Етикет у різних іпостасіях

Ну от я добралась до нашого блогу. Стаття не для слабонервних, тому подумайте добре, перш ніж її читати ;).
Останнім часом наткнулась на багато моментів, які мене просто порвали, вирішила поділитись.
Перше і найсвіжіше, що переповнило мою чашу терпіння і більше просто не можу мовчати :).
Я от уже другий місяць поспіль ходжу в спортзал кожного дня. Ну так, вирішила зайнятись собою і вести здоровий спосіб життя, і бла бла бла ;). Так от, досить часто там стикаюсь з хлопцем одним, який теж працює у нас на фірмі (взагалі за цей час добре видно, хто регулярно займається і як ;), але про це пізніше). Дуже часто, коли я бігаю на біговій доріжці, а це займає доволі багато часу в мене, цей хлопчина приходить якраз в розгар мого тренування і питає скільки мені ще бігати. Ну це все дурниці. Але от вчора трапився таки неприємний жарт долі. Я вже переодягнута прийшла до залу, коли він прибіг і почав проситись на доріжку, всього 5хв, бо у нього потім взагалі не буде часу і т.д. Я звісно не стала йому жалітись, що у мене теж свій розклад і дорога кожна хвилина, та вирішила що нехай, 5хв поскачу на скакалці ;). І пішов той чувачелло бігати. Ну по-перше, то було не 5хв, а цілих 10, за які я встигла розізлитись і пообіцяла собі, що більше не буду нікого пропускати, звиняйте тут вже. По-друге, поки я скакала собі в іншому кутку залу все було добре, але коли він зліз з доріжки і примостився на еліпсі, що стоїть позаду доріжки, то мені реально захотілось померти на тій доріжці у той же момент :))). Від нього так СМЕРДІЛО ПОТОМ, ніби він не вмивався під пахвами рік, а може й більше. Де тут смердючі шкарпетки, вони порівняно просто французьким парфумом пахнуть ;). До того ж, він зняв футболку і почав махати своїми крильцями, фєєєєєєєєєєєє. Хотілося зблюватись.
НЕ МОЖНА ІТИ В СПОРТЗАЛ ТАКОМУ НЕВМИВАНОМУ!!!
Я бігла на своїй доріжці, ледве стримуючи у собі те, що встигла з’їсти зранку і боролась з відчуттям посоромити того чувака. Тепер шкодую, що зразу йому не сказала, щоб пішов спершу в душ. І це вже не вперше. Десь місяць тому, прийшла займатись, і спершу розігрівалась на еліпсі, так воно голе до пояса (зверху) качало прес на спец. лавочці. А коли встало, то після нього залишилась мокра і гидка пляма поту. Фууууууууууууу!!!
От я планувала тоді також покачати прес. А воно встало і пішло і навіть не витерло те що нагадило. Я кожного разу ношу за собою чистий, повторюю, чистий рушник, який стелю на тренажери, аби не залишати за собою слідів, бо теж сильно потію під час тренування, аби після мене людям не було гидко, і такі речі мене просто розривають!
Чесно - то я тепер в коридорі при зустрічі навіть дивитись на нього неможу - ГИДКО!!!
А ще до спортзалу в обідній час приходять дядьки з інституту, що на 2-му поверсі. Пройти тоді повз кімнату з настольним тенісом нереально. Там смердить шкарпетками, і то мабуть такими, що сам стоять і липнуть до всього.
Ок, я за здоровий спосіб життя, але треба дотримуватись хоч якихось норм гігєни, що у свою чергу є одною з іпостасій того ж етикету ;).
Є ще інша історія.
Кубіта, яка вочевидь вважає себе пупом всесвіту також визиває тільки негативні відчуття. Траплялося вам будучи в туалеті чути розмову на кшталт:
Дзвонить трубка у сусідній кабінці, вона відповідає на дзвінок і починається -
Вона: О привіт, ти вибач, що не відповідала у неділю, просто коли ти дзвонив вперше, то я була в церкві, а вдруге, готувала їжу і то був якраз інтенсивний процес.
Він: бла бла бла
Вона: Я? Я зараз в туалеті, а як в тебе справи? і т.д.
Ну ви зрозуміли, так ;). Я тихенько в кулачок реготала в сусідній кабінці. Але от диву даюсь, невже немає іншого місця, аби порозмовляти по телефону, а тільки кабінка туалету в процесі виверження своїх фекалій?
Це ще не найгірше, бо та сама кубіта пахнючиться різними парфумами так, що шлейф за нею залишається мінімум на пів години, не дивлячись на нашу курілку. Так от, коли зайти після тіїє дами в туалет, то стає зрозуміло, нащо їй стільки парфуму дорогого. Думаю, вона б нормально економила, якби хоч час від часу користувалась милом і водою :)))).
От такі от у нас пироги, блювати хочеться.
А ще дуже часто просто неможливо пройти у нашому вузькому (2,5м)коридорі, бо як постають ті самі кубіти, і всі наші поважні панове програмісти, то прямо по центру коридора. І хоч - облітай їх, хоч - повзи між ножками, хоч - чекай поки вони закінчать свою бесіду. Пам’ятаю, ще в класі 2-му перша вчителька наголошувала, що коли зупиняєшся з кимсь порозмовляти, то обов’язково потрібно відійти в сторону, чи то тротуар, чи коридор, щоб не заважати іншим. Це тільки мене так вчили? Бо складається враження, що еліта, яка працює на серві (на серв же дурних не беруть) зовсім цього не знає і взагалі небажає відходити зі свого місця, коли іншим немає проходу.
Народ, одним словом, я в шоці, чесно вам кажу. І знаєте, у мене купа знайомих в яких немає дома води з тих причин, що живуть у власних будинках, але я від них жодного разу і натяку на несвіжий запах не чула, а тут....
Думаю пора проводити рекламну кампанію миючих засобів та антиперспірантів для людей на нашій фірмі. І взагалі перед входом у спортзал потрібно поставити якийсь чек на вмиваність :).
До речі, є і такі, які приймають душ перед тренуваннями, і вони реально заслуговують поваги, бо поважають в першу чергу себе і інших, з якими співіснують в нашому тісному суспільстві.