Субота пройшла під знаком Стівена Кінга і його "Зони покриття" (Stephen King "Cell"). З часу, коли я останній раз читав Кінга, пройшов десь мабуть рік, може більше. З того, що найбільше пам’ятається – безперечно "Мізері". Кінг пише так, що відірватися неможливо, якщо тобі подобається і ти це сприймаєш. Я в захваті від його брутальної правдивості, переплетеної з вигадкою, і власного світу Кінга. В анотації до "Зони покриття" Любко Дереш написав, що Кінгові треба вірити, пускати його створений світ до себе в мозок, і тоді не буде враження, що ти читаєш – ти будеш жити в новій реальності.
Сюжет – в стилі Кінга. Одного дня всі мобільні телефони отримують Імпульс, і кожен, хто користується мобільником, отримує витерті мізки в подарунок. Іронія і жах полягає в тому, що коли перші жертви починають демонструвати всю свою оголену сутність, що роблять інші? Правильно, хапаються за мобільник, аби попередити рідних чи друзів. Відчуваєте градус сюжету? Перших сторінок 20 це опис надзвичайної руйнівної сили людини-без-мізків. Але Кінг не примітивіст, він вміє описати так, щоб заінтригувати і не надоїсти. Сюжет не зводиться до винищення мобілоїдів, а плавно переходить в область опису їх телепатичних здібностей і колективного розуму.
Для себе я почерпнув цікавий варіант можливого шляху розвитку людства. Ми еволюціонували в напрямку індивідуальності і вербального спілкування (мовою). А могли ж еволюціонувати як зграя, і спілкуватися телепатично. Реально? – Так, якщо прочитаєте "Зону покриття". Я вже читав десь недавно, що людина втратила свою первинну здатність відчувати інших людей. Не остаточно, деколи людині сняться віщі сні, і вона відчуває, коли хтось з рідних попадає в халепу. Але це не той рівень, що був колись, не колективний розум, якому людина могла підчинятися в колективі собі подібних. Кінг вдало роздмухує уяву показуючи в людині первісне і лихе, первісне і незвичне для нас.
А ще – персонажі, до яких проникаєшся повагою з перших сторінок знайомства. Люди з їх проблемами, недостатками, і простими героїчними рішеннями. Якщо вам подобається реаліті шоу, Кінг для вас.
Обсяг: 420 сторінок. Час на прочитання (мій власний): 7 годин.
5 коментарів:
Кул, а я от не маю досвіду читання Кінга, бо раніше він асоціювався мені з якоюсь жахливою нереальністю (досвід невдалого спілкуваня ;)), тому точно спробую його почитати. Як показує життя - мабуть сподобається, але про власні враження напишу сама ПРАВДИВО ;) !
Кінг форева! а ще таки секта то корисно, коли її юзаєш із розумом)))) Слава Богу у тебе із тим і з другим все в порядку )))
Кінг ще класна книжка Зелена миля, дуже класна рекомендую. я до речі багато щ оКінга прочитала так в секту і не вступивши. ))))
Опис в тебе вийшов класний, але мене ти не переконав :)
Боюсь якби після прочитаного не шугатись всіх і всього що рухається і не рухається :)
Хм... я коли читав, уявляв що це дійсно сталося... І подумав - як класно, що я це прочитав, тепер якщо ЦЕ дійсно станеться, я буду підготовлений. Жорстокість в Кінга не заради задоволення примітивних бажань читача, вона художньо реальна. Тому мабуть прочитати варто, шугатися будеш тільки людей з пустими вигядом очей, і це тільки на користь :)
Згоден, що "Cell" супер, читається дуже легко, але все одно дає інформацію для роздумів.
Для нових фанатів Кінга рекомендую "Протистояння" (рахується кращим романом Кінга) і серію "Темна вежа" (7 книг, не подібні ні на які інші твори цього автора)
Щойно закінчив першу книгу Вежі в українському варіанті. Читаєтсья ще краще.
Дописати коментар