Як втрачаються друзі

Як багато у вас друзів? 10? 20? а справжніх? таких, аби відчувалося, що людина ця буде вам другом навіть за 1000 кілометрів, чи на іншому кінці світу?

А хто такий справжній друг? Яким критеріям мають відповідати ваші з людиною стосунки, аби зарахувати їх до дружніх? Пропоную свій варіант погляду на речі, і життєву практику як друзями стають і як їх втрачають.

Є поняття, яким неможливо дати визначення. Наприклад любов. Скільки слів не сказати, завжди буде мало, або будуть непокриті аспекти. Я задумався, чи є таким поняттям дружба. І подумав, що якщо в дружбі залишаються недосказаності, якщо вам не зрозуміло, що ж повязує вас з цією людиною, то це мабуть не дружба. Любов може підпадати під таке визначення. Вроді і різні ви з людиною, а тягне вас до неї, ну чим не варіант? А в дружбі таке буває? Якщо ваша відповідь так, то це для мене не дружба. Це або любов ;), або якесь збочення. Інколи цікаво спостерігати за чи спілкуватися з людиною, в якої погляди кардинально протилежні нашим, чи ми таку людину не розуміємо. Цікаво взяти участь в чомусь новому. Але чи уявляєте ви постійні стосунки з такими людьми? Чи захочеться вам їхньої такої дивної поради в важкий момент, коли навіть мама тато бісять своїми порадами, але хочеться з кимось поговорити?

Я не люблю приказку "друзі пізнаються в біді". В біді вас виручає той, хто потім буде мати з вас користь. Коельйо гарно це сформулював. Це як банк, самий великий і надійний в світі. Банк послуг. Хтось робить послугу вам. Ніби і просто так, але насправді він кладе послугу на депозит в банк послуг. Коли прийде ваш час, ви будете змушені депозит повернути, і взяти новий. Всі працюють на банк послуг. І якщо хтось не платить вчасно - він більше не рахується його клієнтом. Невчасно погашений кредит - і всі користувачі банком, повязані складними стосунками, знають, що ви несплатопроможний, що ваші рахунки закрито, і ви більше нічого не варті. Ніхто не дає вам кредиту, і ви опиняєтеся на обочині життя. Ви - вигнанець суспільcтва. Чим більша ваша банківська мережа, тим вище ви на соціальній драбині. Цікава теорія? - Мені так. Я відчуваю межу дружби і банку.

Дружба - це просто так. Це не обовязково допомога в біді, бо обєктивно друзі дуже часто просто не можуть нічим допомогти. Жертвувати собою заради друга? Залишимо це для мильних опер. Якщо ви друзі, то друг має цінити вас так само, як і ви його, і не дозволити вам всілякі дурацькі жертви. Всі ж ми дорослі люди.

Дружба - це коли людям цікаво разом. І вони можуть відкритися, не ховаючи нічого для себе. Це коли вони кажуть правду в очі, і не залишають своєї думки тільки для себе. А якщо лишають свою думку, то тільки для того, аби розказати пізніше, коли це не буде так критично. Так, друзі мають своє життя. І дружба не означає, що ви маєте бути в курсі усього, що відбувається з іншою людиною.

Аби не бути голослівним (роздумів достатньо вже), для мене в дружби є кілька ознак. Якщо умови виконуються - ми з людиною друзі. Інакше - ні.
- розуміння один одного;
- інтерес до того, що відбувається з людиною, і що відбувається в неї в голові;
- наявність спільних подій і планів.

Останній пункт для мене самий критичний. Він фактично передбачає виконання попередніх. Якщо ви плануєте щось разом - ви один одного розумієте, поважаєте, і інтересуєтеся життям людини (погоджуєте з нею плани, прислухаєтеся до її ідей). У дружбі можуть бути більш активна і пасивна сторона, але вони мають бути рівносильними.

І підсумок. По моїй шкалі цінностей моїх друзів можна порахувати на пальцях однієї руки. За останніх 3 місяці я майже втратив одного. Майже, бо сподіваюся, що не все ще втрачено. Але так має бути - друзі мають бути самі-самі, тому не треба боятися це від себе відрізати. Друзі втрачаються, якщо гасне інтерес і нема спільних планів...