події як Невизначене, ліс як Призначений для пошуку Новорічних Ялинок, - таким чином будь-які проблеми з законом усунені :-). Ще один немаловажливий момент – всі фотографії зроблені в Photoshop і жодного відношення до реальних подій чи фактів не мають :-).Погода була схожа на новорічну – було трохи снігу, хоча в той же час було доволі тепло. Екслюзивчик для читачів блогу – дві фотографії того самого краєвиду від 24 вересня і 30 грудня 2006. Вибирайте, що вам більше подобається :-) – осінь, чи зима.

Вибір ялинки то як завжди відповідальна і нелегка справа. З однієї сторони ялинок – дуже багато, але таких, яких би було не стидно потім показати людям, і яка би дійсно стала прикрасою нового року – одиниці, причому за тими одиницями треба ще й як походити. Весь процес приблизно зайняв 3 години + час на дорогу туди й назад. Почали засвітло, а різали за темно, ялинки, які пригледіли, знаходили по інтуїції – було вже дуже темно. Не можу сказати що Новорічний Настрій з’являється під час пошуку ялинки – в лісі, звичайно, дуже гарно, проте процес стомлює – вниз – вгору, від дерева до дерева. Зате коли вибір зроблено, і ялинка уже в тебе на плечі, - настрій з’являється сам по собі. Власне на цьому субота і закінчується – після повернення з лісу сил не лишається, завтра – Новий рік, і завтра треба буде лісову красуню одягнути.
Неділя ранок. Підірвався щ ліжка дуже рано – вітер сильний, а якщо ввечері не буде світла? Ну також варіант, буде цікаво і без світла ;-). Ялинка уже в хаті, починається етап наряджання. Особисто я дуже його люблю, коли дістаєш такі знайомі з дитинства іграшки, протираєш кожну з них, вдягаєш гірлянди, думаєш як же розвісити кулі, товчешся на стільчиках навколо ялинки аби одягнути верхні яруси, наливаєш води ялинці коли вона вже вдягнута… Всі коти дуже активно приймали учать в одяганні ялинки – для 2 любимих котів-хлопчиків це був перший раз, коли вони бачили дерево в хаті :-). Зразу виникли думки про те, як же це дерево буде в хаті стояти – нічого, сьогодні ще стоїть.
Нові кулі, які я ось вже другий рік купляю по чуть-чуть, гарно вписалися між старих. Композиція цього року була така – весь верхній ярус – червоний, в рік вогненної свині вона мабуть зацінила -). Другий – жовто-синій, третій – синьо-червоний, четвертий – жовто-фіолетовий, ну і всі які залишилися – на нижні яруси :-). Дуже гарно виглядає нова гірлянда – підсвітка ялинки те що треба, дякувати Анні за пораду ;-).
Ялинка вже світиться, хочеться просто сидіти і дивитися, насолоджувати затишком і відчуттям Нового року. Якраз пора написати СМС всім кого хочеться привітати, на комп’ютері писати куди швидше, а потім закинути на телефон. Якраз можна заодно вигнати весь негатив року минулого і порубатися кілька партій Quake. Кажучи чесно якихось відвертих негативів року минулого згадати не вдалося, все, що було складно, вирішилося, а все решта було гарно. З ключових подій це поїздки до США і до Турції, від яких вражень вистачило на все закінчення року. Багато ключових подій особистого характеру, про які ніколи не буде написано онлайн чи офлайн – це просто не може бути написане, тому не чекайте :-).
Приємно коли починають дзвонити рідні люди і вітати з Новим роком. Перше привітання прийшло ще в суботу у вигляді СМС, далі – багато дзвінків в неділю, подяка всім, хто не забув, що Новий рік :-). Кумедно, що люди уже привикли до того, як працюють наші оператори мобільного зв’язку, і вітати починають дуже наперед. І дуже, до речі, правильно роблять. Я ще якось ухитрився відправити всі свої СМС в районі 10 години вечора, а далі Beeline замовк на 4 години. До 2 ночі подзвонити було просто нереально, СМС правда можна було відправити, але шансів, що воно буде доставлено, коли і кому – ніяких :-). Деякі СМС з Київстару пробилися в 2 ночі, хоча були відправлені біля 11. Одним словом – все, як завжди. Не було цього року зате спішки з дзвінками і смсками безпосередньо перед 12 – якось хочеться все таки сконцентруватися на вітанні і вітаннях людей, які знаходяться біля тебе, і з якими ти святкуєш Новий рік, а не сидіти з мобілкою в руках.
В районі 7 вечора естафета нагнітання настрою переходить до телевізора, до моменту поки не приходить пора сідати за новорічний стіл. Цього року святкував в домашньому колі: тато, мама, Анна і я, в мене вдома. Зібралися на 9 годину, сіли проводжати рік старий. Наїлися скажімо так, що якщо так і піде за рік, то в тролейбус буде важкувато влізти :-). Мама постаралася на славу, а в Новому році ми зрозуміли що то був тільки початок. Фірмові котлети з грибами, квасолька з м’ясом, тортик з хрустиків – те, що мені сподобалося найбільше, і що я вже не міг їсти :-). ТВ програми були схожі одна на другу і відрізнялися тільки декораціями, і, Слава Богу, костюмами артистів. Але самі артисти, їх пісні – все те саме, і в принципі, дуже схоже на всі інші роки. А УТ-1 взагалі відрізнилося – там відразу по 12 показували свиней. Конечно оригінально, але не знаю, хто їх дивився :-).
Момент Нового року – незабутня хвилина. Завжди находять емоції, так щиро хочеться зоб наступний рік – хай як би умовно це не було, був гарним і яскравим, і щоб здійснилося вже що загадалося і хоч частина того, що побажали :-). Новорічний виступ Президента ми чесно пробували слухати, але він був якийсь ну занадто серйозний і заполітизований, таке враження, що вони вже там, нагорі, нічим більше і не живуть, крім як політикою. Запам’ятався жарт когось з ведучих Інтера про те, що 2007 рік має бути щасливим, тому що 7 – щасливе число. З такою самою логікою 2006 також дуже щасливий рік, бо 6 + 1 = 7, а 7 – щасливе число. Тому і 2008 буде не менш щасливим – з тих же самих міркувань :-).
Біля години 2-ої до нас приєднався Петько, правда він був за рулем, того приєднався тільки до морозива. Про бенгальскі вогні, які я так старанно сушив до Нового року, я згадав десь в годині 1-ій. Ми зібралися до ялинки в центр міста. Далі був сильний вітер, доволі неприємна погода, але людей це не зупинило і біля ялинки їх було ну дуже багато. Було це вже в районі 3-ої ночі. Салютів було стільки, ніби 12 тільки минула, пробували запускати і салюти, які притягнув Петрик, один запустився гарно, один змусив нас посміятися, а останній просто вже не було чим запустити – запальничка поламалася. Бенгальські вогні я знову забув :-) – доведеться використати сьогодні, або вже на Старий Новий рік. Біля ялинки була музика, народ розважався як вмів і як міг на такому вітрі. Ми також трохи погойдалися в такт музиці, пофотографувалися, подивилися на салюти, посиділи поговорили в машині і поїхали роз’їжджатися. Мені особисто все сподобалося – було по-сімейному затишно і спокійно. Давно вже не було домашнього Нового року, а головне в будь-якому святкуванні це все таки настрій. З Наступившим Новим Роком!

P.S. Інформація, що називається, уже пост-фактум, і не на правах реклами - просто, від щирого серця :-). Сьогодні був в гостях в Анни, фотографії ялинки в неї вдома, і нашої скромної тусовки (нарешті є фотки Софійки, але вони мають ще пройти фейс контроль :-) ) - шукайте в неї на блозі, а також все те, що вона вирішить туди викласти. То був ше один гарний день Нового року, хоча власне то був ще той самий день... :-). Дякую Анні за гостинність, Софійці за міні-пожежу, їх мамі за смакоту, і Петрику за компанію і доставку додому.