Шлюбна подорож, або Туреччина 2007

Р: 3-й день після весілля... Вівторок. Позаду клопоти з прибирання залу, здавання орендованих речей, з плеч звалилася хай і приємна, але важка ноша організації весілля. Ми йдемо в аеропорт з нашою новою супервалізкою, яка котиться позаду, і яку ми купили ще влітку, в Калуші :). Географія наших покупок деколи дивує нас самих, зате з цими речами повязані спогади. Надворі сонячно, осінь в нас гарна, і вона буде ще гарною, поки ми не приїдемо. Хоча ми про це ще не знаємо, та й зрештою - яка різниця, яка погода буде тут, якщо за кілька годин ми вже будемо там - в Туреччині? Ми летимо в Сіде, готель Танієлі, 4 зірки, і попереду в нас 8 днів / 7 ночей ( а на практиці 6 / 7) of honey moon, медового тижня себто :).

Не хочеться писати про негатив, але тоді вийде неповна, чи то пак незбалансована стаття. Виліт затримався на 3 години туди, і на 3 години назад, причому це примха оператора, який чомусь затримує літак, дурячи туристів байками на зразок "виліт затримано через несприятливі погодні умови в аеропорту м. Львів" (це коли ми поверталися назад). Можливо такі трюки би і пройшли в вік без-мобільного-звязку. А так - кілька неприємних годин чекання (особливо в "рідному" аеропорту), якому не те що літаки Євро-2012 приймати, а краще якісь кукурудзяники. Та вже, в кінці кінців поруч кохана, і топитися в її очах набагато приємніше, ніж забивати голову такими дрібницями. В день вильоту назад ми ще дружно "строїли" гіда, бо з готелю нас забрали на 55 хвилин пізніше, ніж мали. Наступного разу поїдемо з кимось іншим, тільки не з KaryaTour, хоча все, що стосується відпочинку, пройшло на ура.

Перший раз готель ми побачили в 7 вечора, коли до нього і прибули. 4 зірки відразу дають про себе знати, бо сумки у вас забирають з автобуса, не змушуючи про них хвилюватися. Готель великий, дуже охайний, і ще поки незвіданий для нас.

- Вигляд на готель. Ми ще поки не знаємо, але наш номер буде на 4 поверсі, з видом саме на сторону, наше вікно якраз прикривається крайнім прави верхнім листочком 4 пальми зліва :) (це мені нагадує "де Уоллі" якщо хто памятає цей мультик). Спершу ми подумали - е-ех, а де наш вид на море, а потім (за кілька днів) поговорили з людьми, що жили "на тому боці", і з’ясували (не без моральної сатисфакції, звісно), що з 12 години дня і до самого вечора сонце гріє ту сторону, тому в кімнатах душно, хіба постійно тримати закритим балкон і включений кондиціонер. Ну так що виду на море в нас не було, але не то головне :)

- вигляд від готелю на дорогу

А: По правді скажу - готель у нас був супер і супер. Мабуть нам просто пощастило потрапити в таку хорошу місцину. Прибирання кімнати кожного дня, також зміна постільної білизни та рушників залишали по собі тільки приємні враження. Обслуговуючий персонал був в цьому плані просто на висоті. Кожного дня ми заставали на ліжку капу, яка була викладена в інакшій оригінальній формі. Звичайно, це просто дрібниця, яка минала, як тільки ми всідались на ліжко, зате приємно :).

Р: Перший день ми "розчехлялися", себто ходили і розглядали де що. На території готелю 2 басейни + 1 для дітей, і багато ресторанчиків, де можна від 7:30 до 00:00 знайти якусь їжу. Головне мати карту і розклад, все решта - справа техніки :). На нічний суп ми жодного разу не потрапили, бо годують (вірніше годуєтеся) дуже і дуже, і хоча на морі прокидається просто таки звірський апетит, червячка завжди є де заморити :).

А: За їжу ми трохи пережевали спершу, бо багато людей кажуть, що турки полюляють готувати виключно гостре меню. Але мабуть, дякуючи тим же таки німцям, абсолютно всі гострі приправи подавались окремим тарелями, тому кожний бажаючий відвідувач міг задовольниту свою потребу гострих відчуттів на стільки, на скільки йому це довзоляв його чутливий шлунок.
Також додам - десерти у них просто абалдєнні: різноманіття медово-шоколадних тістечок, бесквітів та німецьких пудингів не залишали байдужими нікого. Зізнаюсь чесно - тут я забула про будь-які дієти і насолоджувалась смаком витончених страв. Також різноманіття фруктів - духм’яні та солодкі дині і кавуни - ням ням ням.

Р: Першого дня хоч ми і приїхали пізно, та не втрималися і пішли на море. Було це зовсім вночі, ми не відразу зрозуміли, де захід на пляж, але коли таки знайшли, то просто не могли не покупатися. На морі були хвилі, воно шуміло, і ми не знали глибини. Але один з обіцяних фактів отримав підтвердження - весь пляж, і дно були пісчані! Випробували вночі, на собі, море було тепле - +23 як і обіцяли,і вилазити з нього вже не хотілося.

А: Як же я боялась моря вночі, але біля коханого чоловіка - любе море по коліна ;), тим більше це далеко не перший наш спільно-виконаний екстремальний вчинок. Першим стала вилазка на громовідвід (див. вище).

Р: Але позаду був довгий день, а попереду - ще довший. Чомусь коли ми дивилися в інтернеті, то знайли, що сонце заходитиме в 5:30, а заходило воно в 6:30, і це було приємною несподіванкою.

Того ж вечора ми вирішили "обстежити" район. І відразу зробили кілька дуже приємних відкриттів. Готель - в центрі курортного району Кумкой. В обидві сторони - магазинчики турецького краму. Навпроти готелю - дві конкуруючі дискотеки, за 30 метрів в сторону - ще одна. Декому вони заважали. Ми закривали на ніч двері, включали кондиціонер, і спали до ранку, тільки деколи крізь сон долітали особливо низькі хвилі сабвуферів, які пробували заманити клієнтів десь до години 5 ранку. Іронія - ми за вечь час так і не потрапили на дискотеку. Не було сил і охоти тусуватися між турками :).

А: Зате ми по повній насолоджувались перебуванням разом, удвох на морі, у цьому райському куточку, куди не так часто випадає нагода потрапити молодятам. Крім того, ми так довго йшли до цього відпочинку і так натхненно його чекали, що навіть не виникало сумнівів з приводу того, аби проміняти його на шумні гулянки.

Р: Несподіванка - всі ціни в Євро. Все "заточено" під німців, вивіски - на німецькій мові, телики в барах настроєні на німецькі канали, і взагалі весь контингент - старші німці.Потім нам розказали що вони здають вдома квартири, приїжджають в Туреччину ранньою весною, живуть майже на халяву, і добряче заробляють за час своєї відсутності вдома (гроші за оренду + пенсія). Це автоматично означало спокій, відсутність широких душ "русских" гуляк, і в результаті переросло в високу якість відпочинок. "Москалів" можна було випалити в обід біля басейну - включалися гірки, і вони як мухи на мед зліталися туда. В нашому готелі на 800 людей штук 15 мабуть було. Погоди вони не робили, але коли через обід з басейну лунали мати, то це "рассіянє" грали водний волейбол.

А: А й справді - присутність німців просто принесла з собою дух Європи. Там все чисто і культурно, не боїшся вночі, що до тебе причепиться хтось п’яний. Відчуття свободи і просто морального задоволення від організації, яка панує навкруги.

Р: Наше слов’янське походження випалювали по Анні. Як потім чесно нам сказав турок - якщо, йде гарна дівчина та ще й гарно вдягнута - то це словяни, причому він сказав, що найбільший відсоток - з Західної України. Мене з другого ж дня (коли причепився загар) всі ідентифікували як турка, і говорили відповідно по-турецьки, яку я розумію так само, як і інші мови, крім тих, які я знаю :) тобто ніяк. Ідентифікація мене як турка несла кумедні наслідки - турки строїли очки, не зважаючи на кохану дружину поруч :).

В перший день ми купили собі похід в турецьку баню, зранку нас забрав бусик, і відвіз до Готелю Хамам. Верхні поверхи там готель, весь підвал (а це велике приміщення) - баня. Все задоволення - 20 доларів. За ці гроші нас 4 години відмивали і відчищали. Спершу сауна, тоді холодний басейн, тоді релакс для шкіри і просто - відкритий басейн, музичка (Шакіра), і загорання. Далі - круче. Завели нас в немаленьке приміщення, з унікальною атмосферою з холодної, гарячої води, яка тече з кранів по боках, великим "постаментом" в 1м заввишки по центру, і все це - з мармуру, який підігрівається. Ефект вражаючий, там нема пари, тепло і мокро одночасно. Працюють 4 турки, які по черзі беруть клієнта-жертву на стіл, і починають екзекуцію. Спершу рукавичкою-їжачком віддирають всю шкіру :), лишаючи зовсім тоненький шар. Цьому передує хлопок, який з сторони виглядає витрясанням душі, а насправді є обдурюванням - поки ти акцентуєшся на хлопку, з тебе зчищують половину рідної шкурки. Далі тебе пестять, виливаючи купу піни, і масажуючи. Під масаж ідуть і руки, і ноги, і все все все. Ми поки дочекалися своєї черги були купу раз облиті холодною водою, - по приколу, і турок строїв очки :), а ну їх нафік, але сам процес був кумедний. Потім - релакс в прохолодній кімнаті, і на кінець - масаж з ароматичними оліями. Включаючи масаж голови, м-м-м, божественне відчуття...

А: Народ, якщо поїдете відпочивати в Туреччину, не скупіться і обов’язково відвідайте турецьку баню. Гроші вартують того задоволення, яке ви там отримаєте. Ми довго не могли відійти від того враження. Відчуття таки ні з чим не порівняти, а релакс просто неймовірний. Крім того, ми порахували, що всі ті ж процедури в Україні обійдуться вам на багато дорожче. Тому навіть не сумнівайтесь скоштувати цю місцеву турецьку вигоду, коли вам випаде така можливість :).

Р: Розрахунок робиться так, що за стільки часу клієнти зголодніють і куплять їду, але ми не повелися. До готелю було 30 хвилин їзди, тому ми вирішили почекати, тим більше в нас "все інклюзів" :). Типова українська психологія, хоч як ми підмітили - німці зробили так само, ніхто особливо не хоче переплачувати. А далі ми нарешті попали на море вдень, хоч і після обіду. Ефект від турецької бані був неперевершений - вже в перший день ми набрали кольору, і затусувалися в число тих, хто віддихав довше нас.

- готель, вид з пляжу на сонячну сторону (будинок з самого верху)

Далі відпочинок покотився - поїхав, затягнувши нас так швидко, що вже другого дня ми ніби завжди ішли зранку і після обіду на море, і ходили на обід в готель.

- "задній двір"

- вид на море від готелю

"Оксамитовий сезон" був в розпалі, після 12 пісок розжарювався так, що по ньому було неможливо ходити. Ввечері було тепло аби ходити просто в плавках, чи в футболках, якщо в місто :) Якраз достигли гранати, то ми навіть привезли одну додому, і пожаліли що не нарвали більше.

А: Нарешті я зрозуміла, яке смислове навантаження несе в собі назва - оксамитовий сезон. Сонце, навіть під-час свого обіднього піку не палить і не шкварить, а ніжно огортає, ніби оксамитом. Не знаю, хто придумав цю назву. але людина максимально влучно і точно передала відчуття перебування на морі в цей період.

Хоча, моя бліда шкіра і тут умудрилась трішки обпектися, незважаючи навіть на захисний крем з фактором 18. Але це дурниці, бо боляче не було, тільки легке почервоніння. Зате тепер шкіра по трохи злущується, а спогади все одно залишаються :).

- південна красуня - пальма, і красуня українська (моя дружина)

Р: - Гірки. Ми на них також ходили, цілих 2 рази.Біла доволі небезпечна, перший раз я їхав по всіх правилах - руки вгору як продовження тіла, то на першому горбочку викинуло догори, ловив гірку спиною. Плюс трохи відчутно зєднання між секціми. Зате жовта була цілком безпечна, і на ній можна було їхати на спині головою вперед :)

- починаємо набирати колір, фотографія на сходах в готелі

- самі кращі фотографії - випадкові, це всі знають. В Анни тут такий вид, м-м-м :)

- дорога на море, треба було зійти 100 метрів вниз, по дорозі - інтернет-кафе (справа від Анни). На пляжі - шезлонги, навіси, і бар. Обідати можна було прям на пляжі, а також до 5 години - соки, кави, чайки, легкі закуски.- о море, море З бризками була ціла фотосесія. І взагалі відпочинок ми наситили подіями катання на парашуті (парашут за човном), який піднімався на висоту 150 метрів (довжина стального тросу десь метрів 300) - причому на парашут підвісили нас обох одночасно, і я перші хвилини дуже стрємався на рахунок надійності цієї конструкції. А потім получав задоволення. Високо, зараза, і пятки дуже замерзли. Було видно все побережжя, шкода фотоапарат не взяли, думали що може в воду треба буде падати :)

Того ж дня каталися на скутері. Скутер це маса адреналіну, коли скачеш по хвилях на швидкості в 60-70 км на годину, в очі бризки, а ще якщо повернути :). Фішка була в тому, що в мене тепер супер-пупер годинник Orient (подарунок від батьків Анни на весілля) з яким не страшно купатися, тому 15 відведених нам хвилин ми відмірювали самі, і могли спокійно їхати в море куди душа хотіла (а вона хотіла далеко :) ), а не кружляти біля берегу і чекати на прапорець.

Але основна частина відпочинку - валяння на березі, під сонечком, купання і "ловіння" хвиль. Захід в море був доволі пологий, тому на нього постійно накочувалися хвилі. Ми сідали на глибині по коліна, і ловили хвилі. В буквальному розумінні - тілом, носом, очима, ротом :). Дуже сильний лікувальний ефект, а побічний - на обіді / вечері, коли сидиш за столом, тебе і далі гойдає в такт хвилям :).

А: Парашут, скутер, хвилі і навіть захлинання солоною водою - це все просто прекрасно в порівнянні з сидінням на роботі за компом :). І досі перед очима виринає море, коли потрібно працювати. І досі я лечу на парашуті і розсікаю хвилі скутером, але то все моя уява і спогади, які повторяться хіба що наступного літа.

- спільні фотографії з автоспуску Р: Німці, як правило, біля 5 години знімалися і йшли геть. Їм треба було "намарафетитися" перед вечерею. А ми товклися до заходу сонця - ловили хвилі, фотографувалися і намагалися запамятати кожну дрібницю. Якщо придивитися - на фотографіях видно контури гір, за які заходить сонце. Вдень їх не було видно взагалі, гори проступали під час заходу, в перший день ми думали, що то хмари :)
- богинця сонця (і моя заодно :) )
- Анна в останні дні відпочинку

А ще ми стали улюбленцями обслуговуючого персоналу. Турки з нами говорили на ломаній російсько-англійській, розказували їх турецькі назви продуктів і просто жартували. Могли заховати десерт з обіду до вечері, якщо Анна його хотіла на обід, але не мала сили зїсти :). Могли принести пиво, яке ми не замовляли, але вони знали, що воно нам смакує (дуже світлий і легкий був напій). Були і приколи, коли турок кликав мене на диско, пропонуючи залишити Анну в номері, бо він "пригледів німку", ми зробили висновок, що він це говорив серйозно :).

Ми хочемо в Туреччину ще, аби зїздити в Памму-Кале, на яке в нас не вистачило часу.

А: А з цього відпочинку у нас залишились тільки приємні враження (Карію ми сюди не відносимо;)). Наступного разу обов’язково відвідаємо Памму-Кале і поділимось з вами своїми переживаннями. А на разі, хочемо сказати всім, хто планує свій відпочинок в Туреччині - не вагайтесь, їдьте в Сіде у готель Танієлі. З власного досвіду гарантуємо - відпочинок Ваш буде відмінним, а враження тільки найкращими.