ПРО ЖИТТЯ

Нарешті весна повним ходом заполонила всі міста, містечка і села, одним словом - наш край :) і це безумовно радує душу. Та завжди трапляються виродки, які мало того, що самі не бачать нічого гарного і світлого в цьому житті, так ще й іншим заступають світло сонця, намагаючись довести щось, що нікому не потрібно і самоствердитись за рахунок інших, в більшості слабших за них людей. Так, в більшості випадків чоловіки самостверджуються за рахунок слабших, в міру природніх особливостей, жінок, начальники за рахунок своїх підлеглих, а невдахи - за рахунок людей, які просто не сміють їх ображати, бо не дозволяє виховання і внутрішній світ. Можливо, шановні читачі, Ви скажете, що настрій статті дещо не гармонує з погодою і описом весни, але скажу відверто - я стомилась від таких паразитів, які нічого собою не являючи виставляються перед іншими. Залишається відкрите питання - чому??? Не можу зрозуміти, яке задоволення приносить людям глумлення над іншими? Невже вони після того відчувають себе краще і причислюють цю ще одну, так звану "перемогу" до своїх трофеїв??? А знаєте, я б таких людей просто виключала з суспільства.
Цікаво, чому зараз так непопулярно бути добрим і щирим, і вдіноситись до людей так, як до близьких? Чому не модно допомагати іншим, уступати місце в громадському транспорті і просто посміхатись на вулиці до прохожих? Невже ми і справді живемо в епоху тиранів та самозакоханих, пихатих і просто огидних недолюдків?
Чому так важко часом виявити розуміння до інших? За чим ми женемось, куди спішимо, чого хочемо в цьому житті? Невже забута стара істина про те, що всі вчинки повертаються до нас бумерангом? Не вірю що хоч хтось на цій землі мріє про самотню старість, про зневажливе ставлення інших до себе і про життя без любові, бо це мабуть, найболючіші речі і найбільші старждання, які може стерпіти людина...
Суть статті - я обираю шлях відкритості і радості життя, я хочу щоб мої діти, які колись народяться не натикались на жорстокість, бездушність і черствість потвор, які вважають себе великими людьми, тому просто закликаю стати трішки добрішими. Невже це так важко хоч трішки подавити в собі своє его і своє я? Просто памятайте, що одна людина, самотня людина нічого не вартує в цьому житті, бо тоді у неї просто немає сенсу життя.