25 років – кругла дата, і гарний повід зібратися і відсвяткувати, головне все таки зібратися, бо це не так часто вдається останнім часом – в Петрика навчання, в мене робота, Надька застряла в Запоріжжі, а Костік в Коломиї. Останніх двох з нами так і не було, але ми про них згадували :).
Подарок ми почали вибирати заздалегідь, перебрали кілька варіантів, але як це часто трапляється останнім часом варіант побачити виявився дієвішим, ніж варіант придумати. Коли ми побачили, то вже не було сумнівів, що саме хочемо подарувати. Правда задум реалізували вже аж через 2 тижня в Долині, дивіться – це дві радіокеровані зменшені копії болідів Формули-1, в кольорах BMW і Renault. Кожна з власним пультом керування, 4 акумуляторними батарейками в комплекті, і колесами, які підсвічуються під час їзди. Колеса вночі виглядають особливо ефектно.
Петрик у нас DRV (Driver), тому ідеєю подарунка ми загорілися відразу. Дуже тематично, як на мене :).
В суботу зранку (а це було якраз 26 числа) ми зібралися до Франківська, була жара, відразу направилися до Петрика додому, а тоді – на тест драйв машинок :). DRV виграв всі заїзди, в яких брав участь! Їздили на подвір’ї школи, і діти з вікон кричали, що тоже хочуть поїздити, але ми їх проігнорували :).
А далі ми галопом пробіглися до кінотеатру Космос, правда темп галопу збивала Софка, якій по заріз виявилися потрібними сонячні окуляри, і вона нас тероризувала кожною розкладкою :). Задоволення від відвідування Космосу починається уже від входу. А коли заходиш в зал, бачиш цей правильний кут нахилу залу (правильний в порівнянні з львівськими), правильні сидіння і чуєш правильний звук, то задоволення тільки підсилюється. Я так само багато чекав від кіно, але… Про це – в наступній публікації.
Далі ми просто гуляли по Франківську, фотографувалися біля фонтану, вибирали Софці окуляри (до слова сказати таки купили).
Зайшли до Петрика на святковий торт, поганяли 5 хвилин в Формулу на комп’ютері, і зазбиралися додому. Як завжди то велика проблеми виїхати чимось після 8 години вечора, поперлися на вокзал, і з приколами їхали додому. Головний прикол був на вокзалі, коли шофер спершу нас дуже спішив сісти в автобус, а потім 15 хвилин ще десь бігав по вокзалу (під постійні коментарі в автобусі, коли він з’являвся на виду, коментарі як правило стосувалися варіантів, чому він бігає, і один з них стосувався туалету і відсутнього туалетного паперу :) ). І прикол вийшов з переднім сидінням – біля шофера. Коли ми прийшли, місць, звісно ж, не було, за винятком того, що прямо біля шофера. Софка поінтересувалася, чи там не можна сісти, на що якась жіночка відповіла, що вона питалася, і шофер сказав, що не можна, бо то технічне місце. В мене на автоматі вирвалося "так ж вона молоденька, їй можна буде". І автобус, затамувавши подих, чекав на повернення шофера. Таки правду я казав :).
Вдома було набагато прохолодніше – ми повернулися якраз після дощу. Але душа хотіла свята, тому Петрик взяв свою Феррарі, і ми поїхали до озера. Попили пивка, посиділи поговорили, помилувалися озером вночі, коли в ньому так безподобно відбиваються навколишні вогні.
Наступного дня продовжили святкування пікніком. Затарилися курочкою, і майнули на природу. Навколо Долини є багато гірських і не дуже сіл, в яких я ніколи не бував, а знаю тільки назви. Там дуже гарно, і дуже глухо :). Ми якраз десь так і хотіли забитися. Все таки українська природа в цьому плані особлива і сама рідна. В нас є все. Ми поїхали в Новоселицю – це взагалі дуже близько, десь мабуть 5 кілометрів від Долини. Не встигли приїхати і розкластися, як нас застав дощ, тому мусіли тікати назад до машини. Гроза була справжня літня, з блискавками і сильним дощем. Ми сиділи в машині посеред поля, і розмірковували на тему, чи варто лишатися на місці, чи їхати :). Коли десь дуже близько вдарив грім, було моторошно, звук був ну дуже сильний, а відчуття беззахисності посеред поля було особливо сильним :). Але ми мужньо грозу пересиділи, і продовжили з того ж місця, де і закінчили – поїдання курки :).
Місце виявилося не таким вже і глухим як ми чекали – постійно туди і назад по дорозі ходили люди, хоч ми так і не зрозуміли куди і звідки :), село ніби було не в тому напрямку. Зате дивіться як там було гарно.
Враження після таких святкувань залишається тільки одне – хочеться ще :).
3 коментарі:
100% ХОЧЕТЬСЯ ЩЕ!!! Тільки от погода останні вихідні все псує, правда обіцяють потепління і справжню жару вже від завтра, тому дуже сподіваємось, що наступних вихідних можна буде продовжити, що найменше, сезон пікніків і вже відкрити сезон купання :), а то якось взагалі не в прикол сидіти на вихідних вдома :).
салют від "застрялої запорізької наді"! жаль звичайно, що мене не було рядом. я б теж машинками погралась )) Петрику ще раз вітання - заочно. пропоную дружити містами - Франківськ, Львів, Запоріжжя - для справжніх друзів відстань то тільки радість. приїжджайте всі на Азовське море! тут так жарко, море тепле, креветки продають, персики, абрикоси - все смачнюще і доступне по ціні!!!!!!!!!
Ой приїдемо, що будеш з нами робити :)! Ідея взята в опрацювання ...
Дописати коментар