Аквапарк, затемнення і 24 км пішки

Минулих вихідних до нас в гості приїхав Петрик - в суботу зранку. Трохи поблукали назустріч один одному (він по Науковій, я по Стрийській) - і почалися наші спільні вихідні.

Пунктом 1 стояли відвідини аквапарку. Ми правда почали вагатися чи йти туди, чи на Медик до відкритого басейну. Явна перевага другого варіанту - можливість позагаряти, що в наших полярних широтах трапляється не так то вже й часто. Вибрали варіант 1 бо деколи ставало хмарно, та й дуже вже цікаво була на це чудо (вода у Львові - це дійсно чудо, а коли цілий аквапарк - то щось неймовірне) подивитися. Тиджень перед тим про аквапарк не говорили хіба німі :) (та й ті мабуть на мигах передавали чудо-новину).

Вирішили - зробили. На вихідних 2 години обходяться в 50 грн з людини (в будні - 35 грн). На вході видають браслетик, який треба добре закріпити на руці - за втрату браслету - 100 грн. Цей же браслетик є ключиком до вашої шафки, але до неї ще треба добратися. На касі сказала тьотя грізно - номер і колір браслета відповідає номеру і кольору шафки. Ламаємося за турнікет, - шафки... всі однакового кольору, і номери якісь менші від нашого 400 з копійками. Товчемося на місці, підслуховуємо чужу розмову - такі самі відвідувачі випитують прибиральницю де знайти їхні шафи. Виявляється ми стоїмо не перед шафами а перед роздягалками. Хе, окей, вдаємо що самі догадалися - йдемо передягатися. В роздягалці двоє дверей - в одні заходите з холу, через другі виходите в внутрішнє приміщення аквапарку (добре хоч надписи відповідні на дверях є). Хоча і там прикол - на дверях ні гачка, ні засувки - хоч бери і з двох сторін двері тримай... Бігом передягаємося, і аж тоді Анна дочитується - для блокування дверей опустити планку.... Розглядаємося і знаходимо що на поличці є планка, яка може опуститися вних і заблокувати собою двері (з обох сторін). :) Чудеса техніки.

Далі - веселіше. Приходимо до шафки (через чарівні двері №2). Ключика звісно нема (ну і правильно, що в басейні з ключиками робити). Знаємо, що секрет в браслеті - тільки питання куди його притулити? На шафках світиться кнопочка (червоним) і маленька ручечка. Припускаємо що там же і зчитувач браслетика знаходиться, пробуємо проводити повз. Не катить. Ступор. Ідея - через кілька шафок є якийсь дівайс на якому написано номери шафок - ідемо туди, прикладаємо браслет, замок на твому номері шафки відкривається. О чудо техніки! Кланяємося, ржемо з себе айтішників :)!

Далі все просто - душ. Зроблено прикольно - натискаєте кнопочку і вода тече секунд 10, після чого вирубується. Треба тиснути кнопку ше. Явний недолік - відсутність можливості регулювати температуру води. Коли милися вже при виході назад тік кипяток, то ми під ним так важко досить милися... І нарешті! Вхід в аквапарк! Ніякого медичного контролю чи чисто помилися (плюс чи мінус?) і зразу холодно! Чорт, та тут холодно і купа води навколо! :)

Тепер детальніше про те, що всередині. За тиждень до відкриття читав відгуки що там "дорого і без смаку", типу розкішно зроблені зали, але явно без смаку. Не знаю в кого таке збочене уявлення про розкіш, смак і так далі. Просто гарно зроблені зали - обкладені плиткою, з веселенькими помаранчевими і інших кольорів вкрапленнями. Доволі все простенько, але по-європейськи просторо і чистенько. Зразу кидаються в очі калюжі повсюди і таблички "Обережно, слизько". В Тернополі в аквапарку як розказував Петрик дають спеціальні тапочки - аби болото за ногами не носити, і не слизькатися. А тут явно систему дренажу не продумали, бо вода мала би вся стікати, а не стояти калюжами.

Менше з тим, ідемо в велий басейн. Нас наперед попередили що туди пускають тільки в шапочках. Шапочки можна купити на ринку біля чи в ЦУМі за 20-40 грн (воняють, правда, страшно). Басейн великий - 50 метрів на 20 (6 доріжок - 3 для швидкісного плавання, 2 просто, 1 подвійної ширини - для "жаб"). Хоча глибина нежабяча - десь 2.5 - 3 метри. В воді тепліше ніж на повітрі. Ламаємося плавати, хоча цікаво піти дивитися далі.

Далі - гірки. 6 гірок - 3 з висоти 6 поверху, 3 - з висоти 8. В деяких їдете на попі, в деяких на лодках - одно- чи двомісних. Так як в аквапарку аншлаг, то з лодками біда - треба випрошувати або чекати поки звільниться. До гірок черги по 5-15 хв, тому що пускають з’їжджати тільки коли попередні з’їжджальники уже внизу. Ми каталися в 3 штуках - біла труба на попі - доволі довга, з висоти 8-го поверху, троха кидає, трохи розганяє - загалом непогано, але і не страшно. Далі - чорна труба на лодці. Ну вона не зовсім темна - просвічує сонце (цікаво спробувати вночі, бо працює аквапарк до 10 вечора), а вода чомусь тече гаряча. Тоже цікаво, лодкою покидало в сторони, і на вильоті в басейник виліт з лодки просто обовязковий. Я коли чекав на лодку навіть бачив як з труби вилетіли люди, які загубили лодку по дорозі. Наступні з’їжджальники виштовхнули їхню лодку своєю. Люди були трохи причмарені, мабуть весело з’їхали.

І два топ-атракціони. Перший - труба помаранчевого кольору. Легенький поворот, довга пряма - спуск градусів 25-30. Далі поворот і несподіваний спуск під 45-60 градусів - майже падіння! На весь спуск іде секунд 10 мабуть, а вліт в басейн то жуть - швидкість велика, вода у всі дири. Я якось відразу нирнув, і швидкість погасилася. Стою чекаю Петрика який їде після мене. Він вилетів і пішов в штопор як камінець по воді - плиг плиг плиг, об борт - бах! і під воду. Потім ше треба розчехлитися що сталося. Добре що біля борта завбачливо для цієї труби зробили мяку подушку. Але виглядає з сторони кумедно. До речі, спуск з гірок - в окремі маленькі басейники, і вода там доволі брудна (все таки люди труться об стіни а деякі може ще що і випускають з себе :) фє ). І топ-атракціон 2 - в вигляді букви U - сідаєте в лодку на одному кінці, ваш штовхають і.... летите вниз, там мало не звихаєте собі шию (внизу - вода, аби трохи пригальмувати), підлітаєте далі на другий кінець букви, і далі назад. Мені цей сподобався найбільше, ми навіть два рази з’їжджали. Правда коли їхав ззаді, то було враження що скрутив шию. У Петрика було таке саме - передньому якось легше обходиться.

Ще є два басейни - один для дітей, другий для дорослих без шапочок. В ньому дуже холодна вода, просто крижана. І глибина десь по шию. В нього ж виходить ще одна гірка - вона взагалі низька, а суть полягає в розгоні, а далі - велика центрифуга, по якій крутишся від швидкості, і помалу сповзаєш вниз, як макарон, прямо в холодну воду. Саме більше запам’ятовується саме холодна вода, з якої хочеться вибратися чим швидше.

З аквапарку не запізнюємося - кожна проштрафлена хвилина - 1 грн. Час можна докупити всередині в двох кафешках. Плюс є спортзал (вхід 20 грн) і заняття з інструктором (50 грн за 1 годину). Плюс сауни, яких я навіть і не бачив. Прикол на виході - йдете зворотнім шляхом - душ-шафки-передягалка, і вже в передягалці доганяєте що мокрі плавки нема куди подіти. Ну що ж робити, викручували на підлогу, як потім виявилося ідея прийшла у голову і Петрику також, та і думаю не тільки нам - не нести ж мокрі плавки (геть чисто мокрі) додому.

Чесно, поки бажання іти ще - нема. Хіба в будні, і то більше щоб помитися, враховуючи що теплої води в нас так і нема. Але помитися можна і на роботі. Хіба великою компанією.

Потім ми смачно поїли дерунів в "Таксі. Марсель" і пішли відпочивати. В неділю нас чекав нелегкий день.

Вирішили йти на високий замок. Звісно, пішки, звісно, через центр. В центрі перехопили супер хотдогів - в курсі що це таке? Це коли в хот дозі 2 сосиски. Він стає зразу дуже великий, не лізе в писок, і Анні було явно забагато - половина суперхотдога (тобто один нормальний хотдог) пішла в мусорку. Далі - підйом на високий замок. Гарно там, правда дуже людно. Далі ми шукали як пройти в Шевченківський гай. Я туди ходив давно-давно, і дорогу зовсім не пам’ятав, тільки фрагменти. Найшлися, і попали прямо на свято хліба. Народу було дуже багато, торгували всілякими ласощами, ми собі купили меду гречаного. Біля тітоньки, яка його продавала, бджіл було сила-силенна, там же пасіки недалеко. Тітонька не зважала, ми також перейнялися її безстрашністю і теж залізли поміж бджіл. А вони коли мед чують взагалі на людей уваги не звертають - всі тільки до меду, по тобі лазять і не кусають. Ще був якийсь концерт, ми троха подивилися на хатки історичні, вони правда трохи запущені і сильного враження не справляють.

Так само пішки по Личаківській верталися додому - знову через центр, повернули в Пузату Хату погамати (особисто я - вареники з вишнями, які там їм останніх купу тижнів). На Стрийські був МТС DJ парад, то ще 10 хв послухали музику і пішли мити намучені ножки. За вихідні ми пройшли щонайменше 21 кілометр (при швидкості 3 км в годину), бо з хати вийшли в 13:30, а прийшли назад в 20:45. Думали Петрик нас тихо зненавидить :)

Фото поки нема, як з’являться - докладу. Фраза прогулянки була почута від Петрика: "Ходити багато, дивитися мало" (це про Львів). Такий вже він є, Львів - весь в церквах, весь старий і пошарпаний, тільки центр гарний і відреставрований. Але нам прогулянка сподобалася - особливо коли ти знаєш що в центрі міста, а ніби в лісі. Машин не чути, людей небагато.

Затемнення ви могли бачити якщо були не у Львові. Бо тут до 11 було безхмарно (затемнення якраз розпочалося), а далі набігли хмари і ми нічого не побачили. Подивитися можна тут http://gallery.korrespondent.net/world/767. Було воно в ніч з суботи на неділю, дуже гарних і насичених вихідних.