Коротко про багато що

Нема часу писати на блог :) А події накопичуються і забуваються помаленьку, важко уже щось і пригадати. Тому про те, що згадав, коротко.

День незалежності. Це був вихідний, проведений з користю для сімї - ми копали картоплю. Взагалі то в нас її не так і багато, 7 соток, але процедура копання в принципі не саме легше заняття, а тим більше без хорошої фізичної підготовки. Людей правда було багато, загалом 8, тому вся мука закінчилася до 2 дня. І якраз дуже вчасно, а то виглянуло сонечко, і як припекло...

Але зате відчуття після "виконаного обовязку" дуже приємне. Запас на зиму створено, наступна картопля десь через рік :), і можна святкувати свято.
Пішли ми з Анною на долинське озеро. В нас взагалі-то в місті люди до нього якось дуже насторожено ставляться, ходять всілякі страшні історії, але мабуть і не варто їх переконувати в протилежному - інакше на озері не буде так спокійно, просторо і добре відпочивати. Людей нема, водичка не дуже тепла, але для купання підходить (зважаючи яке число надворі). Ну ось ми і купалися, загаряли, їли морозиво, читали журнали, спали і просто відпочивали після важкого ранку. Це таке неймовірне задоволення, коли ти напрацювався, і просто відпочиваєш. Починаєш цінувати такі моменти, насолоджуватися речами, на які деколи просто не звертаєш уваги.

А далі до нас приєднався Петрик, і ми поїхали на свіжо відремонтованій машині в Вигоду. Вигода прикольна водним масажем, неповторна процедура в домашніх умовах. Ну а далі ми згадали, що свято надворі, і тре себе і потішити трохи. Закупилися курячими ногами-лапками, пивком і сиром, і пішли подалі від людей... на лавочки під школу :). І салфетки не забули. З приколів - моя курочка буквально після першого кусь впала на землю, тому довелося обїдати те, що не було з піском. Ми ще навіть фоткалися, але то хай залишиться для домашнього архіву :)

А далі ми пішли в місто подивитися, що там коїться. Мушу визнати, такого хаосу і безпрєдєлу я не памятаю, відколи я :). "Концерт" для нас почався оригінально - підійшли, якісь дєті чоловічої статі довивають пісню (а-ля хеві метал на колонках після багатьох років хеві метал), обривають її і кажуть "все, більше не граємо, обламалися"... і починають збиратися зі сцени, як це роблять зірки після останньої пісні, тобто з розрахунку, що їх будуть зараз кликати на біс. Ну а навколо ж нормальні люди, з таким недорозумінням на обличчях, і тільки під сценою групка вбуханих малолєток пищить і кличе "музикантів"... Йо ма йо. 10 хвилин була просто пауза коли просто ведучий просто спілкувався з цією групкою, без мікрофона і на якісь далекі від святкових теми. А потім на сцену вивалили 3 розодіті (в смислі їх родягли десь по дорозі на сцену) дівулі, які називалися гуртом з школи Петриненка (ні більше, ні менше). Перший раз під фонограму або вони не стартували вчасно (можна навіть і їх зрозуміти, бо звук такий, що Мадонна би була схожа на Емінема), або "касєту зажувало". А далі вони вроді як і співали, но це було знову ж таки недалеко від хеві метал просто того, що колонки були "заточені" під такий звук. Ну от, моєї психічної рівноваги стало би на хвилин 15, то ми звідти і забралися.

А тепер серія питань. А що робить міський , районний відділ культури? Ота чортова туча бюрократів - п...нів, які мали би в принципі організовувати заходи такого масштабу? Чим мали займатися старші люди, і навіть просто - нормальні люди? Ми навіть бачили міського голову в вишитій сорочці, який гуляв туди сюди. І йому не стидно!!!

А ще ми їздили на пікнік - Петрик, Софка, Анна і я. Виїхали трохи за місто, повернули в ліс, залізли в кущі, а там ... комарі :) Мусіли перебиратися в машину, зате там сиділи читали анекдоти з нету і просто відпочивали. Люблю таке нічогонероблення.

Минулого тижня ми йшли в кіно. Збиралися на "Ультиматум Борна" і вперто йшли, а потрапили на "Смакуй життя" (No Reservations) і не пожаліли. Дуже позитивне, світле і просто цікве кіно. Настрій піднесений, хоч і ніяких афоризмів звідти не начерпаєш. Життєве кіно з Кетрін Зета-Джонс, і я мабуть перегляну свою думку про те, що на такі фільми в кіно не варто ходити. Коли телевізора не бачиш місяцями, то в кіно іде все на ура, а не тільки екшини з спецефектами. Рекомендую тим, в кого депресія чи просто давно не бачили фільмів без домальовок.

Ну і новина останніх двох тижнів - я нарешті звільняюся від проекту еН, залишивши індусів топитися в своїй жовчі, і стартував на проекті Нью, де поки в девелопменті індусів не наблюдається, а американці то зовсім інші люди. Буду знову пробувати отримувати від роботи не тільки стреси, а і позитивні емоції. Побачу як получиться переорганізуватис на менеджерську роль, бо засвітили мене як девелопера. Якщо знову доведеться тягнути два воза однієї попою (моєю), то більше я рідній конторі довіряти не буду, і знайду собі альтернативу, беручи менеджерський приціл відразу. Девелопмент то цікаво, але уже банально.

До відпустки 2 тижня, Турція ще тепла, а я холодний як цей час пережити :) Жартую, повний оптимізму, попереду вихідні, щоб відпочити, на вихідні є одна пікантна акція, ще не знаю чи про неї напишу, але інтригу залишу. Пишіть