Права, Правила і Я (доповнено 30/03/07)

Приколи приколами, а я записався на курси водіння. Правда самому то би було мабуть скучно, а так, вдвох, скучно не буде (Анна і я). По дорозі ми вже встигли загітувати Вадима Р. (колега по роботі), а він свого друга. Тепер тільки дочекатися прав, і влаштувати дорожні перегони аматорів-початківців ;-). Уже виникли перші дискусії на рахунок того, хто краще буде їздити, мені все таки страшно, коли жінка за рулем ;-) - але, з другої сторони це стимулює вчитися краще, аби потім не червоніти за помилки на дорозі (червоніти в прямому і переносному смислі).
На вихідних знайомився з українськими правилами дорожнього руху. Загалом поняття скучне, за винятком кількох моментів, як то слова антиукраїнсього походження: состав, формена одежа. І це посібник, рекомендований Міністерством освіти і науки України! До речі як буде "состав" по українськи, я так і не придумав, але "формену одежу" я би назвав краще.
Але це, звісно ж, не так цікаво як глюки смислові. Наприклад фраза типу "з дорожньою розміткою чи без неї" несе в собі колосальне смислове навантаження, і крім глузливої посмішки не викликає більше ніяких навчальних емоцій.
Але виховний (просвітницький) ефект проявився з першого ж дня, коли я відкрив правила. По-перше, я переглянув всі знаки. І тепер, йдучи по вулиці, я з відвертою цікавістю розглядаю знаки, а їх виявляється в нас доволі багато, натикані густо, і деколи з помилками. Цікаво вгадувати наперед знак, коли він до тебе "спиною", а ще цікавіше зустрічати знаки, яких нема в правилах. Наразі я вже таких в "колекції" маю 2:
1) знак головного кільця - перехрещені лінії сходяться до кільця, виділеного жирною лінією, і це все - на білому квадраті;
2) правильно орієнтований рівнобедрений трикутник (тобто з основою внизу) - з білою серединою і червоною полосою по контуру. Якщо би він був перевернутий, то це би було "дати дорогу", а так - велике запитання, пишіть хто що на це думає ;)
По-друге, я дізнався обовязки пішехода. Інтересно, хто з пішоходів, які не мають прав, догадуються, що для них є багато правил руху? З школи я виніс фундаментальні знання куди спершу подивитися, коли переходиш дорогу, і з якої сторони до нерухомого транспортного засобу підходити, якщо треба перейти дорогу. Все таки хотів би я колись побачити групу пішоходів вночі, з ліхтарем білого кольору попереду, і червоного позаду, на відстані 15 метрів від основної групи. Як отримаю права - задавлю того, що з червоним ;-), аби інших не лякати :-)
А ще я взнав, що в Україні є автомагістралі, по яких не можна ходити і їздити на велосипедах. І на них можна навіть розганятися до 130 км, але то мабуть цілком теоретично. Знак мені сподобався, зелененький такий :-).
На вихідних ми навіть фільми дивилися в тему - Тачки (РЕКОМЕНДУЮ! - мультик те що треба, з гарним легким гумором, і дуже якісною графікою) і Офіс Спейс - правильний настрій для правильних програмістів (до цього фільму дійсно варто час від часу повертатися).
Тема водіння оголошується відкритою, далі буде...


* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

Заняття 1 продемонструвало, що це буде скучно. Для початку - я вже прочитав перші 7 розділів правил, і вивчив всі знаки, а на занятті ми проходилися по розділу 1, причому проходилися це сильно сказано. Ми повзли, переповзали, слухали як наш викладач, заїкаючись, читає ті нещасні правила, розказує про всі аварії, в які він попав (по крайній мірі про перших дві) і відверто прикалувалися з нього і правил.
По українських правилах якщо з автомагістралі вкрасти знак Автомагістраль, то вона нею перестає бути. Взагалі-то висновок (загальний) такий - по дорозі треба забирати всі знаки за собою, тоді ніякий даішник вам нічого не докаже. Все базується на знаках, а їх відсутність відміняє будь-які правила (враховуючи, що розмітка на українських дорогах це дуже тимчасове явище).
Перлина уроку (як я ще називаю - "отсєбятінка"), цитата: "дорожні умови - умови, які залежать від дороги ..."
Мрія уроку - мати ТАКУ роботу. Чувак (себто викладач) не знає куди подіти час, і ми разом з ним. Ніякої спішки, флегматично пофігістичний настрій і розуміння, що так можна би було закиснути за 2 дня. А люди так ковбасяться все життя ;-)