Прививки: ми вирішили

Прививки - робити чи не робити своїй дитині? Інтернет зараз каже в основному НІ. Лікарі кричать ТАК. Прихильники доводять потрібність, противники застерігають про можливі наслідки. Прививки в нас вимагаються, якщо дитина йде в дитсадок чи школу, проте це можна обійти законно і не дуже. В першому випадку можна апелювати до гарантованого конституцією права самому вирішувати, що робити з собою і своєю дитиною, і прориватися через бюрократичні заслінки. В другому можна просто купити липові довідки, таким чином покращивши статистику щеплень, але чи не схоже це на Троянського коня ?

Ми також довго приймали рішення. Міняли його на прямо протилежне. Вирішили не робити прививки - надто вже переконливою здалася фраза про російську рулетку зі здоровям свого малюка. А тоді в нас постало запитання - а від чого все таки дітей прививають і пробують захистити. Отже, хвороби, від яких прививають в перші місяці життя:

- туберкульоз (ще в роддомі - цю прививку ми зробили);
- гепатит В (знову ж таки пропонують зробити ще в роддомі, але від тієї прививки ми відмовилися);

- кашлюк, читати тут http://vakcina.com.ua/about/koklyush/ - інфекційна хвороба, передається повітряно-крапельним шляхом, яка виливається в сильний кашель, який не проходить тижнями, і часто призводить до смертельних наслідків в малих дітей. Дорослі переносять взагалі без проблем, тому можна заразити від дорослих носіїв, які навіть про це не підозрівають;

- дифтерія http://vakcina.com.ua/about/difteriya/ - про цю інфекційну хворобу чули мабуть усі. Найбільш страшна історія - коли "заростає горло", і за лічені хвилини уже немає як дихати. Дифтерія може протікати по різному, але загроза смертельного випадку дуже висока;

- правець http://vakcina.com.ua/about/stolbnyak/одна з небагатьох хворіб в цьому переліку, яка не передається повітряно-крапельним шляхом, а через попадання бактерії правцю на пошкоджену ділянку шкіри (назвіть дітей які не риються в землі хоч колись, і при цьому не друть собі руки в кров);

- поліомієліт http://vakcina.com.ua/about/poliomielit/ -  про цю хворобу навіть розказувати багато не треба - параліч м’язів, який призводить до деформацій кінцівок, чи навіть смерті (якщо параліч легенів). Як не дивно, хвороба також інфекційна; 

- гемофільна інфекція http://vakcina.com.ua/about/gemofilnaya_infektciya_hib/ - пряма дорога до менінгіту чи сепсису, і як не дивно - знову передається повітряно-крапельним шляхом, від носіїв, які можуть і не здогадуватися, що вони носії.

Ось вони всі. Перечитавши уважно, ми подумали - якщо робити вакцинацію ЯКІСНОЮ вакциною, то навіть 2-3 дні підвищеної температури, які при цьому допускаються - ніщо, в порівнянні з наслідками хоча б однієї з цих хворіб...

А далі ми подумали, що фактично знаємо про одиничні випадки негативних наслідків вакцинування. Звісно, ті випадки дуже, дуже неприємні, але є ж вакцини, які широко використовують у всьому світі, а не ті, які дають у наших поліклініках. І ніхто ніколи не порахує кількість життів, які вакцини все таки врятували. Як оцінити кількість дітей, які не померли, тому що не заразилися, бо мали імунітет до певної хвороби? Неможливо дізнатися скільки разів біда обійшла вашу дитину стороною, хоча була близько (як знати, що хтось з ваших друзів чи знайомих не є носієм якоїсь з цих болячок? як знати що ви не набралися чогось "дуже доброго", коли ходили на базар чи їхали в маршрутці?)

Коротко про історію вакцинації. Всесвітня організація здоровя в 70-их роках була стурбована різким ростом захворюваності на інфекційні хвороби серед неблагополучних верств населення (наркомани і т.д.). І так як боротися з хворобами уже коли люди дорослі, і контролювати їх поширення фактично неможливо, було прийняте рішення зробити обов’язковою вакцинацію при народженні дітей. Це дозволило до 90-их років взяти ситуацію під контроль, і звести деякі захворювання до мінімуму, чи взагалі перемогти їх. Головна біда перших вакцин - робилися вони наспіх, без років клінічного тестування, викликало дуже багато реакцій, і взагалі були ненайдійними. Звісно, прогрес не стоїть на місці, і зараз є багато вакцин відомих фірм, які пройшли все необхідне тестування. Будь-яка вакцина (як і будь-яке лікарство) містить шкідливі речовини - як то алюміній, формальдегід, і т.д. - те, що треба для зберігання активних компонентів вакцини. Тому будь-яка вакцина це до певної міри і яд, але співвідношення шкоди і планованого виграшу навіть не обговорюється.

Тепер про вибір вакцини і чому він важливий. Зрозуміло, що треба брати вакцину, яка сертифікована, виробляється відомою фірмою, і використовується в інших країнах, особливо Євросоюзу. Крім того, вакцини є різні по складу, і по комбінаціях хворіб, від яких вони захищають. Компонентом, який викликає найбільше реакцій в дітей, є кашлюковий. Тому нові вакцини є ацелюлярними - з подрібненими штамами вірусу кашлюку. Відповідно якщо ви бачите абревіатуру АКДП це вакцина від кашлюку, дифтерії, правця, а АаКДП - така ж, тільки ацелюлярна.

Ми кололи Інфанрікс Гекса, виробництва Бельгії. Один укольчик включає КДП + гемофільну інфекцію + поліомієліт + гепатит В. Робиться прививка в 3-4-5 місяців, і в 18. Просто купити прививку в аптеці не можна, бо зберігати її треба при температурі 2-8С. Відповідно або ви добуваєте спеціальну сумку-холодильник для транспортування (можна і термос, в принципі), або робите її в поліклініці, і сподіваєтеся, що її зберігали правильно. 

У Львові в тому плані трохи легше - є дитяча Чорнобильська лікарня, яка в принципі рахується найкращою в Західній Україні, і де прививки робить дуже багато людей. Тому є надія, що з прививками все ок. В кабінеті щеплень на місці платите за вакцину (один укольчик на один раз - 285 гривень).  Тут є нюанс - прививку зроблять тільки якщо буде дозвіл від педіатра. Тому ви або маєте обстежитися в свого дільничного педіатра, і відразу йти робити прививку, або перевіритися уже на місці, але в лікарні черги набагато більші, ніж в поліклініці...

Лікарі допускають температуру до 3-х днів. Рідко діти стають дратівливими, можуть перестати спати чи втратити апетит - в інструкції до препарату вказані всі можливі побічні ефекти і частота їх проявів. У нас обійшлося температурою 38,2 протягом десь 30 хвилин, ввечері. А потім температура впала до 37,4 яку рекомендують не збивати, і на ранок ми вже забули про укольчик.

Сама процедура це взагалі була хохма. Діти в малому віці по різному можуть реагувати (як сказала лікарка). Олеся почала плакати, коли до неї нахилилася тьотя в масці, яка не хотіла до неї нічого говорити, і взагалі здавалася непривітною. Укол вона навіть, не знаю чи помітила, але заспокоїлася відразу, як до неї засюсюкали мама і татко, які були налякані набагато більше, ніж наша малеча :), а лікарка не змогла знайти слід від уколу аби заклеїти його пластирем.

Звісно, вирішувати тільки Вам, а ми своє рішення зробили. Не знаємо, чи будемо прививатися від кору, краснухи і свинки в рік - то мабуть хвороби, якими краще перехворіти, ніж від них захищатися. Але наразі до того ще далеко, зате після серії прививок можна буде не боятися поїхати автобусом додому.