ПРО ПРИГОДИ :)

Сьогодні у мене день народження :) і вже з самого ранку стільки приємних подій, що просто мушу написати про них, крім того хочеться :).
Але спершу розкажу вам про суботу, бо то було незабутньо :). Так от, ще з самого ранку ми з Романом хотіли піти на наше озеро покупатись і позагаряти, але в кожного протягом дня були свої справи, які нікуди відкласти неззя, тому вибрались ми порядка годину на 18. І от, я дойшла до Романа, який вже чекав мене на березі, разом з першими краплями дощу. Але ми ж не належимо до спокійних людей, і просто так не здаємось, тому Роман сказав: "Пропоную не звертати уваги на дощ, сховати наші речі і йти купатись. Дивись скільки у нас клубніки і морозиво є :)." Звичайно я погодилась, бо купання під дощем виглядало надто спокусливо після жаркого сонця :) (хоча зранку я вже двічі попадала під дощ :)) і взагалі спокусливо, якщо врахувати що людей навколо вже просто немає і починається гроза :). Я давно мріяла про те, аби покупатись в ріці, або в озері під час грози, от моя мрія і здійснилась. Чомусь завжди здавалось, що то верх романтичності перемішаної з пригодами і адреналіном, мушу зізнатись, що так воно і є :).
Неймовірні відчуття - злива, як з відра, а водичка тепленька, і ці краплі, які збивають воду прямо на рівні очей, створють ефект протилежний реальності - здається, що не вони падають на воду, а гладь озера сама виштовхує їх у небо - ЦЕ ГРАНДІОЗНО!!! А якщо ще й лягти на спину на воді, так щоб вушка повністю опинились під водою, то чути тільки шкварчання дощу і більш нічого, навіть грому не чути ;). Так ми хлюпались, а гроза ставали все сильніша і сильніша, відповідно і блискавки наближались все ближче і ближче :). Так сподіваючись, що дощ скоро минеться ми помилились, бо він тільки починався :). Гроза ставала все сильнішою і нам довелось вибратись на берег. Ми повсідались на плити, які від жаркого сонця ще були теплими, але дощ і вітер взяв своє і ми почали мерзнути. Одяг вирішили не чіпати, щоб потім мати в що переодягнутись :) і пересиджували дощ в купальниках :). Добряче вже замерзли і вирішили сховатись під капу, але самі розумієте, що при зливі, яка стоїть просто стіною, знадобились лічені секунди, аби капа промокла наскрізь. Зате вона ховала нас від вітру і у свому мокрому доміку, який ніяк не годиться для зими ;) ми доїдали клубніку - солодку і червону :).
Що скажете ;)? Як на мене - це справді божевілля сидіти під блискавицями, зливою і вітром, але до чого романтично і унікально :). Не знаю, чи ще колись нам вдасться повторити позавчорашню пригоду, та спогади залишаться назавжди - це точно :). І це частинка тих незабутніх хвилин, які вартують прожитого життя, бо саме в такі моменти розумієш, хто біля тебе поруч і що означає для тебе ця людина.
І до речі, дякую Роману за сміливість і таку дитячо-щиру безпосередність, сумніваюсь, що хтось інший взагалі б пішов на таку провокацію ;). Якщо чесно, то я просто у захопленні від суботи :), це було незабутньо.