14 лютого, 2010

Не просто так води напитися

В середу Олесі буде рік! За останні два тижні ми навчилися купу нового - минулої неділі ми зробили свої перші самостійні кроки. Тупцяли біля ліжка, а тоді відпустилися і пішли. Страшенно раділи, разом з мамою і татом. За тиждень навик уже освоїли, можемо пройтися кроків так на 10 від мами до тата, і в зворотньому напрямку. Якщо ж кроків між батьками буде більше, то швидше всього бігом присядемо, і поповземо (так швидше і надійніше :) ).

Кричимо-вигукуємо щось тільки Олесі зрозуміле, хоча деякі фрази і слова уже здаються такими зрозумілими... Дверцята до шаф відкриваємо обов'язково за ручки. Шухляди витягуємо з поперемінним успіхом - деколи встигаємо відхилитися, деколи ні. Ну і не завжди виходить закрити так, аби не прищепити пальчика :)

А сьогодні була спражня потіха. Олеся тягнулася до стакану, ми налили в нього води, і дали Олесі. Зазвичай ми притримуємо їй стакан, а Олеся п'є, але не цього разу - манюня міцно вхопилася за стакан обома руками, і давай питки. Анна бігом принесла фотоапарат, і Олеся (в свому репертуарі) ще і на камеру "попрацювала" - замочила руцю в воду, поусміхалася і попозувала. Відео прикладається!


(якщо виникнуть запитання, то я в шортах, - в нас в хаті жара. Ну і що ви за люди! :) )

Немає коментарів: