НОВИЙ 2007 РІК - БРАВО!!!!!

Ну що ж, вітаю всіх з Новим 2007 Р оком, який вже нарешті настав, і ми навіть встигли його відсвяткувати ;). І хоча сьогодні нас вже чекає буденна робота, та все ж, приємні враження і ще приємніші спогади святкування залишаться ще дуже на довго ;).

Розпочну, напевне, також з суботи. То був неймовірний похід в ліс за ялинкою, до речі, перший в моєму житті - за що вельми вдячна Роману, а то хто зна, якби не він, то невідомо, чи такий похід взагалі б і відбувся, бо я не дуже охоча до походів у ліс самотужки ;))). Краса неймовірна - ялиночки у легкому білосніжному вбранні, а на землі крізь біленький килимок пробивається, десь сухе ще з осені листя, десь травичка, і багато багато зелених ожинових кущів. Свіже повітря, голубе небо, ледь засіяне такими ж, як і сніг, білими хмарками і навіть іноді проглядало сонечко. Тут ми і шукали своїх новорічних красунь, в той же час не забували отримувати купу задоволення від чарівного зимового лісу :). Так ходили ми і насолоджувалсь аж до темної ніченьки, тому ялинки довелось зрізувати вже проти місяця, хоча наш місяць ясний того суботнього вечора виконував свою функцію більш, ніж на 100%, бо створював справжнє чарівно-казкове освітлення у лісі, наче допомагав знайти шлях назад, до вже побачених ялинок, які ще за дня нам пригледілись :). Потім ми дружно пішли додому, несучи свої ялинки (тут слід зазначити, що хто ніс, а хто і волік ;)). Одним словом, більш ніж 3 години пошуку головної новорічної прикраси дали таки добрячий заряд настрою напередодні справжнісінького Нового Року, хоча, прибирати цю красуню вже ввечері просто не залишилось сил, всі витрачені на її пошук :).

Отже, неділя ранок, згодом і обід - час приготувань до свята і саме час одягнути ялинку, а бажання нема - лінь привалила, так хочеться просто полежати, але розуміння факту, що Новий Рік не чекає змусило таки взятись до святого діла - вбирання ялинки :). Не повірите, але настрій і бажання зробити свою ялиночку чарівною з’явився відразу після розгортання першої іграшки. Чудові спогади дитинства і попередніх святкувань не покидали протягом всього процесу. Яке, все таки чудове свято - Новий Рік :). І от ялиночка вбрана і нарешті можна знову просто посидіти біля неї, вдихаючи п’янкий аромат хвої і заглядаючись на відблиски іграшок, деяким з них вже майже 50 років ;), це майже сімейна реліквія, яку бережуть, як зіницю ока, адже вона ще і батькам нагадаю про їхнє таке недалеке дитинство :).
Новий Рік невпинно наближається, приготування йдуть повним ходом і мандраж... Адже попереду незвідані простори майбутнього. Чудова мить бамкання курантів дозволить загадати щире бажання, яке йде з глибини серця і обдумується задовго до Нового Року і тільки це бажання варте того, щоб загадати його саме сьогодні, саме в цю мить. Нарешті всі зібрались за чудовим, святковим столом. Затишно і спокійно, по-домашньому. Всі в очікування того моменту, коли ми вже опинимось у 2007 році ;). А на столі купа смачнючих наїдків і де тут до схуднення, коли на тебе дивлять такі смачнючі страви, пробач моя фігуро, але стриматись нереально, бо Романова мама дійсно смачно готує ;) - браво і велике спасибі! І от, нарешті, 23:45, всі чекають на виступ призедента України, а його чомусь нема. Ми вже грішним ділом подумали, що і не буде, а раптом вирішили щось кардинально поміняти і відмінили цю щорічну промову ;). Але ні, виступ все таки відбувся, нажаль не дуже новоріний і не надто святковий - зате короткий, не довелося всіх 15 хвилин, як за попередніх призедентів, слухати їхні роздуми вголос ;).
Шампанське, бажання, усімшки, щасливі очі і щось неймовірне в душі - відчуття радості і щастя, настав Новий 2007 Рік :)!!!
Як то кажуть - посиділи на славу, забули про бенгальські вогники, які так старанно готували :), але своєї чарівності вони не втратили і після 12 :), подивились сусідські феєрверки, шкода, що сусіди не повідомляють про точну дату пуску своїх піроприбомбасів, було б непогано :))). І тим не менше, свято в розгарі. Трохи пізніше прийшов Петрик, дякуючи якому ми безпечно потрапили на міську ялинку :). А тут картінка просто надзвичайна - повно людей, і майже всі з шампаньким, феєрверки кругом, один за одним, найрізноманітніші. Добре, що українська душа щира - робить свято собі та навколишнім, це дозволяє міській владі гарно зекономити на святкуваннях ;) і благо, що тепер майже кожен може дозволити собі феєрверк на свято :). Сказати чесно, ялинка не погана, але могла б бути і краща, та чомусь не доручають це діло людям зі смаком, не дивлячись навіть, що робиться це для всього міста. Та не варто про ці дрібниці в час свята :). Отож, потусувались ми біля ялинки, потанцювали трішки (якщо так можна назвати легенькі коливання тіла та підскоки ;)), подивились на феєрверки, посиділи в машині і поїхали домів ;). А дома своє рідне ліжечко, яке завжди чомусь зачаровує після гулянок і просто ввечері.
Новий Рік без снігу, здавалось би зовсім не те, і я так думала, до останнього, але Новий Рік вдався, тому навіть відсутність снігу свята не зіпсувала :).

ДЕНЬ ПЕРШИЙ 2007 РОКУ ;) Відіспались :). На диво швидко прокинулись і вже зайнялись якимись справами. Щодо мене, то отримавши кілька годин назад повне право робити все, що заманеться у свій рік, я ним і скористалась ;), тобто поїла і далі валялась в ліжечку. Так гарно усвідослювати, що нічого тебе не мучить і ніяка робота не висить на шиї у перший день Нового Року. Але ми люди невиправні, себто душа у нас завжди бажає свята, тому при першій же нагоді воно і влаштовується. Тут вже зібрались просто посидіти і потрендіти, так би мовити провести гарно перший вечір Нового Року у дружній і теплій атмосфері. Але де там, все буває спокійним тільки до пори, до часу ;), особливо, якщо у святкуванні приймають участь такі люди, як Софійка та Роман. Вчора вони також не оминули нагоди відзначитись в історії України ;). Хоча і відзначаються вони кожного дня, та цей був просто особливим. Тихий, здавалося б вечір у колі близьких людей (Роман, Софійка, Петрик і я ;)) дивимось телевізор, попиваємо шампанське, яке не змогли подужати напередодні, але є спокуса - бенгальські вогники ;). Ми вже їх запалювали, так гарно було, всі раді святу. Але ще 4 штучки залишилось, не викидати ж їх. От Софійка й не може знайти собі місця, весь час кванькає, хоче їх допалити. Спочатку ніхто не піддавався, але сестричка моя володіє дивною майтерністю не просто вмовляти людей, а переконувати, а у випадку, якщо люди не переконуються добровільно, то вона їх спершу доводить до сказу, а потім вони самі вже таки переконуються. Тому результат єдиний - палимо ці чудо бенгальські вогники. Ще раніше сервіруючи святковий стіл ми гарно повикладали серветки, так щоб оку мило було ;). Настала ця жадана мить - вогники загорілись!!!!! Здійснилося бажання Софії, аж раптом вогники з незрозумілих причин почали вистрілювати (БРАВО ВИРОБНИКАМ!!! у нас так все робиться ) і ненароком загорілась серветка. Налякані учасники застілля (шампанське таки дається взнаки) не знали, що робити, та Роман не розгубився - він рефлекторно роздмухав серветку по цілому столу, ти ба, вона ще й на горящі частини розпалась ;), шкода, що не долетіла до торта (смачнючого між іншим ;)). Та на благо українського народу і нашої оселі, чи просто кімнати ;), пожежа втухла, бо надто сильно вже всі разом дмухали на ту нещасну серветку :)))!. Довго ще ми будемо згадувати цей надзвичайний, чудовий вечір, оскільки і на скатертині і на столі залишились ледь помітні сліди бойової слави ;). Ми потім ще довго сміялись і обговорювали цей кумедний факт, але коли на столі бачиш вогонь і розуміння того, що ялинка горить кілька секунд приходить до тебе, то в той момент не так уже і смішно ;).
Зрештою, святкування вдались на славу, це я можу стверджувати, оскільки і сама брала в них участь ;). Але на нас ще чекають Різдвяні Свята з милозвучними колядками і гуляннями до рання, така вже у нас традиція - якщо свята, то по повній!!!!!