Туреччина. Враження

Ну ось, про події ми вам загалом розповіли. Тепер пройдемося по враженнях.

Ми дуже, дуже відпочили. 12 днів - період, за який встигаєш і до клімату звикнути, і від алергії видужати, і від сонячного удару оправитися. Так-так, усе це з нами ставалося. На другий день на морі ні з того ні з сього в Анни вилізла алергія,- червоні крапельки по верхній частині тіла, які свербіли і пекли одночасно, типу кропивниці. До вечора вроді як пройшло. Наступного дня - гірше. Подразнених ділянок стало більше, неприємні відчуття посилилися, і алергія перелізла до мене також. Ми прифігіли, і почали думати (що на морі дається ой як непросто :) ). І надумали що то не може бути на сонце, море чи сонцезахисний крем, бо раніше ніколи в нас такого не спостерігалося. І єдине, що ми собі додали непривичного - розслаблюючі масажі на ніч перед сном, з олійкою Johnson & Johnson для малюків... Олійка - дуже класна, але як вона реагує на сонце ми побачили на собі. Відмінили олійку і миттєво повернулися в форму. До речі, аналогічну історію чули ще від двох людей - така сама алергія, тільки вони так і не здогадалися, що це була олійка, хоч також її використовували. З ударом все куда банальніше. Роман вирішив трохи погрітися на прямому сонечку, ну хвилин 20-30... Вигрівся на удар, на вечір температура була під 40, ще 2 дні голова нагадувала коробку з цвяхами, які боляче кололися при зміні нахилу голови чи повороті в горизонтальній площині :). І це ми також пережили, і часу для відпочинку все одно було більш, ніж достатньо.

В червні сонце - суцільна агресія. В вересні (минулого року) було реально легше, можна було вилазити з-під накриття, і море було більш прогріте. Цього року за ніч море трохи вистигало, тому зранку купатися можна було, але не дуже довго. Зате під вечір воно набирало температуру, і було зовсім як у вересні - тепло, ми гойдалися в хвилях і топили один одного (то для профілактики горла, носа, вух і очей :) ). Тьху тьху тьху, з попередньою профілактикою взимку серйозно не хворіли (дрібний нежить не в рахунок).

В Туреччині все дуже подорожчало. Навіть порівняно з попереднім роком. Бензин в них як був так і залишився по більш ніж 2 долари за літр (гід казав, що це сама більша ціна в світі, не знаю чи правда тільки). Якось вже звикли до їхнього заманювання в магазини і розхвалювання кожної речі, на яку кидаєш оком :), можна сказати в нас виробився імунітет. Ми розледачилися дуже-дуже, знову не ходили на дискотеки (хоч з вікна було видно), просто відпочивали, ледве-ледве дотягували до 10 вечора і валилися спати, гуляли по пляжу, фоткалися автоспуском з мусорних бачків...

- зацініть кольори дня, який згасає на морі

Реальна перевага ***** - велика кількість фрішних сервісів і величезна територія, по якій можна гуляти, гуляти і гуляти. Морозиво вдень, столики біля басейну ввечері (з подушками на сидіння і під спину) - зацінили найбільше. Хотіли попити коктейлю (так гарно і кольорово вони виглядали), але потім придивилися як його роблять (водка - сок - водка - сок - водка) і передумали, такі як ми пияки від такого краще триматися подалі, ще нам алкогольного отруєння бракувало :)!

Загаряли, читаючи книжки, спілкуючись, слухаючи музику і насолоджуючись кожним моментом. Дивилися на море і пробували закарбувати картинку у ту пам’
ять, що не витирається. Процедуру повторювали ледь не кожного дня, пробували схопити дух відпочинку і закрити трохи для себе, аби коли прийдуть будні заглянути до сховку, і поніжитися його тепло-соленим духом. Поки ще такої потреби не було, але комірчина зсередини аж світиться.

Нам повезло з номером (вид був дуже класний, все працювало і нарікань ніяких, недалеко від ліфта), і з відпочиваючими. Так як в них було купа недоліків, то ми їх страшно любити обговорювати і хіхікати з них :). Принципово говорили на українській з москалями, тут просто не можу згадати сцену в ліфті. Зайшли значить ми і москалька, і вона питає - "ви на втарой?", а Анна у відповідь "так, ми на другий". В неї ледь баньки не повилазили від розумового перенапруження, а ми вивалилися з ліфту і гиготали. В одній з книжок вичитали сакраментальне - "Злість - цікаве почуття. Триває довго і самому з собою завжди цікаво". Ото ми собі гнали на москалів, німців, підмічали всі їхні повадки, глузували і надіялися ніколи не стати такими ж, як вони :).

Реально загоріли дуже сильно. Правда, морські відтінки загару уже відступили, треба буде доганятися рідним, річковим українським. І ще в порівнянні з німцями ми виглядали просто блідношкірими зі своїм найбільшим загаром. На фотках дуже важко зловити загар, бо майже всі фотки або на сонці яскравому, або вночі. І там і там колір шкіри якось не дуже помітний. Є одна з фойє, предмет гордості, виставляю

- реально дуже загоріла Анна

Останній день на морі був супер гіпер бонусним - і типу пофік що нас потім совали з літаком. Літак з пам’яті витерся, а от відчуття відпочинку більше ніж було заплановано - ні. Ми чмокали море на прощання і обіцяли швидко повернутися. І хай там що, а заради цього варто працювати рік. Аби поїхати і залишити далеко-далеко всі будні, пожити в режимі тільки для себе з флажком ол інклюзів.