Книжка, яка порвала душу

Читаю останнім часом багато - дається взнаки участь в "секті" книжкового клубу, і хоч ніхто не заставляє купляти більш ніж одну книжку на квартал, я просто не можу звідти (з магазину себто) швидко вибратися. Люблю зазирати в книжки, люблю запах свіжої поліграфії. А ще люблю по короткій анотації і випадкових абзацах з середини тексту вгадувати, чи цікава книжка чи ні. Одного разу тільки розвівся на навязливу рекламу, і та книжка виявилася ацтоєм ("Книга Імен"). Зараз мене пруть яскраві книжки - в буквальному смислі. З яскравими, нетиповими обкладинками (передумова), і шокуючим або оригінальним змістом (обовязкова умова).

Пропоную огляд 3 останні книжок з цього ряду.
- Люко Дашвар (псевдонім Ірини Чернової, яка поскладала літери з імен найближчих людей) - "Село не люди";
- Ейлін Кук "Передбачення" ("Unpredictable" в оригіналі, і хто їх вчив перекладати?);
- Пітер Кері "Крадіжка" ("The Theft" - цю книженцію ще не читав, видаю їй кредит довіри за прикольну обкладинку і відверті абзаци, які навернулися на очі).

Душу порвала "Село не люди". Давно не читав нічого радикальнішого, правдивішого і такого рідного. Чого вартує початок

<<В ніч, глуху як баба Килина, коли мамка вмирала від утоми під татком, а він все, чортяка, не міг вгамуватися...>>

<<- То оце і є любов? Слизька...
- Це не любов, це ... чоловіче молоко >>

Книжка не вульгарна. Правдива. Правду рубає як є, і не ховає. Дія діється в українському селі за Харковом, десь в 2000 роках. Показано село з його чорної бідоською, чорними від праці людей, спрацьованих і простих, їм би вижити, їм би на зиму на вугілля гривень назбирати. Діти, які йдуть до школи, коли нема більше що робити, а роботи вдома хоч відбавляй. Діти, які дорослішають, і яким ніхто не заморочується розказати казку про капусту чи лелек. Темні вулички, і страшні дурниці.

"Село - це не люди, це традиції... " Мене не попускає від порівняння що село, це корінь дерева, листочками якого є міські жителі. Листочки на всі сторони, і всі чепурненькі. Виросли, потріпотіли на вітрі, і облетіли. А корінь і далі тягне воду, живить нові листочки, тримає стовбур-націю. І все одно кореню, що він в землі, не бачить світла, - а йому того і не треба, бо він - основа усього.

Мене ще від багатьох інших фраз "поперло". І розірвало. Розвеселило і засмутило. Я жив книжкою, поки читав її. І моментами було страшно читати нову сторінку. Слухи в селі - страшна сила, а ще більше страху наганяють засліплені жадобою помсти люди. В селі важко приховати кохання малолєтки до старшого чоловіка. А от фантазії в селі можна тільки дивуватися. Або похорону, який перетікає в розспівування пісень, бо гості приїхали.

Якщо такі книжки не вбивають, то вони роблять нас сильнішими. Знаю, що фраза плагіат, але книжку рекомендую.

Якщо ж стомилися від робочих днів, або щось десь придумалося, що в вас негаразди, то почитайте "Передбачення" і щиро потіштеся як творчі люди підходять до вирішення своїх проблем, навіть якщо це таке пікантне питання як "хлопець всьго життя іде до іншої". Не доведеться напрягати мізки, хіба уяву треба відпустити. Ситуації, в які попадає головна героїня - десь на рівні неспокійних снів, коли все йде не так, як ви би того хотіли. Але це для неї не так, а для читача це купа фану. І головне, що це не просто красива байка, а ще і потужний агітаційний твір проти віри в передбачення. Маги, ворожбити, оракули - люди, яким насамперед потрібні ви. І ви ж самі даєте відповіді на їх питання, і підказуєте, які в вас проблеми. Їх завдання - бути уважними і задавати правильні запитання. Передбачення як ремесло описано в цій книжці, такий собі посібник для тих, хто вірить в цю бурду, але хоче розчаруватися :) Рекомендую для дозвілля, чи коли треба підняти настрій.

Ще читав (давніше) Коельйо "Заїр". Анна про нього писала. Розчарувався. Муть. Звісно, є дуже цінні думки, але поза контекстом, відірвано, втомливо. Навіть ідеї загальної виділити не можу. Мабуть, навіть гірше за "Відьму з Портебелло", хоч то також було важке чтиво. Мабуть важко писати книжки в такому темпі, як він пише, от і не стає йому тем і натхнення, нема новизни.

Наразі читаю книженцію по SCRUM - читається легко, з прикладами, записали на двохденний трейнінг, має бути весело і стану SCUMMaster -ом. Робоче чтиво читати дома можні хіба або дуже треба, або дійсно цікаво, цей випадок два в одному.

Ай ем дан, що називається :). А читати чи ні - вирішувати тільки вам ;)