Перша книга про громадянську війну 1930-х років в Іспанії і її вплив на простих людей, друга про сьогодення нашої країни. Обидві книжки заслуговують прочитання. Я не залишилась байдужою до жодної. Мене порвало, давно не читала нічого подібного. Мимоволі проводиться паралель з теперішнім життям. У обох книжках автори тримають у напрузі до самого кінця і це те, що так важливо у спражньому романі. Любов там звісно є, але вона не на першому плані. Тому щиро рекомендую, не полінуйтесь, знайдіть час і він не буде витрачений даремно ;).
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
4 коментарі:
Люко Дашвар то як на мене взагалі подія в українській літературі. Третя книжка в ряд (Село не Люди, Молоко з Кровю, і тепер Рай. Центр) - прямо в десятку. Живо, по свому, рідному, по-українськи. Кожен рядок - рідний. Кожна емоція - знайома. А всі проблеми - те, з чим ми стикаємося чи не щодня. Якщо не читали, то пора. Це як Хаус чи Домогосподарки - маст рід
вже третій рах чую від вас гарні слова про Дашвара. треба десь достати книгу.
а мені зо останній час сподобалася книга "Егоїст" Гримич Марина.
http://dzyga.com/recenz/ego.htm
Почни з "Село не люди" - там стиль авторки відкривається на повну. А далі ти готовий читати всі інше. В Франику книжковий клуб навпроти критого ринку, там за 20 гривень знайдеш :)
вже купив, читаю
скоро скажу своє враження
Дописати коментар